Законодавець не наділив суд повноваженнями відшкодовувати моральну шкоду чи збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця. (ОП ВС КЦС №216/5508/20 від 31.07.2023 р.)

Фабула судового акту: Особа оскаржувала бездіяльність державного виконавця і просила своєю заявою - визнати протиправною і незаконною його бездіяльність, зобов'язати його вчинити дії - і відшкодувати з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ моральну шкоду у розмірі 1 076 000,00 грн за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків. Так, виконавче провадження було відкрите після прийняття на користь заявниці рішення про відшкодування шкоди, завданої їй російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.

Судом першої інстанції (рішення якого було підтримано апеляційним судом) визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця, що полягає у несповіщенні заявниці про наявність постанови про приєднання її виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Але в частині скарги про відшкодування моральної шкоди провадження було закрито, роз`яснено скаржниці право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.

Скаржниця подала касаційну скаргу. Справа була передана до ОП ВС КЦС для вирішення питання можливості суду стягувати моральну шкоду ухвалою в порядку судового контролю, навіть якщо її завдав виконавець. ВС зазначив:

Цивільним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду скарг, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, який врегульовано Розділом 7 ЦПК України. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Проте, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК України). Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, як у цій справі, у державного виконавця.

Отже, оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про стягнення моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки передбачають позовне провадження.

Отже, у цій справі: Суди дійшли вірного висновку про неможливість розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди у скарзі на дії державного виконавця, але невірно застосували, при цьому, норму процесуального права.

Втім, особливістю цивільного процесуального законодавства є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).

ВП ВС погодилась з висновками ОП ВС КЦС про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.

З урахуванням наведеного, ОП ВС КЦС відступила від висновку ВС, викладеного у постановах ВС КЦС від 18 січня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-10201св22), від 25 січня 2023 року у справі № 2-275-07 (провадження № 61-9364св22), в яких суд за аналогічних обставин дійшов висновку, зокрема про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналізуйте судовий акт: Встановлення протиправності відмови Держгеокадастру - не зумовлює відшкодування моральної шкоди. Портрібен причино-наслідковий зв‘язок між шкодою і протиправною поведінкою держоргану. (ВС КЦС №296/3114/20від 20.01.2022 р.);

За несвоєчасне повернення коштів за невикористані авіаквитки на перевізника може бути покладена неустойка, моральна шкода та 3 % річних. (ВС КЦС справа № 761/36162/16-ц від 12.04.2022 р.);

Моральна шкода, що не присуджена судом - не успадковується. Якщо позивач помер на стадії розгляду справи про компенсацію йому моральної шкоди - справа (в частині цієї вимоги) підлягає закриттю (ВС КЦС справа №753/15095/17 від 13.07.2022 р.);

Встановивши, що цивільний позивач, якому присудили компенсацію моральної шкоди помер на етапі апеляційного оскарження, суд повинен був закрити провадження в цій частині (ВС ККС, справа №155/98/19від 06.12.2022 р.).

Постанова

Іменем України

31 липня 2023 року

м. Київ

справа № 216/5508/20

провадження № 61-13сво23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровець Андрій Тарасович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року у складі судді Чирського Г. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.

1. Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (далі - ДВС) Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) Назаровця А. Т., в якій просила:

- визнати протиправною і незаконною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т. щодо неналежного виконання покладених на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов`язків у виконавчому провадженні № 66004114, відкритого з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення її права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, яке знаходилось у той час на території Криму;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т. направити на її адресу рекомендованим листом із повідомленням про його вручення постанову про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926 для прийняття нею рішення про її оскарження;

- відшкодувати з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ моральну шкоду у розмірі 1 076 000,00 грн за неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні № 66004114, відкритому з примусового виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року у справі № 216/5508/20 про відшкодування шкоди, завданої їй російською федерацією незаконною окупацією Кримського півострова та позбавлення права розпоряджатися своїм майном.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з ухвали Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01 липня 2022 року, за наслідками розгляду її скарги на дії головного державного виконавця Департаменту ДВС МУЮ Кузьменка О. О., дізналась про наявність постанови про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926, винесеної головним державним виконавцем Департаменту ДВС МЮУ Назаровцем А. Т. Вказану постанову, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження», вона не отримувала.

Посилаючись на те, що така бездіяльність державного виконавця є неправомірною та такою, що суперечить основним засадам виконавчого провадження, встановленим у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», просила скаргу задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т. задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т., що полягає у несповіщенні стягувача ОСОБА_1 про наявність постанови від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926.

Зобов`язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т. вжити заходів у спосіб, передбачений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема направити на адресу ОСОБА_1 постанову від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926.

Провадження в частині скарги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди закрито.

Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.

Встановивши невиконання державним виконавцем вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення ОСОБА_1 постанови від 17 червня 2022 року про приєднання виконавчого провадження № 66004114 до зведеного виконавчого провадження № 59036926, суд першої інстанції визнав неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Назаровця А. Т.

Закриваючи провадження у частині вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що законодавець не наділив суд повноваженнями стягувати моральну шкоду або інші збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, зазначивши, що заявниця має право на звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди у межах позовного провадження.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і вважав його законним та обґрунтованим, у тому числі щодо закриття провадження у справі в частині відшкодування моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

20 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині закриття провадження щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні скарги.

Суди не звернули увагу на те, що стаття 451 ЦПК України не передбачає часткового задоволення скарги, зокрема й закриття провадження у певній окремій частині вимог. Суд не наділений процесуальними повноваженнями закривати провадження у справі в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди з підстави можливості заявнику подати позовну заяву до відповідного суду про її відшкодування в загальному позовному провадженні.

Вважає, що закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди позбавляє її права на повторне звернення до суду з аналогічними позовними вимогами, а тому суд обмежує її право на доступ до суду та на справедливий розгляд її справи.

Розгляд скарги відбувся неповноважним судом та поза межами повноважень судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирського Г. М., оскільки розпорядженням Голови цього суду було встановлено скорочений режим роботи суду - з 08:00 год. до 15:00 год., а судове засідання 30 серпня 2022 року фактично розпочалося о 15:02:52 год. та закінчилося о 17:35:54 год., тобто ухвала суду постановлена у неробочий час.

Доводи інших учасників справи

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У скарзі ОСОБА_1 заявила вимоги про відшкодування моральної шкоди, які, на думку відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у цій частині вимог, роз`яснивши ОСОБА_1 її право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.

ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якому просить відзив відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без розгляду, оскільки підписаний не учасником судового процесу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 216/5508/20.

Витребувано з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу справу № 216/5508/20 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича.

13 березня 2023 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року справу № 216/5508/20 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року справу № 216/5508/20 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що 23 грудня 2021 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Кузьменко О. С. відкрив виконавче провадження № 66004114 з примусового виконання виконавчого листа від 23 червня 2021 року № 216/5508/20, виданого на виконання рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 травня 2021 року про стягнення з російської федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, у розмірі 13 238 000,00 грн, моральної шкоди в розмірі 1 300 000,00 грн, та судові витрати в розмірі 5 000,00 грн, усього 14 534 000,00 грн. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження направлена стягувачеві.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2022 року у справі № 216/5508/20 частково задоволена скарга ОСОБА_1 та визнана бездіяльність державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О. С. щодо не розгляду її заяви та не направлення на її адресу відповідної постанови, прийнятої за результатом такого розгляду, - неправомірною й зобов`язано державного виконавця вчинити певні дії.

Під час розгляду зазначеної скарги встановлено, що постановою головного державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т. від 17 червня 2022 року, при примусовому виконанні виконавчого листа № 216/5508/20, виданого 23 червня 2021 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, виконавче провадження № 66004114 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 59036926.

Зазначену постанову від 17 червня 2022 року ОСОБА_1 не отримувала з огляду на невиконання державним виконавцем вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо її направлення заявниці.

Звертаючись зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_1 , серед іншого, посилалась на те, що невиконання ним вимог Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні виконавчого листа, виданого на виконання судового рішення, призвело до порушення її прав та завдало моральної шкоди, яку вона оцінює в 1 076 000,00 грн.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована тим, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. У справі, яка переглядається, заявниця звернулася зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, й, у рамках розгляду цієї скарги, окрім іншого, просила відшкодувати їй моральну шкоду, завдану його діями. Тому суди повинні були заяву в частині вимог про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду і роз`яснити заявниці її право на подачу позову на загальних підставах.

