УХВАЛА

27 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/667/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, Н. М. Губенко, І. В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від
06.03.2019р.

у складі колегії суддів: М. А. Мишкіна - головуючий, Л. О. Будішевська, І. Г.

Філінюк

та на рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2018р.

суддя: Н. Д. Петренко

за позовом ОСОБА_2

до

1. ОСОБА_1;

2. ОСОБА_3;

3. ОСОБА_4;

4. ОСОБА_5;

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-курорт-1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_6

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_7;

2. ОСОБА_8

залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Таранська Аліна Миколаївна

про розірвання договору та скасування рішення загальних зборів, визнання права власності на частку в статутному капіталі

особа, яка приєдналася до касаційної скарги ОСОБА_1 - ОСОБА_3

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_13,

від відповідача-1: ОСОБА_14,

від відповідача-2: не з'явилися,

від відповідача-3: ОСОБА_15,

від відповідача-4: не з'явилися,

від відповідача-5: не з'явилися,

від третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_16,

від третьої особи-1 на стороні відповідача: не з'явилися,

від третьої особи-2 на стороні відповідача: не з'явилися,

від залученої третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до господарського суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ "Інвест-курорт-1", в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила розірвати договір купівлі-продажу частки у розмірі 80% статутного капіталу ТОВ "Інвест-курорт-1" від 03.06.2016 р., посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований за № 3080; скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ "Інвест-курорт-1", оформлене протоколом від
03.06.2016 р. ; визнати за ОСОБА_2 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" у розмірі 40%, яка належала ОСОБА_1, та на частку в статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" у розмірі 20%, яка належала ОСОБА_3, а всього на частку у розмірі 60 % в статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1".

Позов мотивовано тим, що в порушення умов договору купівлі-продажу покупці не сплатили вартість набутих часток. З посиланням на норми, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", п. п. 1 та 2 постанови Правління НБУ від 06.06.2013р. № 210 "Про встановлення граничних сум розрахунку готівкою" у редакції, що діяла під час виникнення спірних відносин, п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. у справі №916/667/18, залишеним без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019р., позовні вимоги задоволено частково, розірвано договір купівлі-продажу частки у розмірі 80 % статутного капіталу ТОВ "Інвест-курорт-1" від 03.06.2016р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М., зареєстрований за № 3080, в частині продажу ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своєї частки у розмірі 60% статутного ТОВ "Інвест-курорт-1"; скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ "Інвест-курорт-1", оформлене протоколом від 03.06.2016р., в частині рішень по питанню № 1 порядку денного про відступлення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" у розмірі 40 % та ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ТОВ "Інвест-курорт-1" у розмірі 20%.; по питанню №2 порядку денного про включення до складу учасників ТОВа "Інвест-курорт-1" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що докази, які підтверджують сплату покупцями на користь позивача 4 140 000 грн. вартості придбаної частки у статутному капіталі товариства на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від
03.06.2016р., надані не були.

Встановивши істотні порушення договору покупцями, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав згідно зі ст. 651 ЦК України для розірвання договору купівлі-продажу від 03.06.2016 р. в частині продажу ОСОБА_2 своєї частки на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Враховуючи часткове розірвання договору купівлі-продажу від 03.06.2016 р. суди дійшли висновку про наявність підстав для захисту порушеного права ОСОБА_2 у заявлений спосіб шляхом скасування рішення загальних зборів ТОВ "Інвест-курорт-1", оформленого протоколом № 03/06/2016 від 03.06.2016 р., в частині рішень, які стосуються корпоративних прав позивача.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про визнання права власності місцевий господарський суд послався на приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

ОСОБА_1, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині задоволення позовних вимог та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник стверджує, що в п. 5 спірного договору купівлі-продажу частки від
03.06.2016 р. передбачено, що грошові кошти продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання договору. На думку скаржника, підписавши вказаний договір ОСОБА_2 підтвердила факт отримання нею коштів за продану частку.

Скаржник вважає, що оскільки договір купівлі-продажу від 03.06.2016р. виконаний належним чином, господарські суди неправильно застосували положення ст. 651 ЦК України.

Також скаржник зазначає, що ОСОБА_2 була присутня на загальних зборах учасників ТОВ "Інвест-курорт-1" під час прийняття рішення про відступлення ОСОБА_1 частки у статутному капіталі та голосувала "за" таке рішення.

У скарзі вказується про безпідставність посилання суду на п. п. 1,2 постанови правління НБУ №210 від 06.06.2013р., оскільки ними визначено граничну суму розрахунку готівкою фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, а не які нотаріально посвідчені.

