УХВАЛА

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 520/13023/2020

адміністративне провадження № К/9901/8594/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Білак М. В., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського апеляційного суду, третя особа Державна судова адміністрація України, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Харківського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Харківського апеляційного суду суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням щомісячного обмеження її розміру, встановленого ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік";

- зобов'язати Харківський апеляційний суд нарахування та сплатити судді Харківського апеляційного суду суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року без застосування обмеження, встановленого ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік";

- стягнути з Харківського апеляційного суду на користь позивача частину недоплаченої суддівської винагороди в сумі 571 966 грн 96 коп. ;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати суддівської винагороди за один місяць у розмірі 277 076 грн 37 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями 10 березня 2021 року Державної судової адміністрації України подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху.

05 квітня 2021 року Державною судовою адміністрацією України до Верховного Суду надійшло клопотання, в якому скаржник просить відстрочити сплату судового збору.

Клопотання обґрунтовано тим, що сплата судового збору здійснюється безпосередньо за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому із відсутністю бюджетних асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації видатків, ДСА України повідомляє про неможливість сплати судового збору по даній касаційній скарзі та просить відстрочити його сплату.

Проаналізувавши зазначену заяву, слід зазначити наступне.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Скаржник, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.

Враховуючи наведене та беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, а також предмет спору, заявник касаційної скарги не є суб'єктом, на якого в даному випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Отже, підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору відсутні.

Оскільки станом на 06 квітня 2021 року відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставною для залишення її без руху тому є всі підстави вважати, що встановлений судом строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчено.

Згідно частини 2 статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 44, 45, 169, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді: М. В. Білак

В. М. Соколов