Ухвала

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 361/17/15-ц

провадження № 61-32742св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В. суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бобрик",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрик" та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Волохової Л.

А., Березовенко Р. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрик" (далі - ТОВ "Бобрик") про визнання звільнення з посади незаконним, скасування рішення і наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначив, що він є учасником ТОВ "Бобрик" із часткою статутного капіталу 30 %. 18 травня 2012 року загальними зборами учасників ТОВ "Бобрик" його призначено на посаду директора ТОВ "Бобрик" терміном на три роки.

На підставі наказу від 18 червня 2012 року № 01 він приступив до виконання обов'язків директора цього товариства. З початку грудня 2012 року внаслідок протиправних дій, ініційованих іншим учасником товариства - ОСОБА_2, його не допускали до робочого місця. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 травня 2013 року він дізнався про те, що з 29 грудня 2012 року керівником ТОВ "Бобрик" значиться ОСОБА_3 Відтоді він неодноразово звертався до ТОВ "Бобрик" із письмовими заявами, у яких просив надати йому копію наказу про його звільнення з посади директора, які залишилися без відповіді.

01 грудня 2014 року він направив чергового листа на юридичну адресу ТОВ "Бобрик" та адресу фактичного місцезнаходження цього товариства з вимогою негайно направити йому поштою: копію наказу про його звільнення з посади директора ТОВ "Бобрик "; копію рішення загальних зборів учасників ТОВ "Бобрик", на яких прийнято рішення про його звільнення з посади директора товариства; письмовий розрахунок заробітної плати, належної при звільненні, які отримані ТОВ "Бобрик" 04 грудня 2014 року.

До моменту звернення із цим позовом відповіді на вказані вище листи він не отримав. І лише після звернення до суду з цим позовом, 30 грудня 2014 року вперше отримав копію наказу від 28 грудня 2012 року № 2-З про звільнення його з посади директора ТОВ "Бобрик" за сумісництвом з 28 грудня 2012 року.

ОСОБА_1 стверджував що встановлений статтею 233 КЗпП України місячний строк звернення до суду з цим позовом ним не пропущено, оскільки наказ про звільнення з посади директора ТОВ "Бобрик" йому вручено лише 30 грудня 2014 року.

Зазначав, що з наданих відповідачем суду документів 27 січня 2015 року він дізнався, що рішення про його звільнення з посади директора ТОВ "Бобрик" прийняте на загальних зборах учасників ТОВ "Бобрик", які начебто відбулися 28 грудня 2012 року та які оформлені протоколом від 28 грудня 2012 року № 3. Про проведення цих зборів він не повідомлявся, про їх проведення не знав та участі в цих зборах не приймав.

Стверджував, що з протоколу № 3 вказаних зборів видно, що з посади директора ТОВ "Бобрик" його звільнено за ініціативою власника на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України. Однак цей пункт має лише загальний зміст, конкретних підстав звільнення за ініціативою власника не містить, тому самостійною підставою звільнення його за ініціативою власника бути не може.

Вичерпний перелік підстав звільнення працівника за ініціативою власника визначений статтями 40, 41 КЗпП України, жодної із цих підстав у протоколі № 3 загальних зборів ТОВ "Бобрик" від 28 грудня 2012 року не зазначено, тому звільнення з посади директора ТОВ "Бобрик" вважав незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Переконував, що підставою його звільнення з посади директора ТОВ "Бобрик" у наказі від 28 грудня 2012 року № 2-З є протокол № 3 загальних зборів ТОВ "Бобрик" від 28 грудня 2012 року. Цей наказ підписаний учасником ТОВ "Бобрик" ОСОБА_2, однак законодавством України та статутом ТОВ "Бобрик" право учасника товариства видавати та підписувати накази від імені ТОВ "Бобрик" не передбачено.

Згідно із пункту 9.3 статуту ТОВ "Бобрик" ці повноваження віднесено до компетенції директора товариства. Виданий учасником товариства ОСОБА_2 наказ про звільнення його з посади директора ТОВ "Бобрик" є незаконним, виданий і підписаний не уповноваженою на те особою, без ознайомлення його з таким наказом та без вручення йому копії наказу, тому даний наказ підлягає скасуванню. Крім того, він (позивач) вважає, що наказ про звільнення його з посади директора ТОВ "Бобрик" складений пізніше, ніж зазначена у цьому наказі дата.

