Ухвала

06 липня 2021 року

м. Київ

справа № 522/3748/16-к

провадження № 51-3279 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Єремейчука С. В.,

суддів Вус С. М., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Метлицької Людмили Василівни на вироки Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2019 року та Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року щодо ОСОБА_1,

встановив:

Захисник Метлицька Л. В. звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу захисником подано без додержання пунктів 1,3,4ч. 2 цієї статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК, у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.

За положеннями ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак всупереч зазначеним вимогам закону касаційна скарга захисника адресована до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі має бути зазначено судове рішення, що оскаржується. Як вбачається з вступної частини касаційної скарги вона подана на вироки Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2019 року та Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, проте згідно мотивувальної та прохальної її частини вбачається, що захисником висловлено незгоду лише з вироком Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, який вона і просить скасувати з призначенням нового апеляційного розгляду. Вказане в свою чергу позбавляє суд касаційної інстанції встановити дійсний предмет касаційного розгляду та позицію захисника. В зв'язку з цим, захиснику необхідно усунути зазначені розбіжності.

Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);

3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Тому, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судом при винесенні даного рішення, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, захисник у своїй касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, як убачається зі змісту поданої касаційної скарги, у ній захисник не погоджується з призначеним засудженому покаранням, яке вважає суворим.

Статтею 414 КПК визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Однак, захисник не навела доводів на обґрунтування явної несправедливості призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання внаслідок суворості, з урахуванням положень ст. 414 КПК та приписів статей 50, 65 Кримінального кодексу України у їх взаємозв'язку.

Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу захисника без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Метлицької Людмили Василівни на вироки Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2019 року та Одеського апеляційного суду від 26 травня 2021 року щодо ОСОБА_1, залишити без руху і надати їй строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Єремейчук С. М. Вус А. О. Чистик