Ухвала

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 525/505/16-ц

провадження № 61-16689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, Великобагачанська районна державна адміністрація, Гоголівська селищна рада Великобагачанського району Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року у складі судді Лисенко Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2015 року поновлено та продовжено термін дії договору оренди землі № 184, укладений 30 грудня 2003 року між ним та Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області (далі - Великобагачанська РДА) на підставі розпорядження Великобагачанської РДА від 26 грудня 2003 року № 617, на той самий строк і на тих самих умовах. Однією з істотних умов вищевказаного договору є площа земельної ділянки, яка за договором становить 13,0 га і складається з двох ділянок площами 3,0 га та 10,0 га. У травні 2015 року земельна ділянка площею 10,0 га була включена в земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 11,2423 га та передана ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки від 27 травня 2015 року, який було укладено між ОСОБА_2 та ГУДержгеокадастру у Полтавській області. Оскільки відповідачами було порушено його першочергове право на оренду цієї земельної ділянки, просив: скасувати кадастровий номер НОМЕР_1 земельної ділянки площею 11,2423 га; визнати недійсним договір оренди цієї земельної ділянки, укладений 27 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ГУДержгеокадастру в Полтавській області; скасувати державну реєстрацію даного договору оренди; зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 10,0 га в його землекористування.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 04 липня 2016 року до участі у справі залучено співвідповідача - Відділ Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, а ухвалою від 10 серпня 2016 року - співвідповідача Великобагачанську РДА.

03 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання права користування та зобов'язання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що 27 травня 2015 року між нею та ГУ Держземагенства у Полтавській області було укладено договір оренди земельної ділянки площею 11,2423 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 червня 2015 року вона є орендарем спірної земельної ділянки. 25 червня 2016 року вона отримала ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 Доводи позовної заяви ОСОБА_1 свідчать про оспорювання її права, закріпленого у статті 93 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, Гоголівську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області замінити земельну ділянку площею 10 га в договорі оренди земельної ділянки від 30 грудня 2003 року № 184, орендарем якої є ОСОБА_1, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10 га, не передану у власність чи користування, на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, вільну від орендних правовідносин.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 жовтня 2016 року об'єднано в одне провадження цивільну справу № 525/505/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, Відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, Великобагачанської РДА про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та цивільну справу № 525/1016/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання права користування та зобов'язання вчинити певні дії. Об'єднаній справі присвоєно номер 525/505/16-ц.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_1) від 27 травня 2015 року, укладений між ГУ Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, недійсним в частині передачі в оренду 10 га землі, право на користування якою має позивач ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 10,0 га, договір оренди щодо якої визнано недійсним. Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі (кадастровий номер НОМЕР_1) від 27 травня 2015 року, укладений між ГУ Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2, в частині, що стосується земельної ділянки площею 10 га, договір оренди щодо якої визнано недійсним. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1 478 грн 88 коп. по 735 грн 44 коп. з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що земельна ділянка площею 10,0 га, право на користування якою має ОСОБА_1, у травні 2015 року включена в земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 11,2423 га, яка передана за договором оренди земельної ділянки від 27 травня 2015 року ОСОБА_2, що порушує права ОСОБА_1, тому наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування кадастрового номеру земельної ділянки площею 11,2423 га, місцевий суд виходив з того, що вказана земельна ділянка залишається у користуванні ОСОБА_2, питання щодо кадастрового номера у такому випадку не є спірним і підлягає вирішенню на підставі Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання замінити земельну ділянку площею 10 га на іншу, оскільки на території Гоголівської селищної ради відсутня вільна земельна ділянка такої площі.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що укладення між ГУ Держземагенства у Полтавській області та ОСОБА_2 договору оренди землі від 27 травня 2015 року порушило переважне право ОСОБА_1 на оренду зазначеної земельної ділянки площею 10 га, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення його позовних вимог. Також правильним є висновок місцевого суду в частині скасування державної реєстрації договору оренди землі. Рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У липні 2017 року представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції суперечать принципам цивільного судочинства та не відповідають вимогам статей 16, 203, 215, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). У період з 01 листопада 2013 року по 21 жовтня 2015 року ОСОБА_1 не був користувачем земельної ділянки за договором від 30 грудня 2003 року № 184, а його права в момент вчинення правочину 27 травня 2015 року не були порушені та не підлягають поновленню на підставі статей 203, 215 ЦК України. ОСОБА_1 не було заявлено вимог про скасування наказу від 26 травня 2015 року № 2090-СГ, яким прийнято рішення про надання ОСОБА_2 в оренду терміном на 15 років земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташованої на території Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області. Оскільки вказаний наказ є дійсним, то ОСОБА_2 має право вимагати повторного укладення договору оренди землі. Тобто обраний ОСОБА_1 спосіб захисту є неналежним. Апеляційним судом встановлено, що переважне право ОСОБА_1 порушено ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, тому спірна земельна ділянка вибула з його володіння з незалежних від нього підстав. У зв'язку з цим належним способом захисту прав ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою є витребування її шляхом віндикації, а не визнання недійсним правочину та актів індивідуальної дії, внесених до реєстру без порушення норм закону. В порушення статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, якою визначено юрисдикцію адміністративних судів, суди скасували акт індивідуальної дії в межах цивільного провадження, навіть не перевіривши порядок реєстрації іншого речового права - права оренди земельної ділянки за договором від 27 травня 2015 року. При прийнятті рішення та при проведенні державної реєстрації договору оренди землі державний реєстратор діяв правомірно, а акт індивідуальної дії було скасовано безпідставно. ОСОБА_1 не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути йому земельну ділянку, суд не навів жодної правової норми, якою керувався, та проігнорував ту обставину, що існує відповідний порядок передачі земельних ділянок у користування.

У серпні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу і просив залишити її без задоволення, посилаючись на правильність висновку судів про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України. Тому вчинений правочин визнано недійсним правомірно. В матеріалах справи містяться докази (квитанції про сплату орендної плати), які свідчать про те, що ОСОБА_1 був користувачем спірної земельної ділянки з 01 листопада 2013 року по квітень 2015 року. Позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, не підтверджені належними доказами, тому не можуть бути задоволені.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року відкрито провадження у цій справі, а ухвалою від 01 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 квітня 2018 року справу № 525/505/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

З урахуванням того, що представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 оскаржує рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року, зокрема з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись частиною 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2, Відділу Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області, Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, Гоголівської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний Г. І. Усик