УХВАЛА

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 520/15749/14-ц

провадження № 61-919св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада,

відповідач - ОСОБА_3

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Калараш А. А., Гірняк Л. А., Зайкіна А. М.,

встановив:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідних положень" ЦПК України у редакції Закону України від 03жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України. Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2014 року Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про приведення об'єкта до попереднього стану.

Позовна заява мотивована тим, що на земельній ділянці, що належить Одеській міській раді, ОСОБА_3 без належного дозволу самочинно проводяться роботи з будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на наведені вище обставини, позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_3 власними силами і за рахунок власних коштів привести самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 у попередній стан відповідно до технічного паспорта комунального підприємства "Одеське міське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації" від 30 вересня 2004 року, шляхом знесення самочинно добудованої прибудови.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 травня 2015 року у задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов Одеської міської ради є необґрунтованим, оскільки відповідачем у вересні 2014 року отримана декларація про готовність квартири до експлуатації, що спростовує самочинність будівництва, відповідачем зареєстровано право власності на спірну квартиру та отримано відповідне свідоцтво.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач звернувся до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання делегованих владних управлінських функцій зі здійснення контролю у сфері містобудування у зв'язку із порушенням ОСОБА_3 вимог законодавства з питань будівництва та містобудування, таким чином відносини між сторонами є публічно-правовими, а тому зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У листопаді 2016 року Одеська міська рада подала касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року.

25 листопада 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

03 квітня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 про приведення об'єкта до попереднього стану призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідних положень" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 грудня 2017 року справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 про приведення об'єкта до попереднього стану передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі Одеська міська рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір є приватно-правовим, правовідносини між сторонами регулюються нормами цивільного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи).

Згідно з частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини другої цієї ж статті у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (далі - суб'єкт владних повноважень), шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Стаття 3 КАС України в пункті 1 дає визначення терміну "справа адміністративної юрисдикції", якою визнається публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за ознаками, наведеними в частині 1 статті 17 КАС України, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини 2 статті 17 КАС України).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.

З огляду на це неправильним є формальне застосування пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що до суду звертається суб'єкт владних повноважень як позивач.

Зазначене підтверджується також правилами статей 3, 15, 45 ЦПК України, які передбачають право органів державної влади, органів місцевого самоврядування звертатися до суду з заявами в порядку цивільного судочинства у випадках, установлених законом.

Таким чином, аналіз статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень).

Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин, із яких виник спір.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 2 статті 383 ЦК України передбачено право власника квартири на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 ЦК України).

У постанові від 14 грудня 2016 року № 6-2554цс16 Верховний Суд України за схожих обставин справи вказав, що спір стосується речового права відповідача, правомірності здійснення ним правомочностей власника жилого приміщення та виник у зв'язку із запереченням позивачем його права на проведення змін у квартирі.

Отже, спір виник із цивільних, житлових правовідносин і справа за правилами статті 15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач фактично заявив вимоги з підстав, визначених частиною 7 статті 376 ЦК України, реалізовуючи управлінські функції із здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудування, тому за своєю правовою природою спір є публічно-правовим і відповідно до статті 17 КАС України підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

В касаційній скарзі заявник посилається на те, що Одеська міська рада звернулась до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_3 із тих підстав, що відповідач на порушення приписів законодавства, що регулює містобудівну діяльність, провів реконструкцію власної квартири, збудувавши прибудову. Матеріально-правовою вимогою позивач визначив покладення на відповідача обов'язку привести об'єкт нерухомості (квартиру) в стан, який існував до проведення реконструкції, а тому справа має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

За правилами частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Частиною 1 статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Таким чином, оскільки у цій справі оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, а наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами статті 403 ЦПК України є підставою для передачі справи на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, вказану справу необхідно передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України,

ухвалив:

Справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 про приведення об'єкта до попереднього стану, за касаційною скарго. Одеської міської ради на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 жовтня 2016 року передати на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П.

Курило