Водночас у постановах від 18 січня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-10201св22), від 25 січня 2023 року у справі № 2-275-07 (провадження № 61-9364св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на те, що у разі заявлення у скарзі вимог про право (наприклад, про захист гідності, честі та ділової репутації, відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби), в їх прийнятті має бути відмовлено, а тому погодився з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі в частині вимог, що стосуються відшкодування моральної шкоди, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-10201св22), від 25 січня 2023 року у справі № 2-275-07 (провадження №61-9364св22), оскільки вважає, що відсутні підстави для про закриття провадження у цій справі в частині вимог, що стосуються відшкодування моральної шкоди, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України з огляду на те, що закриття провадження у справі, у розумінні норм процесуального права, позбавляє заявника права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого дійшов висновку про часткове прийняття аргументів, викладених у касаційній скарзі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Правові норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження, містяться у Законі України «Про виконавче провадження».

Розгляд скарг на рішення, дії, або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження за зверненнями його учасників, Законами України «Про виконавче провадження», «;Про державну виконавчу службу» віднесено до компетенції суду.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Цивільним процесуальним законодавством визначено спеціальний порядок розгляду скарг, предметом яких є судовий контроль за виконанням судових рішень, який врегульовано Розділом 7 ЦПК України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Інститут судового контролю (Розділ VII ЦПК України) має на меті контроль за дотриманням та поновленням порушених права сторін виконавчого провадження.

Відтак, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах - це особлива форма правосуддя, де процесуальна діяльність суду пов`язана із виконанням судових актів у цивільних справах, яка здійснюється у формі процесуального контролю за законністю рішень, дії або бездіяльності посадових осіб та органів державної виконавчої служби у виконавчому провадженні шляхом розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність виконавців та різних позовів як важливої гарантії захисту права особи після набуття судовим рішенням чинності.

Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК України, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: про відкриття провадження у справі; щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов`язків; про судові виклики та повідомлення; про судовий розгляд; щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди або інших збитків, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Проте, у разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174 1166 1167 ЦК України).

Такі справи повинні розглядатись у позовному порядку шляхом пред`явлення позову, оскільки є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, як у цій справі, у державного виконавця.

Отже, оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про стягнення моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки передбачають позовне провадження.

Встановивши, що у скарзі ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т., серед іншого, заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди, які не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про закриття провадження у цій частині вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, роз`яснивши заявниці її право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.

Суди дійшли вірного висновку про неможливість розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди у скарзі на дії державного виконавця, але невірно застосували, при цьому, норму процесуального права.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Після закриття провадження позивач не має права на повторне звернення до суду з тим же позовом.

Втім, особливістю цивільного процесуального законодавства є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).

Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У пунктах 74, 75 постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду».

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у цій справі в частині вимог, що стосуються відшкодування моральної шкоди, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених вище положень процесуального закону, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про закриття провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковими.

За наведених обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-10201св22), від 25 січня 2023 року у справі № 2-275-07 (провадження № 61-9364св22), в яких суд за аналогічних обставин дійшов висновку, зокрема про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

З огляду на те, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати оскаржені судові рішення в оскарженій частині та передати справу в цій частині до суду першої інстанції.

Висновки щодо застосування норми права

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами у передбаченому Розділом VII ЦПК України порядку, незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.

Оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про відшкодування моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки вирішуються у позовному провадженні.

З огляду на те, що законодавець не наділив суд повноваженнями відшкодовувати моральну шкоду чи збитки ухвалою, постановленою за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, скаргу в частині вимог про відшкодування моральної шкоди (або будь-яких вимог, які розглядаються в порядку позовного провадження) суд залишає скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику його право на звернення до суду з цими вимогами у порядку позовного провадження.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 30 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року в частині закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича скасувати, справу в цій частині направити до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. І. Грушицький Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська