УХВАЛА

19 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/337/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

розглянувши клопотання Фізичної особи-підприємця Шрамко Марії Степанівни про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Шрамко Марії Степанівни до Фізичної особи-підприємця Кінаш Віталія Івановича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Тенюх Оксана Володимирівна, про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Фізична особа-підприємець Шрамко Марія Степанівна (далі - ФОП Шрамко М. С. ) звернулася до Господарського суду Івано - Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кінаш Віталія Івановича (далі - ФОП Кінаш В. І.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець Тенюх Оксана Володимирівна (далі - ФОП Тенюх О. В. ), про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 22.08.2017, укладеним між ФОП Тенюх О. В. і ФОП Кінаш В. І., посвідченим приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О. М., зареєстрованим в реєстрі за № 702, в частині продажу частини павільйону НОМЕР_1, площею 7,7 м2, що розташований в АДРЕСА_1 та визнати за ФОП Шрамко М.

С. право власності на зазначене нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на положення частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначав про порушення продавцем - ФОП Тенюх О. В. його переважного права, як орендаря відчуженого за договором купівлі-продажу від 22.08.2017 приміщення, на його придбання.

Рішенням Господарського суду Івано - Франківської області від 22.08.2019 (суддя Стефанів Т. В. ), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 (колегія суддів: Бонк Т. Б., Дубник О. П., Зварич О. В. ), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовані тим, що позивачем доведено, що саме він мав переважне право на купівлю орендованого приміщення, тому наявні всі підстави для переведення на нього прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 22.08.2017 і визнання за ним права власності, проте у позові ФОП Шрамко М. С. слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, про застосування якої заявлено відповідачем.

У касаційній скарзі ФОП Шрамко М. С. посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог частини 1 статті 261 ЦК України та зазначає, що про зміну власника орендованого нею приміщення дізналася лише 18.05.2018 під час звернення ФОП Кінаш В. І. до суду з позовом про виселення її із займаного приміщення, а не
30.03.2018 - дати направлення їй повідомлення ФОП Кінаш В. І. про звільнення орендованого приміщення, як помилково вважають суди.

Скаржник наголошує на помилковості застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень 362 ЦК України по аналогії закону та зазначає, що чинним законодавством не встановлено спеціальну позовну давність для захисту порушених прав, передбачених частиною 2 статті 777 ЦК України, тому діє загальна позовна давність строком 3 роки.

Наголошуючи на відсутності правових висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, скаржник вважає, що на сьогодні в правозастосовній практиці України наявна виключна правова проблема щодо застосування/незастосування строків позовної давності, встановлених до норм права, які застосовуються по аналогії закону до інших правовідносин, що регулюються по аналогії закону, та посилаючись на частину 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду; скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП Кінаш В. І. наголошує на правильному застосуванні судами попередніх інстанцій річного строку позовної давності до спірних правовідносин починаючи з 30.03.2018, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. При цьому ФОП Кінаш В. І. заперечує проти передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилаючись на те, що відсутність правових висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Правовою підставою даного позову є частина 2 статті 777 ЦК України, згідно якої наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Встановивши порушення прав позивача на першочергове придбання спірного майна, суди дійшли висновків про відмову в позові з підстав пропуску ФОП Шрамко М. С. річного строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

При цьому суди посилалися на приписи частини 4 статті 362 ЦК України та пункту 3 частини 2 статті 258 ЦК України.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина 1 статті 258 ЦК України).

Згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (пункту 3 частини 2 статті 258 ЦК України).

Частиною 4 статті 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Спеціальний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про переведення на наймача прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, у разі порушення його переважного права купівлі орендованого ним майна, чинними нормами ЦК України не встановлений.

Відповідно до частини 1 статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані частини 1 статті 8 ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами частини 1 статті 8 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки ЦК України не врегульовано порядок реалізації наймачем переважного права на придбання орендованого ним майна, за принципом аналогії закону суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення частини 4 статті 362 ЦК України, яка, на їх думку, регулює подібні правовідносини, а саме - передбачає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні.

Положеннями статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд, зокрема забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією з питань правозастосування.

Згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи, що чинним ЦК України не встановлено строку позовної давності для звернення до суду з позовом про переведення на наймача прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, у разі порушення його переважного права купівлі орендованого ним майна, наявність виключної правової проблеми вбачається в можливості/не можливості застосування до таких спірних правовідносин положень частини 4 статті 362 ЦК України та пункту 3 частини 2 статті 258 ЦК України, як аналогії закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що дана справа містить зазначену виключну правову проблему, тому з метою забезпечення правової визначеності та передбачуваності правозастосування, а також враховуючи роль Верховного Суду в системі судоустрою України, передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики судів як господарської так і цивільної юрисдикції.

Зважаючи на викладені вище обставини, керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Фізичної особи-підприємця Шрамко Марії Степанівни про передачу справи № 909/337/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

2. Справу № 909/337/19 разом із касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шрамко Марії Степанівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 та рішення Господарського суду Івано - Франківської області від
22.08.2019 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір