УХВАЛА

03 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1487/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. - головуючий, судді - Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Третьякова О. О.)

від 11.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Алданова С. О., судді - Мартюк А. І., Дідиченко М. А.)

від 17.05.2021

у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія"

про стягнення 9 399 891,49 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Броварської обласної ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення 9 399 891,49 грн, з яких 4 555 384,82
грн пені, 1 144 283,31 грн 3% річних та 3 700 223,36 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченої заборгованості з оплати вартості природного газу згідно договору №1628/1617-ТЕ-17 від 28.09.2016.

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 265 026,83

грн пені, 913 787,71 грн 3% річних, 2 920 375,44 грн інфляційних втрат та 125
463,25 грн судового збору. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 290 357,99 грн пені, 230 495,60 грн 3% річних та 779 847,92 грн інфляційних втрат.

3. Місцевий господарський суд встановив наявність обставин прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого газу та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. З огляду на укладені між сторонами протокольні рішення та приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Також з огляду на наявність підстав для зменшення штрафних санкцій зменшив розмір неустойки на 50%.

4.17.05.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції змінив, позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 2 265 026,83 грн пені, 708 528,08 грн 3 % річних, 2 103 756,27 грн інфляційних втрат та судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при проведенні позивачем попереднього розрахунку неустойки суму субвенції помилково віднесено до власних коштів та, відповідно, за порушення строків оплати нараховано пеню, тому правильною сумою пені є 3 505 809,67 грн, яка обрахована на підставі подвійної облікової ставки НБУ з огляду на те, що визначений в п. 8.2 договору розмір пені перевищує названу ставку. Здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем уточненого в апеляційній інстанції розрахунку пені суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає матеріалам справи та є обґрунтованим. З огляду на неточності розрахунку пені, аналогічному перерахунку підлягали також й суми інфляційних втрат та 3 % річних, тому суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 708 528,08 грн за загальний період прострочки з 26.11.2016 по 23.04.2018 та інфляційні втрати в сумі 2 103 756,27
грн за період березень 2017 - березень 2018.

6. При цьому, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем (повна оплата вартості отриманого газу на час звернення позивача з позовом), відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення неустойки до 2 265 026,83 грн.

7.07.07.2021 позивач звернувся з касаційною скаргою на судові рішення, у якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 1 240 782,84 грн та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

8. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України підстави (підстав).

10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

11. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди неправильно застосували статтю 233 ГК України та статтю 551 ЦК України, без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та не врахували майновий стан позивача. Також скаржник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 902/1568/14. Крім того, посилається на порушення норм частини 2 статті 11, статей 74, 76, 77, 86, 236 та 238 ГПК України, статей 549, 550, 551, 552, 599, 625 ЦК України.

12. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судами майнового стану позивача, оскільки вони не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права, а фактично є незгодою з висновками судів, які зроблені у справі, що переглядається, відповідно до встановлених конкретних обставин справи, що формують зміст спірних правовідносин. Водночас, відповідно до статті 300 ГПК України, вирішення цих питань не є компетенцією суду касаційної інстанції.

13. Крім того, постанови Вищого господарського суду України, не є джерелом права при застосуванні норми права до спірних правовідносин у розумінні частини 4 статті 236 ГПК України.

14. При цьому, існує сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ (у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).

15. Касаційний господарський суд не погоджується з твердженнями скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 з огляду на наступне.

16. У постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, а також обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.

17. Верховний Суд зазначає, що судові рішення у справі № 908/1453/14 прийняті за результатами дослідження обставин справи, які є відмінними від обставин у справі № 911/1487/20.

18. Суд виходить з того, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

19. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

20. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

21. Верховний Суд також дійшов висновку, що застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від
24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від
15.04.2020 у справі № 922/1607/19).

22. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

23. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції правильно переглянув судове рішення у справі № 911/1487/20 відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 233 ГК України та 551 ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, як і від висновків, що сформульовані у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, на яку посилається скаржник, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 ГПК України.

Керуючись нормами статті 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/1487/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від
11.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
17.05.2021.

2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кібенко

Л. Стратієнко