ОСОБА_3 приєдналася до касаційної скарги ОСОБА_1 в порядку ст. 297 ГПК України

Розглядаючи вказану касаційну скаргу, колегія суддів встановила наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.04.2019р. у справі №361/558/15-ц, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із пунктом 4 договору купівлі-продажу садового будинку продаж вчинено за 222 554,00 грн, які продавець отримав від покупця до підписання вказаного договору. Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує проведення покупцем повного розрахунку за проданий садовий будинок та відсутність до покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Верховний Суд, пославшись на приписи ст. 209 ЦК України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про нотаріат", ст. 651 ЦК України та на встановлені обставини щодо посвідчення договору купівлі-продажу нотаріусом, дійшов висновку, що суди безпідставно вказали про позбавлення позивача за первісним позовом того, на що вона розраховувала під час укладення вказаного договору, оскільки з умов оспорюваного договору купівлі-продажу випливає факт розрахунку за майно до моменту укладення такого правочину, що сторони підтвердили своїми підписами у договорі.

У справі №308/13400/14-ц переглядалися судові рішення у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 та ПАТ КБ "Приватбанк" про розірвання договору купівлі-продажу, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання договору іпотеки недійсним та вилучення запису з реєстру. У постанові від 21.03.2018р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, дійшов правильного висновку про те, що визнання відповідачем ОСОБА_12 того факту, що за спірним договором ним коштів не сплачено, спростовується змістом договору (пункт 2.1 договору: вартість відчуженого майна склала 80 644 грн, які отримані продавцем від покупця до підписання цього договору). Зокрема, договір укладений відповідно до положень чинного законодавства, недійсним не визнаний і обов'язковий для виконання. При цьому апеляційний суд зауважив, що належність, допустимість і достовірність письмового договору як доказу факту розрахунку між сторонами, що повинен підтверджуватися письмово, не спростована належними, допустимими, достовірними доказами, а усна заява про відсутність розрахунку за наявності такого не спростованого письмового доказу не може мати над ним переваги і братися до уваги, хоча і була зроблена у формі визнання в суді певної обставини.

Проаналізувавши конкретні обставини даної справи, Суд дійшов висновку про необхідність відступлення від наведеної правової позиції з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі №916/667/18 також є вимоги про розірвання договору купівлі-продажу з підстав не сплати вартості проданого майна.

Як вбачається із встановлених судами обставин, відповідно до п. 5 договору гроші продавці отримали у відповідних частках повністю до підписання вказаного договору. Підписання цього договору свідчить про те, що розрахунки за частки у статутному капіталі товариства здійснені повністю та про те, що немає претензій до покупців по оплаті з боку продавців.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунки з продавцем у безготівковій формі покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проводились, що визнається цими покупцями та підтверджується зібраними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 78 ЦПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. А згідно зі ст. 79 ГПК України, яка кореспондується зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Верховний Суд вважає, що умови навіть посвідченого нотаріусом договору про отримання оплати за товар, за відсутності інших належних та допустимих доказів, в тому числі документального підтвердження здійснення розрахунку, та за наявності заперечень однієї зі сторін щодо оплати, не є достатнім та допустимим доказом такої оплати. Тому вказані умови договору не можуть свідчити про беззаперечне виконання цього договору, про відсутність істотного порушення договору та про відсутність підстав для розірвання договору згідно зі ст. 651 ЦК України.

Верховний Суд констатує, що звертаючись з позовом про розірвання договору, посилаючись на норми ч. 2 ст. 651 ЦК України та вказуючи на істотне порушення умов договору, позивач розраховує, що суд встановить істину щодо реального виконання укладеного сторонами договору. За положеннями ч. 2 ст. 74 ГПК України (ч. 4 ст. 81 ЦПК України) у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

З огляду на викладене, та на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень в силу ст. 74 ГПК України (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), суд не вправі ухилятись від встановлення обставин та перевірки тих доводів, на які посилається позивач, з підстав лише наявності в договорі вказання про здійснення покупцем оплати.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що для правильного вирішення даного спору з урахуванням конкретних обставин справи необхідно відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №361/558/15-ц від 17.04.2019р., та у справі №308/13400/14-ц від 21.03.2018 р., тому справа №916/667/18 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. 234,235,302,303 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

Справу №916/667/18 разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 06.03.2019р. та на рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2018р. передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Н. М. Губенко

І. В. Ткач