Виходячи з наведеного вище, ОСОБА_1, ураховуючи уточнення позовних вимог, просив визнати незаконним звільнення його з посади директора ТОВ "Бобрик" за сумісництвом; скасувати рішення загальних зборів ТОВ "Бобрик" про звільнення його з посади директора з 28 грудня 2012 року з ініціативи власника на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України, оформлене пунктом 1 протоколу № 3 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Бобрик" від 28 грудня 2012 року; скасувати наказ від 28 грудня 2012 року № 2-З про звільнення його з посади директора ТОВ "Бобрик" за сумісництвом з 28 грудня 2012 року на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Бобрик" від 28 грудня 2012 року № 3; поновити його на посаді директора ТОВ "Бобрик "; стягнути з ТОВ "Бобрик" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судом рішення.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, передбачений статтею 233 КЗпП України, і клопотання про його поновлення не заявляв.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення загальних зборів ТОВ "Бобрик" від 28 грудня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 та наказ від 28 грудня 2012 року № 2-З про звільнення. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ "Бобрик ". Стягнуто з ТОВ "Бобрик" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2012 року по 27 грудня 2013 року в розмірі 21
912,33 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячної заробітної плати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого статтею 233 КЗпП України, є безпідставними, оскільки до моменту звернення із цим позовом позивач копії наказу про звільнення та трудову книжку не отримував.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача з посади директора ТОВ "Бобрик" проведено з порушенням встановленого законом порядку та є незаконним, тому позивач підлягає поновленню на роботі і на його користь підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ТОВ "Бобрик" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору в частині визнання незаконним звільнення позивача з посади директора ТОВ "Бобрик" та скасування рішення загальних зборів цього товариства від 28 грудня 2012 року, оформленого протоколом № 3, помилково не застосували до спірних правовідносин положення частини 3 статті 99 ЦК України; не врахували, що корпоративні спори відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 ГПК України підвідомчі господарським судам, та помилково розглянули справу за правилами цивільного судочинства. Також суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 40, 41, 147, 149, 233, 234, 235 КЗпП України.

У серпні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з ТОВ "Бобрик" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2012 року по 27 грудня 2013 року в розмірі 21
912,33 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Бобрик" на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2012 року по 18 липня 2017 року, а в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтував стягнення із відповідача середнього заробітку за період менший ніж один календарний рік, оскільки стягнення суми 21 912,33 грн стосується періоду з 28 грудня 2012 року по 27 грудня 2013 року; не роз'яснив чи є вина заявника, як позивача у тому, вказана цивільна справа розглядається такий тривалий час і якщо так, то в чому ця вина полягає; не навів висновки та позиції Верховного Суду України щодо розгляду цивільних справ аналогічної категорії (трудових спорів) щодо періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь працівника за весь період, або за певний період, що є обов'язковим з огляду на положення частини 2 статті 214 ЦПК України 2004 року.

У жовтні 2017 року від ТОВ "Бобрик" надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких заявник просить задовольнити частково вказану касаційну скаргу; скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року в частині визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів ТОВ "Бобрик" про звільнення ОСОБА_1, наказу від 28 грудня 2012 року № 2-3 про звільнення і поновлення на роботі ОСОБА_1, і закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України; скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року в частині стягнення з ТОВ "Бобрик" середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2012 року по 27 грудня 2013 року в розмірі 21 912,33 грн та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Також у жовтні 2017 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких заявник вказав, що не погоджується з вимогами і доводами указаної касаційної скарги, проте вважає рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року незаконним та необґрунтованим.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2017 року у прийнятті касаційної скарги ТОВ "Бобрик" на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2017 року відмовлено на підставі положень статті 324 ЦПК України 2004 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Бобрик" на рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року, витребувано матеріали цивільної справи № 361/17/15-ц із Броварського міськрайонного суду Київської області, зупинено виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року та надано учасникам справи строк для подання заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року провадження № 61-32742ск18 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція та висновки Верховного Суду

За правилами частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Частиною 1 статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Таким чином, оскільки у цій справі оскаржується судове рішення у тому числі з підстав порушення правил предметної юрисдикції, а доводи заявника відповідно до статті 403 ЦПК України є безумовною підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрик" про визнання звільнення з посади незаконним, скасування рішення і наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Бобрик" та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І.

Усик