Верховний

Суд

УХВАЛА

16 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/1891/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Кушніра І.В.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф" про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського від
26.04.2017 (головуючий - Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Скрипка І.М.) та постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2017 (головуючий - Ходаківська І.П., судді Данилова М.В., Сибіга О.М.) у справі №910/1891/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Бета"

до 1) приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань",

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2017 товариством з обмеженою відповідальністю "Стілф" подана заява про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2017 у справі №910/1891/14 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

15.01.2018 вказану заяву направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 31.01.2018 для розгляду справи №910/1891/14 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий Чумак Ю.Я., судді Дроботова Т.Б., Кушнір І.В.

Підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою та її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти рішення у тих справах, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Приймаючи постанову від 12.10.2017 у даній справі, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського від 14.06.2017 про задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Оптова мережа 2011" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014, Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного суду про наявність нововиявлених обставин, встановлених чинною постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.09.2015 у справі №755/17355/15-а, а саме: закрите акціонерного товариство "Дніпровська пристань" не можна було вважати власником або набувачем нерухомого майна, тому у державного реєстратора Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" були відсутні підстави для задоволення заяви приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань" про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва - багаторівневий паркінг, розташований за адресою: м. Київ, пр.

Генерала Ватутіна, 2 Т, II черга (літ. К), готовністю 26%, внаслідок чого оспорюваний договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від
10.08.2012 є недійсним як такий, що укладений зі сторони продавця (приватного акціонерного товариства "Дніпровська пристань") особою, яка не мала права на продаж вказаного нерухомого майна, тобто з порушенням приписів статті 658 Цивільного кодексу України.

Заявником на обґрунтування невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (статті 331, 392 Цивільного кодексу України) до заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі №6-244цс14 та від 18.11.2015 у справі №6-1858цс15.

Зокрема, в основу наданої для порівняння постанови у справі №6-244цс14 (предмет позову - визнання права власності на нежитлові приміщення), якою було скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11.2013 з передачею справи на новий касаційний розгляд, покладено правовий висновок Верховного Суду України про те, що суд при застосуванні статті 328 Цивільного кодексу України повинен був встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлені судами обставини виконання господарським товариством умов договору інвестування шляхом передачі нежитлових приміщень фізичній особі (позивачу) за актом та подальшого прийняття виконкомом Бучанської міської ради рішення від 18.11.2008 №544 "Про оформлення права власності за інвесторами торговельного центру".

Водночас, приймаючи постанову у справі №6-1858цс15, якою позивачу (фізичній особі) було відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на квартиру, Верховний Суд України дійшов висновку про недоведеність виникнення у позивача права власності на спірну квартиру, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Мьолі-Інвест-Україна" проінвестувало будівництво квартири раніше, ніж позивач уклав договір купівлі-продажу майнових прав, тоді як за змістом пункту 1.4 цього договору позивач отримав право на набуття права власності в майбутньому ("право очікування"), а не саме право власності на нерухоме майно,

Отже, на відміну від даної справи, спір у зазначених цивільних справах виник з правовідносин будівництва житла та нежитлових приміщень за інвестиційними договорами, а не з правовідносин відчуження об'єкта незавершеного будівництва, у зв'язку з чим, при прийнятті судових рішень, про перегляд яких подано заяву, судами апеляційної та касаційної інстанцій правомірно не застосовувалися загальні норми статей 331, 392 Цивільного кодексу України, на застосуванні яких наполягає заявник.

При цьому колегія суддів враховує, що предмет або підстави позову, встановлені судами фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин, а також їх правове регулювання у даній справі та у справах №6-244цс14 і №6-1858цс15, наданих заявником для порівняння, є різними.

Таким чином, порівняння змісту постанов Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі №6-244цс14 та від 18.11.2015 у справі №6-1858цс15 зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що остання постанова свідчить про її невідповідність викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

З урахуванням вимог частини 3 статті 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), колегія суддів відмовляє у допуску справи №910/1891/14 до провадження, оскільки подана заява є необґрунтованою.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до
15.12.2017), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи №910/1891/14 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

І.В. Кушнір