ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 1 березня 2016 року,

встановила:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання вироку Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року в частині задоволення її цивільного позову про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 9 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за період з 1 вересня 2013 року по 20 березня 2015 року три проценти річних у сумі 2 320 грн36 коп., інфляційні втрати у розмірі 17 888 грн, а всього - 19 208 грн36 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 1 березня 2016 року рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 9 грудня 2015 року змінено, зменшено розмір стягненого з ОСОБА_4 індексу інфляції за період з 1 вересня 2013 року по 1 березня 2015 року з 17 888 грн до 4 607 грн91коп. та зменшено розмір судового збору з 487 грн20 коп. до 167 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникло грошове зобов'язання, яке не виконано належним чином, а тому на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми за період з 1 вересня 2013 року по 20 березня 2015 року.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, погодившись із висновком суду про наявність між сторонами грошового зобов'язання, виходив із того, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", у заявку із чим зменшив розмір стягнених інфляційних втрат з 17 888 грн до 4 607 грн91 коп.

Проте такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України.

Судами встановлено, що вироком Кобеляцього районного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування майнової шкоди 2
000 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 2 серпня 2013 року вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2013 року змінено.

Збільшено розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, з 10 000 грн до 50 000 грн.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 7 липня 2014 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 52 000 грн.

Судами встановлено, що 2 серпня 2013 року ОСОБА_4 поштовим переказом надіслав ОСОБА_3 2 000 грн у рахунок відшкодування завданої ним шкоди.

З розпорядження державного виконавця № ~organization0~/4 та розрахунку розподілу стягнених з боржника сум для задоволення вимог стягувача в межах виконавчого провадження вбачається, що 25 лютого 2015 року від ОСОБА_4 надійшли грошові кошти у розмірі 3 000 грн, з яких 2 676 грн16 коп. перераховано на розрахунковий розрахунок ОСОБА_3 20 березня 2015 року від ОСОБА_4 надійшли грошові кошти у сумі 10 000 грн, 20 000 грн і 22 250 грн, з яких 47 323 грн84 коп. перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 (попередження державного виконавця № ~organization1~/4).

Отже, відповідачем повністю сплачено позивачеві стягнену вироком суму.

На підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 25 березня 2015 року у зв'язку з виконанням виконавчого документа виконавче провадження закінчено.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, дійшовши передчасного висновку про наявність між сторонами грошового зобов'язання, помилково застосував норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", дія яких на спірні правовідносини не поширюється.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК Українипідставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення суду не може вважатись законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 1 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.О.Кузнєцов Судді:О.В.Кадєтова С.О.Карпенко А.О.Леванчук А.В.Маляренко