Публікація в соціальній мережі Facebook на сторінці, користувачем (розпорядником) якої є відповідач, відеозапису, що належить позивачеві, без його доволу є порушенням виключних майнових авторських прав (ВС/ВГС,справа № 918/186/17, 13.03.16)

Фабула судового акта: Громадська організація та товариство з обмеженою відповідальністю (позивачі) звернулися до господарського суду з позовом до ТОВ «Екологічні інвестиції» про стягнення 64 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позов мотивовано тим, що відповідач здійснив неправомірне використання аудіовізуального твору, щодо поводження з небезпечними побутовими відходами на своїй офіційній бізнес-сторінці у соціальній мережі Фейсбук, без дозволу його власників, - позивачів та без сплати авторської винагороди.

На підтвердження розміщення та публічного показу цього твору позивачами надано звіт про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження Інтернет-ресурсів, відповідно до якого відеозапис опубліковано в соціальній мережі Facebook на сторінці, користувачем (розпорядником) якої є саме відповідач , - ТОВ «Екологічні Інвестиції».

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду позов задоволено; з відповідача стягнуто на користь кожного з позивачів по 32 000 грн компенсації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з цими рішеннями погодився, зазначивши, зокрема, наступне.

Статтею 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим п. "а" ст. 50 Закону, у зв'язку з яким п. "г" ч. 2 ст. 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Отже з боку відповідача мало місце здійснення публічного показу контрафактного примірника твору, чим допущено порушення виключних майнових прав позивачів.

Аналізуйте судовий акт:

ВГСУ: Громадська організація може захищати в суді права як своїх членів, так й інших осіб лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає таке її право (ВГСУ, № 911/826/17, 15.11.18)

Знищення картини «Коліївщина: Страшний суд» співробітниками ДП «Мистецький арсенал» суд вважає таким, що не порушує авторських прав художника, проте завдає йому моральної шкоди на суму 1000,00 грн (Печерський районний суд м. Києва. суддя Цокол Л. І)

"Ней та Колмісоппі проти Швеції": оператори та власники торрент-трекерів не можуть посилатись на порушення ст.10 Конвенції у разі їх бездіяльності. (ст.10 Конвенції, Заява № 40397/12 від 19 лютого 2013 року)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 918/186/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

учасники справи:

позивач-1 - громадська організація "Рівненський центр "Соціальне партнерство",

позивач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Пінчук Бізнес Консалтинг",

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції",

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції"

на рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.2017

(головуючий - суддя Войтюк В.Р.) та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017

(головуючий - суддя Філіпова Т.Л., судді: Бучинська Г.Б. і Гудак А.В.)

у справі № 918/186/17

за позовом громадської організації "Рівненський центр "Соціальне партнерство" та товариства з обмеженою відповідальністю "Пінчук Бізнес Консалтинг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції"

про стягнення 64 000 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Рівненський центр "Соціальне партнерство" (далі - ГО "Рівненський центр "Соціальне партнерство") та товариство з обмеженою відповідальністю "Пінчук Бізнес Консалтинг" (далі - ТОВ "Пінчук Бізнес Консалтинг") звернулися до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" (далі - ТОВ "Екологічні інвестиції") про стягнення 64 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позов мотивовано тим, що відповідач здійснив неправомірне використання аудіовізуального твору щодо поводження з небезпечними побутовими відходами на своїй офіційній бізнес-сторінці у соціальній мережі Фейсбук, без дозволу позивачів та без сплати авторської винагороди.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.05.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017: позов задоволено; з ТОВ "Екологічні інвестиції" стягнуто на користь ГО "Рівненський центр "Соціальне партнерство" та ТОВ "Пінчук Бізнес Консалтинг" по 32 000 грн. компенсації та по 1 600 грн. судового збору.

Оскаржувані судові рішення мотивовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивачів та наявністю підстав для стягнення компенсації.

У касаційній скарзі ТОВ "Екологічні інвестиції" просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано тим, що: судами попередніх інстанцій безпідставно визнано доведеним факт наявності у позивачів виключних прав на спірний твір за відсутності безспірних доказів останнього; позивачі не є належними суб'єктами щодо стягнення компенсації за порушення прав на спірний твір; зміст договору про передання (відчуження) майнових прав від 06.04.2016 взагалі не дозволяє ідентифікувати твір, що є його предметом; висновки, викладені у судових рішеннях попередніх судових інстанцій, не відповідають фактичним обставинам справи; судові рішення прийняті з порушенням правил підсудності, а, відповідно, судами допущено порушення процесуальних норм, визначених статтями 16, 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, у редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій); спірний твір за своєю правовою сутністю та спрямованістю є соціальною рекламою; судами попередніх інстанцій було допущено неправильне застосування норм матеріального права в частині визначення розміру компенсації.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд касаційної скарги ТОВ "Екологічні інвестиції" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 та пункту 4 частини четвертої статті 247 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано та зазначено таке.

06.04.2016 ГО "Рівненський центр "Соціальне партнерство", ТОВ "Пінчук Бізнес Консалтинг" (набувачі) та ОСОБА_5 (художник-аніматор, дизайнер), ОСОБА_6 (художник), ОСОБА_7 (режисер-сценарист; відчужувачі) укладено договір про передання (відчуження) майнових прав (далі - Договір), згідно з яким позивачі набули від авторського колективу, зазначеного у Договорі, виключні майнові права на аудіовізуальний твір - відеоролик щодо поводження з небезпечними побутовими відходами (далі - Твір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору відчужувачі у повному складі передають (відчужують) набувачам (позивачам) виключні майнові права на Твір, на всі складові частини Твору, які можуть використовуватися самостійно, на весь строк дії авторського права, на всю територію світу, а саме: право на використання Твору та його частину, яка може використовуватись самостійно; виключне право дозволяти використання Твору та його частину, яка може використовуватися самостійно; право перешкоджати неправомірному використанню Твору та його частину, яка може використовуватися самостійно, у тому числі забороняти таке використання.

Згідно з пунктом 3.1 Договору передача Твору відчужувачами набувачам станом на дату підписання даного договору здійснена належним чином.

У пункті 3.2 Договору зазначено, що фізичні особи (відчужувачі) гарантують, що: лише їм належать виключні майнові права на створені їх творчою працею складові частини Твору; майнові права на створені їх творчою працею складові частини твору повністю або частково не передано (не відчужено) третім особам; майнові права на створені їх творчою працею складові частини твору не є предметом застави, судового спору або претензій з боку третіх осіб.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Керуючись пунктом 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони домовилися, що положення даного договору застосовуються до взаємовідносин сторін, що виникли раніше. За домовленістю сторін строк дії прав за Договором починається з 19.05.2014.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору не подано. Отже, позивачі набули виключні майнові права на Твір 19.05.2014, що підтверджується Договором та матеріалами справи.

У січні 2017 року позивачам стало відомо, що на Інтернет сторінці у соціальній мережі Facebook за гіперпосиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено та публічно продемонстровано Твір, виключні майнові права на який належать позивачам. У такий спосіб Твір було розміщено та публічно продемонстровано необмеженому колу осіб у мережі Інтернет, тобто відбувся його публічний показ.

На підтвердження розміщення та публічного показу Твору позивачами надано звіт від 30.01.2017 № 15/3001-1 про спеціальне комп'ютерно-технічне дослідження Інтернет-ресурсів комунального підприємства "Регіональний інформаційно-комп'ютерний центр" Рівненської обласної ради.

У даному звіті зазначено, що згідно з інформацією, яка відображається в області перегляду браузера при переході навігаційними кнопками за гіперпосиланням №1, відеозапис з текстом "ІНФОРМАЦІЯ_3" опублікований на момент дослідження на названій веб-сторінці. Відеозапис опубліковано в соціальній мережі Facebook під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2", користувачем (розпорядником) сторінки є "Екологічні Інвестиції", тривалість відеозапису 00 год.59 хв.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань офіційним сайтом відповідача є "www.ekoinvest.com.ua". При переході за посиланням "www.ekoinvest.com.ua", відкривається офіційний Інтернет сайт ТОВ "Екологічні інвестиції", на якому є посилання на соціальну мережу Facebook; у свою чергу, при переході за вказаним посиланням відкривається Інтернет-сторінка в мережі Facebook, на якій містяться усі ті ж самі дані та посилання, що й на офіційному сайті відповідача.

При дослідженні зазначеної сторінки ТОВ "Екологічні інвестиції" в мережі Facebook суди попередніх інстанцій встановили, що вона є аналогічною (ідентичною) тій, яка досліджувалася у звіті № 15/3001-1 та "скріншоти" (знімки екрану) якої роздруковані та долучені в додатках до позовної заяви.

Примірник Твору (який публічно показаний) має статус контрафактного примірника, адже на його використання, поширення чи оприлюднення позивачі дозволу (ліцензії) відповідачу не надавали, доказів протилежного ТОВ "Екологічні інвестиції" не надало.

Використання Твору відповідачем не підпадає під жоден з випадків вільного використання твору, визначених статтями 21 - 25 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон); таке використання без дозволу власника виключних майнових авторських прав є порушенням авторського права.

Суди попередніх інстанцій у визначенні суми компенсації виходили з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав позивачів.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 1 Закону:

- аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

- примірник твору - це копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі;

- контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

- публічний показ - це будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).

Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, встановивши, що виключні майнові авторські права на аудіовізуальний твір - відеоролик щодо поводження з небезпечними побутовими відходами та його складові частини належать позивачам на підставі Договору (доказів недійсності або розірвання якого не подано), тоді як з боку відповідача мало місце здійснення публічного показу контрафактного примірника Твору, чим допущено порушення виключних майнових прав позивачів, - правомірно задовольнили позов у визначеній позивачем сумі.

Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.

Що ж до доводу ТОВ "Екологічні інвестиції" про те, що судові рішення прийняті з порушенням правил підсудності, то суд зазначає таке. Відповідно до частин четвертої статті 16 ГПК України (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі) справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

У разі коли порушення вчинено на території двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць, зокрема, областей, що входять до складу України (частина друга статті 133 Конституції України), то розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач. Місце вчинення порушення визначається з урахуванням конкретних обставин, зазначених у позовній заяві. Оскільки публічний показ контрафактного примірника Твору здійснено через мережу Інтернет, позивачі визначили місцем вчинення порушення місто Рівне, враховуючи специфіку користування Інтернет за допомогою соціальної мережі Facebook і виходячи з того, що фіксація порушення відбувалася на території міста Рівне. Враховуючи, що користування відповідним ресурсом є можливим на всій території України, пред'явлення позову за вибором позивачів з огляду на місце виявлення такого порушення цілком відповідає процесуальним нормам, які діяли на час прийняття справи до провадження судом першої інстанції. Отже, судом першої інстанції питання про підсудність справи вирішено правильно.

Що ж до аргументу скаржника стосовно того, що спірний твір за своєю правовою сутністю та спрямованістю є соціальною рекламою, то, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно з пунктом 3 частини першою статті 21 Закону без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором. Однак відповідачем було перероблено аудіовізуальний твір та використано його у своїй підприємницькій діяльності, що не підпадає під поняття вільного використання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень попередніх судових інстанцій - без змін як таких, що ухвалені в цілому з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні інвестиції" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 24.05.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 у справі № 918/186/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов