Ухвала

08 червня 2018 року

м. Київ

справа № 757/22651/15

провадження № 61-33125ск18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року, постанову Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, третя особа? публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про стягнення заборгованості за договорами про відкриття та ведення кореспондентського рахунку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа? публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року, позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за договором від 15 грудня 2010 року № 151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в розмірі 948 005 232,40 грн, заборгованість за договором від 15 грудня

2010 року № 151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в розмірі 111 797 984,90 доларів США та 12 446 648,40 євро та судові витрати в розмірі 3 654,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ "Державний ощадний банк України", третя особа? ПАТ "Дельта Банк", про визнання договору поруки недійсним відмовлено.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ПАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2, третя

особа - ПАТ "Дельта Банк", про стягнення заборгованості відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Ощадбанк", третя особа -

ПАТ "Дельта Банк", про визнання договору поруки недійсним задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 06 листопада 2014 року, укладений між ПАТ "Ощадбанк", ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2

Стягнуто з ПАТ "Ощадбанк" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Постановою Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року заяву

ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено.

Рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року скасовано та залишено в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року.

30 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року та постанову Верховного Суду України від

11 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого

2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, за результатами якого ухвалено рішення суду касаційної інстанції від 15 лютого 2017 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Конвенції містить принцип неприпустимості зловживання правами.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку із забезпеченням права на касаційне оскарження судових рішень.

Як вбачається з матеріалів касаційного провадження, ОСОБА_2 скористався передбаченим законом правом на касаційне оскарження судових рішень, після чого повторно подає касаційну скаргу на ті ж судові рішення, зловживаючи своїми процесуальними правами.

За таких обставин, у відкритті провадження за касаційною скаргою

ОСОБА_2 в частині оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року, слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 в частинні оскарження постанови Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Оскаржувана постанова Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року не входить до переліку судових рішень, які є предметом оскарження у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу в частині оскарження постанови Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 36 та пункту 1 частини 1 статті 44 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Також з набуттям чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII ЦПК України викладено в новій редакції.

Чинним ЦПК України не передбачено повноважень Верховного Суду щодо перегляду судових рішень Верховного Суду України, ніж в порядку частини 1 статті 423 ЦПК України, де визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Керуючись пунктами 1, 3 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від

12 березня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 жовтня 2016 року, постанову Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_2, третя особа? публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про стягнення заборгованості за договорами про відкриття та ведення кореспондентського рахунку; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа? публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", про визнання недійсним договору поруки, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило