Ухвала

Іменем України

07 травня 2020 року

м. Київ

справа № 521/4494/19

провадження № 61-4732ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2019 року у складі судді Плавича І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок ушкодження здоров'я, у зв'язку з тим, що позивач є потерпілою у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8203 га кадастровий номер 5124584900:01:001:0251 реєстраційний номер 118788451245 в с.

Плахтіївка сільська рада, Саратський район, Одеська область та земельну ділянку (за межами населеного пункту) для індивідуального садівництва, площею 0,04 га, кадастровий номер 5125083900:01:001:0928, реєстраційний номер 561723151250, за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Приморська сільська рада Одеської області, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та земельну ділянку.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2020 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку (за межами населеного пункту) для індивідуального садівництва, площею 0,04 га, кадастровий номер undefined, реєстраційний номер 561723151250, за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Приморська сільська рада Одеської області, що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлений позивачем позов є майновим та між сторонами існує спір, невжиття відповідних заходів може ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Виходячи з мотивів дотримання справедливого балансу між приватним та публічними інтересами, суди вважали за доцільне, достатнім та співмірним забезпечити позов шляхом накладення арешту на заявлену до обтяження земельну ділянку площею 0,04 га для індивідуального садівництва.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся у березні 2020 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не враховано той факт, що відповідач не ухилявся від надання матеріальної допомоги позивачу за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду. Крім того, у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація стосовно потенційних ризиків, які могли б вказувати на можливість ухилення від виконання відповідачем майбутнього рішення суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху до 30 квітня 2020 року, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема запропоновано заявнику надати інші докази, що підтверджують наявність у ОСОБА_2 пільг щодо сплати судового збору або сплатити судовий збір у розмірі 420,40 грн.

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 27 листопада 2019 року про встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності.

Таким чином, ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Проте у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на нерухоме майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або у інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.

Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що між сторонами виник спір про відшкодування майнової та моральної шкоди, ціна позову становить 710 340,00
грн, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що відчуження відповідачем майна, яке належить останньому, виключить можливість в майбутньому виконати рішення суду шляхом стягнення суми шкоди за рахунок майна відповідача, в разі ухвалення судом рішення на користь позивача.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв'язку із вжиттям такого заходу.

Судами правильно зазначено, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 331/3944/18 (провадження № 61-11311св19), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку для індивідуального садівництва є законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення заявником норм цивільного процесуального закону України, що регулюють питання забезпечення позову та обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, і не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження. Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик