Ухвала

22 січня 2018 р.

м. Київ

Справа № 757/30397/14-к

Провадження № 51-1350 ск 18

Верховний Суд колегією суддів першої палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Короля В.В.,

суддів: Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року щодо нього,

встановив:

у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій та просить скасувати судові рішення щодо нього і закрити кримінальне провадження.

Відповідно до вимог ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються, зокрема, обґрунтування вимог особи, яка її подає, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень з урахуванням визначених у ст. 438 КПК України підстав для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Перевіривши касаційну скаргу на невідповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що цих вимог кримінального процесуального закону засуджений ОСОБА_1 не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Натомість, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 вказує на неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які відповідно до ст. 438 КПК України були б підставами для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень.

Таким чином, засуджений ОСОБА_1 просить дати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що згідно ст. 438 КПК України, не є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 427 ч. 3 КПК України якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається думка заcудженого щодо бажання чи небажання брати участь у касаційному розгляді.

Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, слід залишити її без руху на підставі ч. 1 ст. 429 КПК України та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

При повторному зверненні до суду скаржником має бути підтверджено, що ним не пропущено цей строк.

Керуючисьст. 429 КПК України, суд

постановив:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду м.

Києва від 18 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року щодо нього залишити без руху.

Встановити засудженому ОСОБА_1 строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - 15 (п'ятнадцять) днів з дня отримання ним копії даної ухвали.

У разі не усунення в установлений строк недоліків касаційної скарги, її буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Король М.М. Лагнюк В.П. Огурецький