Ухвала

13 травня 2020 року

м. Київ

справа № 333/6816/17

провадження № 61-15201св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державна аудиторська служба України, Головний державний фінансовий інспектор Державної аудиторської служби України Павлова Оксана Володимирівна, Комунальна установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради,

за участю - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Державної аудиторської служби України, Головного державного фінансового інспектора Державної аудиторської служби України Павлової Оксани Володимирівни, Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради про визнання інформації недостовірною та відкликання довідки,

за касаційною скаргою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 лютого 2018 року у складі судді Фунжого О. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С.

В., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати недостовірними вказані відомості відносно нього, які містяться у довідці Головного державного фінансового інспектора Державної аудиторської служби України (далі - ДАСУ) Павлової О. В. від 19 червня 2017 року (без номера) складеної за результатами перевірки дотримання законодавства Запорізькою обласною державною адміністрацією (далі - Запорізька ОДА) та Комунальною установою "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (далі - КУ "ЗОКЛ") при проведенні закупівельних процедур, а саме: на сторінці 2 в передостанньому абзаці, в другому реченні зазначено"..копії платіжних доручень.. та від 26 жовтня 2012 року № 44017 на суму 13 000 000 грн з відміткою Управління державного казначейства у Комунарському районі міста Запоріжжя.."; на сторінці 4 в останньому абзаці"..Проведеною перевіркою встановлено розбіжність між Наказом № 703 та Наказом № 703а в частині типу/класу автомобілів.."; на сторінці 5 в 7 абзаці друге речення".. протокол № 149 містить інформацію із протоколу №150, який складено одного дня 10 жовтня 2012 року, але за часом складено пізніше.."; на сторінці 6 в 6 абзаці друге речення".. протокол № 150 містить інформацію із протоколу № 151, який складено одного дня - 10 жовтня 2012, але за часом складено пізніше.."; на сторінці 6 в 3 абзаці"..протокол № 151: ОСОБА_3 (був присутнім на засіданні, але не підписував протокол).."; на сторінці 6 в 7 абзаці"..протокол № 150 підписали наступні члени комітету з конкурсних торгів, а саме: ОСОБА_3 (був присутнім на засіданні, але не підписував протокол).."; на сторінці 7 в 6 абзаці"..У тексті протоколів №№ 150 та 151 вказано, що ОСОБА_3 (голова комітету з конкурсних торгів) був присутнім на даних засіданнях разом з іншими членами комітету з конкурсних торгів. Однак, протоколи №№ 150 та 151 ним не підписані.."; на сторінці 7 в 8 абзаці".. У матеріалах кримінального провадження відсутня інформація та/або пояснення щодо відсутності підпису голови комітету з конкурсних торгів ОСОБА_3. у протоколах №№ 150 та 151.."; на сторінці 8 в 1 абзаці:".. проведеною перевіркою встановлено порушення вимог частини 5 статті 11 Закону України № 2289 в частині обов'язкового підпису протоколів засідань комітету з конкурсних торгів, всіма членами присутніми на засіданнях.."; на сторінці 17 зазначено".. порушено вимоги частини 1 статті 39 Закону України № 2289 в частині.. вимог частини 5 статті 11 Закону України № 2289 в частині обов'язкового підпису протоколів засідань комітету з конкурсних торгів, всіма членами присутніми на засіданнях; .."; на сторінці 17".. в порушення умов договору укладеного лікарнею з ТОВ "ТФК "ЛАЗ" № 40ТБ/12 від 23 жовтня 2012 та статей 682, 683 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) поставлені автомобілі "АШМД-С-4/1 (Renault Master МАР4СЕ)-01 Типу А" не відповідають умовам договору.."; на сторінці 17".. лікарнею в повному обсязі оплачено факт поставки автомобілів, що призвело до втрат фінансових ресурсів в частині незаконного перерахування коштів місцевого бюджету на загальну суму 13 000 000
грн. .."; зобов'язати ДАСУ відкликати вказану довідку не пізніше наступного дня з дати набрання законної сили рішення у вказаній справі; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є керівником КУ "ЗОКЛ". 19 червня 2017 року головним державним фінансовим інспектором Державної аудиторської служби України Павловою О. В. прийнято участь у перевірці дотримання Запорізькою ОДА та КУ "ЗОКЛ" законодавства України при проведенні закупівельних процедур. Перевірку проведено на підставі документів, наданих Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України (далі - САП) за період з 01 січня по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки головним державним інспектором ДАСУ Павловою О. В. складено довідку від 19 червня 2017 року, в якій, на його думку, наявні твердження, які містять недостовірну інформацію, яка зазначена вище. Вважає, що вказані висловлювання є неправдивими та дають підстави вважати, що КУ "ЗОКЛ" в його особі як керівника провела закупівлю товарів та уклала ряд договорів, які не мали економічного обґрунтування, проведені з порушенням чинного законодавства України та призвели до витрат грошових коштів з місцевого бюджету. За такими вказаними відомостями у необмеженого кола осіб склалася негативна думка відносно нього як особи, яка вчинила протиправні дії, що спричинило нанесення значних матеріальних збитків.

Комунарський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 15 лютого 2018 року допустив прокурора САП до участі в справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Комунарський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 15 лютого 2018 року відмовив у задоволенні позову.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що зазначені позивачем відомості, які містяться в довідці Головного державного фінансового інспектора Державної аудиторської служби України Павлової О. В. від 19 червня 2017 року є такими, що не відповідають дійсності, носять негативний характер, чим порушуються особисті немайнові права позивача, однак вважав, що ці відомості не були поширені, оскільки направлені до правоохоронного органу в межах кримінального провадження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Запорізький апеляційний суд постановою від 26 червня 2019 року рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 лютого 2018 року скасував.

Відмовив у задоволенні позову з інших правових підстав. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що головний державний фінансовий інспектор ДАСУ Павлова О. В. була залучена як спеціаліст для аналізу матеріалів кримінального провадження за зверненням старшого групи прокурорів Ярової О. А. від 01 червня 2017 року № 06-18833-15 під час здійснення САП процесуального керівництва у кримінальному провадженні Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) від 07 листопада 2013 року № 42013080040000048 за фактом вчинення службовими особами Запорізької ОДА та КУ "ЗОКЛ" кримінальних правопорушень у ході здійснення державних закупівель медичного транспорту та обладнання. Участь посадової особи ДАСУ як спеціаліста у перевірках, що проводяться правоохоронними органами, необхідна для використання її спеціальних знань, та за наслідками таких перевірок спеціалістом надається довідкова інформація, яка оформлюється відповідною довідкою, а не актом ревізії чи висновком. Інформація з такої довідки навіть не надається особам, щодо яких маються відомості у ній, оскільки ця довідка спрямовується до правоохоронного органу, яким проводиться досудове розслідування у кримінальному провадження.

Крім того, збереження наданої у кримінальному провадженні інформації гарантується таким інститутом як таємниця досудового розслідування. Тому суд правильно визнав, що факту поширення зазначеної позивачем інформації, що міститься у довідці, не відбулося. Крім того, в спірному випадку джерелом вказаної інформації є довідка аудитора як спеціаліста складена у межах кримінального провадження. Відомості з документа у вигляді довідки аудиторської служби могли б бути предметом аналізу на достовірність, оскільки такий документ не складений як акт ревізії чи висновок перевірки, але за умови, що такий документ не є отриманим та долученим в межах кримінального провадження, що надає йому зовсім іншого статусу. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки позов заявлено щодо правовідносин, що мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2019 року САПподала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Комунарського районного суд міста Запоріжжя від 15 лютого 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року і закрити провадження у справі.

Касаційна скарга САП мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що позивачем оскаржуються дії головного державного фінансового інспектора ДАСУ Павлової О. В., вчинені у кримінальному провадженні від 07 листопада 2013 року № 42013080040000048 під час збирання стороною обвинувачення доказів. При цьому ОСОБА_1 просить зобов'язати відкликати довідку від 19 червня 2017 року, складену під час досудового розслідування саме в цьому кримінальному провадженні та визнати недостовірною інформацію за змістом даної довідки. Обставини, які розглядалися у цій справі та у кримінальному провадженні № 42013080040000048 в частині дотримання законодавства Запорізькою ОДА та КУ "ЗОКЛ" під час проведення закупівельних процедур є тотожними та взаємопов'язаними. Довідка від 19 червня 2017 року долучена як доказ до матеріалів кримінального провадження № 42013080040000048 у якому 06 березня 2018 року направлено обвинувальний акт для розгляду по суті до Комунарського районного суду міста Запоріжжя. Вирішення питання про належність та допустимість вказаної довідки, в тому числі і достовірність викладених у ній відомостей, як доказу у кримінальному провадженні, відповідно до положень статті 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), є виключною компетенцією судової інстанції під час розгляду кримінальної справи. У зв'язку з цим заявлений у цій справі спір має здійснюватися за правилами кримінального судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Також скарга містить доводи про те, що стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні вживаються заходи для визнання неналежним та недопустимим доказом довідки від 19 червня 2017 року, шляхом її оскарження в порядку як цивільного, так і адміністративного судочинства, зокрема у справі № 808/3230/17 за наслідками розгляду якої Великою Палатою Верховного Суду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року скасовано, провадження у справі за позовом КУ "ЗОКЛ" до ДАСУ, треті особи: ОСОБА_1, головний державний фінансовий інспектор ДАСУ Павлова О. В., САП, про визнання дій протиправними закрито. При цьому, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Також Великою Палатою Верховного Суду вказано на те, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кожний з процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6,13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод.

У вересні 2019 року ДАСУ та головний державний фінансовий інспектор ДАСУ Павлова О. В. подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили її задовольнити.

Зазначили, що погоджуються з доводами касаційної скарги САП, що правовідносини, які виникають під час досудового розслідування за своєю природою є кримінально-процесуальними, а отже заявлені у цій справі позивачем вимоги не мають характеру приватно-правових, а тому не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 серпня 2019 року справа № 333/6816/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 5 , 6 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 16 ЦК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Європейської конвенції з прав людини. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

На зазначене неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду.

У касаційній скарзі САП, зокрема, зазначає, що вирішення питання про належність та допустимість довідки від 19 червня 2017 року, складеної під час досудового розслідування, в тому числі і достовірність викладених у ній відомостей, як доказу у кримінальному провадженні, відповідно до положень статті 87 КПК України, є виключною компетенцією судової інстанції під час розгляду кримінальної справи, через що заявлений у цій справі спір має здійснюватися за правилами кримінального судочинства.

Враховуючи, що судові рішенняу цій справі оскаржується САП, серед інших, і з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, а Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, зокрема можливості розгляду в порядку цивільного судочинства вимог про спростування недостовірної інформації викладеної в документах долучених до матеріалів кримінального провадження, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Таким чином, застосування такого способу захисту як визнання недостовірною інформації є можливими у випадку порушення особистого немайнового права особи у відносинах, які за своєю правовою природою є цивільними.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК України).

У абзаці першому пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Аналіз релевантної судової практики свідчить про те, що на розгляді в Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду знаходилися (знаходяться) справи з подібними вимогами.

Зокрема, у справі № 332/293/17 (провадження 61-40369св18) за позовом ОСОБА_8 до Східного офісу Держаудитслужби, Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", ОСОБА_9 про спростування недостовірної інформації що міститься в аудиторському звіті Державної фінансової інспекції у Запорізькій області від 20 липня 2015 року № 21-24/4, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 02 жовтня 2019 року, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, дійшов висновку про те, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, що не відповідає характеру та природі відносин, що виникли між сторонами цього спору. Застосування цивільно-правових способів захисту прав та інтересів до відносин, що виникли у публічно-правовій сфері і учасниками яких є сторони вказаного спору, законом не допускається. У розумінні цивільно-правового закону поширена стосовно позивача інформація не є таким видом інформації, що може бути визнана судом недостовірною у порядку захисту цивільних прав та інтересів особи.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджуючись з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права. Однак, суд при розгляді вказаної вище справи не зробив висновку про можливість розгляду заявлених вимог в порядку іншого судочинства.

У справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18) за позовом ОСОБА_10 до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації поширеної помічником Генерального прокурора України ОСОБА_11 та речником Служби безпеки України ОСОБА_12. ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року виходив з того, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Водночас на розгляді в Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду крім цієї справи знаходяться справи в яких позивачі, серед іншого, просять спростувати інформацію, наведену в підозрах про вчинення кримінального правопорушення, експертних висновках, аудиторських довідках, протоколах інвентаризаційної комісії, тощо, які мажуть бути визнані допустимими доказами в іншій справі, зокрема в кримінальній.

Як зазначено вище, у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження, а Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду не висловився щодо можливості спростування інформації викладеної в експертному висновку, складеного в межах досудового розслідування в порядку, визначеному КПК України.

В той же час колегія суддів вважає, що в цивільній справі недопустимою є оцінка достовірності висновку відповідного органу, викладеного в акті перевірки (експертному висновку, аудиторській довідці, протоколі інвентаризаційної комісії, тощо), одержаного в межах досудового розслідування в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення (дисциплінарній справі), оскільки оцінка висновку відповідного органу щодо порушення заявником (іншою особою) вимог законодавства виходить за межі предмету дослідження у справі щодо характеру інформації та компетенції цивільного суду, якому справи кримінальної чи адміністративної юрисдикції не підвідомчі.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) середі іншого, зроблено висновок про те, що "Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин".

Отже, без правового висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, щодо можливості розгляду в порядку цивільного судочинства вимог про визнання недостовірною інформації, яка викладена в документах, які можуть бути визнані доказами в кримінальному провадженні, правильно сформулювати правову позицію у цій справі є неможливим.

Окрім урахування кількісного та якісного показників, які вказують на наявність та виключність правової проблеми, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду бере до уваги й те, що це нова правова проблема, яка раніше не вирішувалася, а тому її вирішення має надзвичайно важливе значення і є вкрай необхідним.

З огляду на зазначене, справа № 333/6816/17 (провадження № 61-15201св19) містить виключну правову проблему і передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Враховуючи викладене, з метою формування єдиної правозастосовчої практики та однакового застосування законів усіма судами, наявні підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду також і згідно з частиною 5 статті 403 ЦПК України.

Керуючись частинами 5 , 6 статті 403, частиною 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 333/6816/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної аудиторської служби України, Головного державного фінансового інспектора Державної аудиторської служби України Павлової Оксани Володимирівни, Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради про визнання інформації недостовірною та відкликання довідки за касаційною скаргою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України на рішення Комунарського районного суд міста Запоріжжя від 15 лютого 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун