Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №911/2129/17 Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №911/21...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



УХВАЛА

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 911/2129/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний

комплекс "Арктика" - Гончарука М. П.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" - не з'явився,

Публічного акціонерного товариства

"Державний ощадний банк України" - Авраменка С. В., Саковця А. О., Тарасенкова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 (у складі колегії суддів: Іоннікова І. А. (головуючий), Тарасенко К. В., Куксов В. В. )

та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 (суддя Кошик А. Ю.)

у справі № 911/2129/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" - Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України",

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - ТОВ "ТЛК "Арктика") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" (далі - ТОВ "Нагваль-Фіш") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія" (далі - ТОВ "Крупенія") про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 23.05.2016 № 23/05-КП1 і договору від 01.06.2016 № 1/06-1КП-ОБ, за яким відчужене майно позивача, та витребування майна у власність позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані правочини вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, що відповідно до положень статей 215, 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для визнання цих договорів недійсними.

22.08.2017 ТОВ "ТЛК "Арктика" подало до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої змінило предмет позову в частині позовних вимог щодо витребування майна та просило витребувати від ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК " Арктика":

- майно, що забезпечує функціонування (постачання електроенергії) комплексу "Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", а саме: дві комірки з масляними вимикачами 10 кВ (КВ 2001-13), які знаходяться в ОЗТП-2325 і встановлені на І-й секції шини 10 кВ (К1 № 0502009) та ІІ секції шини 10 кВ (К13 №05014948); кабельну лінію від комірки № 1 - Л-ТП-2323-І (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); кабельну лінію від комірки № 13 - Л-ТП-2323-ІІ (3хАПвЭгп 1х120 1,6 км); світлофорний об'єкт на заїзді-виїзді біля автомобільної дороги 0101304 Київське півкільце - Крюківщина - Боярка, км 4+430 (ліворуч), що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46 а;

- холодильне обладнання на базі компресорних станцій, розміщене в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія ", який складається з: адміністративного корпусу "А" площею 1 237,2 кв. м; рибного ярмарку "Б" площею 2 983,0 кв. м; комплексу по зберіганню продуктів харчування "В" площею 16 522,2 кв. м; насосної підстанції "Г " площею 37,5 кв. м та механічної майстерні "Д" площею 128,7 кв. м, та внутрішньо майданчикову мережу 3ТП/РП-4ч 1000 кВа трансформатор, що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46 а.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ "Нагваль-Фіш" залучено Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України").

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним укладений 23.05.2016 між ТОВ "ТЛК "Арктика" і ТОВ "Нагваль-Фіш" договір купівлі-продажу № 23/05-КП1; визнано недійсним укладений 01.06.2016 між ТОВ "ТЛК "Арктика" і ТОВ "Крупенія" договір № 1/06-1КП-ОБ, за якими відчужене майно позивача; витребувано від ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" наведене вище майно. Стягнуто з ТОВ "Нагваль-Фіш" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн; стягнуто з ТОВ "Крупенія" на користь ТОВ "ТЛК "Арктика" витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 400,00 грн.

Суди дійшли висновку про те, що оспорювані договори укладено з порушенням приписів статей 13, 92, 203, 237, 238 ЦК і статей 6, 44 Господарського кодексу України (далі - ГК), що свідчить про наявність правових підстав для визнання їх недійсними відповідно до статей 215, 232 ЦК. Крім того, суди дійшли висновку щодо доведеності решти позовних вимог.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2018 року ПАТ "Державний ощадний банк України" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" обґрунтувало, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статті 232 ЦК, оскільки органи юридичної особи - загальні збори та виконавчий орган (стаття 97 ЦК) не підпадають під визначення представника в контексті статті 232 ЦК, з огляду на що ця норма не може застосовуватися у випадку, коли правочин вчиняється органом юридичної особи навіть всупереч інтересам юридичної особи; судами не встановлено самого факту зловмисної домовленості представників сторін, а також те, чи дійсно укладення оспорюваних договорів суперечило волі позивача, та чи було вчинено позивачем дії щодо повернення отриманого за цими договорами або навпаки вчинено дії, що свідчать про схвалення таких правочинів; крім того, на думку скаржника, при розгляді справи було допущено порушення норм процесуального права, а саме статей 21, 61 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній на час подання позову).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 911/2129/17 за касаційною скаргою ПАТ "Державний ощадний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.07.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2018 розгляд касаційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" відкладено на 22.08.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.08.2018 зупинено провадження у справі № 911/2129/17 до закінчення перегляду у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 910/7547/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.01.2019 поновлено провадження у справі № 911/2129/17 та призначено касаційну скаргу до розгляду.

18.07.2018 ПАТ "Державний ощадний банк України" подало клопотання про передачу справи № 911/2129/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на думку скаржника, справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 232 ЦК у випадках, коли правочин вчиняється органом управління юридичної особи. Зокрема, скаржником зауважено, що поширення судової практики стосовно визнання того, що представником юридичної особи можуть бути його органи управління, та визнання судами правочинів недійсними із цих підстав спричинить нестабільність цивільного обороту і сприятиме розповсюдженню випадків визнання майже кожного правочину, вчиненого директором (керівником) юридичної особи, недійсним відповідно до статті 232 ЦК.

21.08.2018 ПАТ "Державний ощадний банк України" надало суду на підтвердження своєї правової позиції науковий висновок Київського регіонального центру Національної академії правових наук України від 21.08.2018 щодо застосування статей 92, 232 ЦК при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, недійсним.

25.02.2019 на адресу суду від ТОВ "ТЛК "Арктика" надійшло заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано тим, що зазначене клопотання не містить належних обґрунтувань наявності правових підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому ТОВ "ТЛК "Арктика" послалося на поданий ним до суду науковий висновок доктора юридичних наук, професора, завідувача відділу правового забезпечення ринкової економіки НДІ приватного права і підприємництва імені акад. Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України Беляневич О. А. щодо застосування частини 1 статті 232 ЦК при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, недійсним.

26.02.2019 ПАТ "Державний ощадний банк України" подало до суду висновок від
26.02.2019 контрольної наукової експертизи щодо перевірки наукових висновків стосовно застосування статті 232 ЦК при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, недійсним, проведеної Національною академією правових наук України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, дослідивши подане ПАТ "Державний ощадний банк України" клопотання, заслухавши думку представників ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "ТЛК "Арктика", Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що клопотання ПАТ "Державний ощадний банк України" про передачу справи № 911/2129/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК, суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи містить справа виключну правову проблему і чи така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому правова проблема має бути наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які вже існують; відсутня стала судова практика у відповідних питаннях; поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; а вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Відповідно, можна дійти висновку про виключність цієї правової проблеми.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є, зокрема, вимога ТОВ "ТЛК " Арктика" про визнання недійсними договору від 23.05.2016 купівлі-продажу № 23/05-КП1 і договору від 01.06.2016 № 1/06-1КП-ОБ, за яким відчужене майно позивача, укладених ТОВ "ТЛК "Арктика" з ТОВ "Нагваль-Фіш" і ТОВ "Крупенія", з підстав, передбачених статтями 215, 232 ЦК.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорювані договори укладено за попередньою зловмисною домовленістю виконавчих органів сторін договорів та з порушенням вимог статті 92 ЦК, що відповідно до статей 215, 232 ЦК є підставою для визнання цих договорів недійсними.

У справі, яка розглядається, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ТЛК "Арктика" про визнання договорів недійсними, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що укладення оспорюваних правочинів відбулося внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, що відповідно до положень статті 232 ЦК є підставою для визнання їх недійсними. При цьому, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, ці договори укладено позивачем в особі директора Скорика В. М. та в. о. директора Грушка В. Ю., які діяли на підставі, відповідно, статуту та наказу. Тобто керівники ТОВ "ТЛК "Арктика" виступали від імені юридичної особи у відносинах з третіми особами і згідно з положеннями статті 237 ЦК здійснювали функції представництва на підставі акта органу юридичної особи.

Крім того, суди виходили із того, що фактичні обставини справи свідчать про відсутність підстав вважати дії зазначених осіб щодо відчуження використовуваних в господарській діяльності позивача основних фондів, вчиненими в інтересах ТОВ
"ТЛК "Арктика"
, виходячи з обставин господарської діяльності товариства, що в свою чергу свідчить про порушення закріпленого у частині 3 статті 92 ЦК принципу дієздатності юридичної особи, оскільки орган управління ТОВ "ТЛК "Арктика", виступаючи від імені цієї юридичної особи, вчинив оспорювані правочини всупереч засадам представництва юридичної особи її органами управління (добросовісності, розумності, логічності, спрямованості на досягнення мети здійснення господарської діяльності).

Аналогічне за змістом обґрунтування щодо застосування статті 232 ЦК при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, недійсним наведено у науковому висновку доктора юридичних наук, професора, завідувача відділу правового забезпечення ринкової економіки НДІ приватного права і підприємництва імені акад. Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України Беляневич О. А., підготовленому за зверненням ТОВ "ТЛК "Арктика".

Так, у цьому висновку викладено думку про те, що дія норми частини 1 статті 232 ЦК поширюється на всі види представництва, в тому числі на представництво юридичної особи її органом. У наведеному науковому висновку зазначено, що таку правову позицію підтримує, зокрема, професор ОСОБА_17

Правову позицію стосовно того, що вчинення правочинів юридичною особою через свої органи з огляду на приписи статті 237 ЦК утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами, викладено у численних постановах як Верховного Суду України, так і у постановах Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/24073/16, від 22.08.2018 у справі № 920/1175/17, від 11.12.2018 у справі № 910/22627/17, від 23.01.2019 у справі № 924/273/18, у постановах Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15, від 12.07.2017 у справі № 910/31610/15, від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц.

Разом із тим у науковому висновку, який ПАТ "Державний ощадний банк України" долучив до клопотання про передачу справи № 911/2129/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, наведено думку членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді Кузнєцової Н. С., Дзери О. В., Коструби А. В. про те, що дія статті 232 ЦК поширюється тільки на договірне представництво, оскільки представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 ЦК. У цьому висновку зазначено, що аналогічну думку висловлюють також науковці ОСОБА_20 (нині суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду) і ОСОБА_21

Зазначену позицію висловлено у постановах Вищого господарського суду України від
01.10.2015 у справі № 910/22565/13, від 19.07.2016 у справі № 904/327/16,від
15.11.2016 у справі № 910/905/16, від 28.02.2017 у справі № 910/11873/16, від
16.03.2017 у справі № 910/11874/16, від 03.10.2017 у справі № 914/3023/14 та постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/19198/16, від
11.07.2018 у справі № 909/929/17, від 27.06.2018 у справі № 908/1967/17.

Крім того, згідно з висновком контрольної наукової експертизи щодо перевірки наукових висновків стосовно застосування статті 232 ЦК при вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, недійсним, який також надано ПАТ "Державний ощадний банк України", членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді Кохановоською О. В. і Галянтич М. К. за результатами перевірки первинних висновків експертів, підтверджено висновки, зроблені членами Науково-консультативної ради при Верховному Суді Кузнєцовою Н. С., Дзерою О. В., Кострубою А. В. Водночас зауважено про помилковість висновку професора Беляневич О. А. щодо поширення дії частини 1 статті 232 ЦК на всі види представництва, в тому числі представництво юридичної особи її керівником.

Аналіз зазначеного вище вказує на те, що спірним є можливість застосування приписів статті 232 ЦК до правочину, який вчинено органом юридичної особи, та на наявність суперечностей щодо застосування положень статті 92 ЦК у контексті статей 237, 232 ЦК як у справі № 911/2129/17, яка розглядається, так і у судовій практиці загалом, а також у науковому тлумаченні цих норм, що, на думку колегії суддів, створює передумови для формування різних правових позицій судів усіх рівнів.

Водночас колегія суддів вважає за доцільне зауважити, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від
07.12.2018 у справі № 910/7547/17, до закінчення перегляду судових рішень у якій було зупинено провадження у справі № 911/2129/17, яка розглядається, висловлено правову позицію, що "у визнанні правочину недійсним з відповідної підстави (стаття 232 ЦК) доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання". Таким чином, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у наведеній справі, не усунули розбіжностей у застосуванні статті 232 ЦК до правовідносин, що виникають внаслідок здійснення керівником юридичної особи в межах наданих йому статутом повноважень функцій управління (у тому числі укладення правочинів) такою юридичною особою.

Визнання судом правочину недійсним можливо лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, правова невизначеність у питаннях представництва органу юридичної особи, у тому числі її керівника, у контексті положень як статті 237 ЦК, так і змісту глави 17 ЦК загалом, а відтак і можливості застосування положень статті 232 ЦК до правочину, який вчинено органом юридичної особи, може вплинути на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики наведених норм права. Вирішення такої правової проблеми необхідне для дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі, а також для забезпечення задекларованого у частині 1 статті 2 ГПК завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення судом спору та гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про наявність правової проблеми та неоднакове застосування судами норм статей 92, 232 ЦК і глави 17 ЦК, що зумовлює необхідність передачі справи № 911/2129/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У цьому контексті формування Великою Палатою Верховного Суду єдиної правової позиції щодо застосування наведених норм права у зазначених правовідносинах запобігатиме можливим випадкам різного тлумачення відповідних норм законодавства.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про передачу справи № 911/2129/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

2. Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 911/2129/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Крупенія", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нагваль-Фіш" - Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", про визнання договорів недійсними, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст