Суд засудив чоловіка за ухилення від мобілізації на 3 роки позбавлення волі, попри заяви що його погляди суперечать брати зброю в руки, убивати і ненавидіти людей. (Тячівський районний суд Закарпатської області, справа № 307/490/23 від 04.04.2023 р.)

Фабула судового акту: У практиці, що набирає останнім часом обертів, часто можна зустріти виправдувальні вироки щодо Свідків Єгови, або Адвентистів 7-го дня, щодо яких суд вказує, що відсутність конкретизації в законодавстві обмежень і заборон на заміну військової служби - альтернативною (невійськовою) для таких релігійних переконань - не позбавляє їх права на цю заміну (на веб-ресурсі Протокол, описані декілька таких). Цей же суд, Тячівський районний суд Закарпатської області, місяцем раніше виніс подібне рішення. Щоправда, у кожному із цих справ є доволі вагома кількість доказів, що обвинувачені дійсно довго належать до відповідних релігійних організацій, заявляють про це і готові проходити альтернативну службу.

В цій же справі, крім заяв обвинуваченого про його погляди, доказів не було. Так, він, будучи військовозобов`язаним, який згідно довідки ВЛК визнаний придатним до військової служби, був призваним на військову службу і зарахований в команду. Отримавши під особистий підпис повістку - на призовний пункт не з'явився. Пізніше, в приміщенні військкомату він написав на ім`я начальника заяву про відмову від призову за мобілізацією, оскільки його погляди суперечать брати зброю в руки, убивати і ненавидіти людей.

Отже, у цій справі: Досудове слідство інкримінувало йому злочин за ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. І Тячівський районний суд Закарпатської області погодився із стороною обвинувачення, пояснивши наступним:

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. Пояснив, що він не має наміру служити у збройних силах оскільки не може вбивати людей.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд визнав, що вина чоловіка у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується відповідями на запити що звернень за медичною допомогою громадянина не виявлено; що обвинувачений у відповідний період на стаціонарному лікуванні не перебував, амбулаторно не звертався. Про свою приналежність до будь-якої релігійної організації, яка сповідує заперечення служби в армії обвинувачений суду не повідомляв.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

“Його пояснення в частині відмови від призову через його погляди, які не дозволяють убивати і ненавидіти людей суд не приймає до уваги, оскільки статтею 115 КК України дано конкретне і однозначне визначення, що вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині” - вказав Суд, - “Знищення ворога, який зі зброєю в руках вдерся на територію України, вбиває дорослих, старих та дітей, чинить інші воєнні злочини, якраз і є виконанням Конституційного обов`язку по захисту Вітчизни і в жодному разі не може прирівнюватися до вбивства. Тому таке пояснення обвинуваченого суд сприймає як виправдання свого небажання виконувати свої обов`язки з метою уникнути покарання за вчинений злочин.”

Обираючи обвинуваченому покарання суд врахував обставини, які його пом`якшують: вину визнав, має неповнолітню дитину, характеризується позитивно; обставини, які обтяжують покарання, не встановлені. Але, не дивлячись на наявність пом`якшуючих покарання та відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, досудову доповідь, з якої вбачається, що ризик повторного вчинення ним злочину та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній і його виправлення можливе без позбавлення волі на певний строк - суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки і підстав для застосування ст. 75 КК України (умовного покарання) - не знайшов.

Суд пояснив це тяжкістю вчиненого ним злочину, яка посилюється тим, що призов проводиться у період повномасштабної агресії російської федерації проти нашої країни і ухилення від нього (призову) підриває обороноздатність України та може стати негативним прикладом для інших військовозобов`язаних осіб. Тому прийшов до висновку, що виправлення чоловіка можливе лише за умови призначення йому реальної міри покарання.

Аналізуйте судовий акт: Військовий квиток, навіть з відміткою про зняття з обліку, сам по собі він не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону. (ВС КАС, справа №600/2520/22-а від 09.03.2023 р.);

Питання придатності (непридатності) до військової служби - є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. (Шостий апеляційний адміністративний суд, справа №620/7989/22 від 22.03.2023 р.);

Суд зобов’язав ВЛК повторно провести огляд військовослужбовця, через відсутність обстеження його лікарем-кардіологом, за наявності відповідних медичних показань. (Шостий апеляційний адміністративний суд, справа № 320/11377/22 від 10.05.2023 р.);

Повістка повинна бути вручена військовозобов`язаному особисто (ВС ККС, справа № 759/5435/16-к від 28.01.2020 р.).

Справа № 307/490/23

Провадження № 1-кп/307/34/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1

з участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження за № 12023071160000011, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із повною загальною середньою освітою, розлученого, має неповнолітню дитину, сезонного робітника, раніше не судимого, у вчиненні злочину передбаченого ст. 336 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Військовозобов`язаний ОСОБА_4 , який згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 № 199 від 16.08.202216 визнаний придатним до військової служби та підлягає призову на військову службу під час мобілізації, будучи призваним на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_3 і зарахований в команду № НОМЕР_1 , 16.08.2022 отримав під особистий підпис повістку про обов`язок прибути о 10.00 год. 17.08.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого призову військовозобов`язаного під час мобілізації на призивний пункт не з`явився. 13 грудня 2022 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_2 , обвинувачений ОСОБА_4 написав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про відмову від призову за мобілізацією, оскільки його погляди суперечать брати зброю в руки, убивати і ненавидіти людей.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. Пояснив, що він не має наміру служити у збройних силах оскільки не може вбивати людей. Під час проходження лікарської комісії заявляв, що має проблеми із здоров`ям, але на них ніхто не реагував. Після проходження комісії до цього часу в медичні заклади не звертався і документів, які б підтверджували його проблеми із здоров`ям, не має. 16 серпня йому вручили повістку на відправку однак 17 серпня він у РТЦК не з`явися. У грудні 2022 року його знову доставили у ІНФОРМАЦІЯ_3 і хотіли вручити повістку, але він відмовився від її отримання та написав заяву про відмову від призову по мобілізації. Яка міра покарання передбачена статтею 336 КК України йому відомо.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується наступними доказами.

Згідно повістки ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запропоновано прибути на 16.08.2022, о 10-й год., за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 № 199 від 16.08.2022 ОСОБА_4 придатний до військової служби.

Розпискою ОСОБА_4 від 16.08.2022 стверджено, що він повідомлений про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10.00 год., 17.08.2022 для подальшого призову військовозобов`язаного під час загальної мобілізації.

З контрольного талону мобілізаційного розпорядження № 1 вбачається, що ОСОБА_4 одержав мобілізаційне розпорядження об 11-й год. 16.08.2022 року.

Відповідно до повістки ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 було викликано на 12.00 год. 13.12.2022 року.

Згідно заяви від 13.12.2022 ОСОБА_4 відмовився від військової служби, тому що його погляди суперечать брати зброю в руки, убивати і ненавидіти людей. Про кримінальну відповідальність за статтею 336 КК України «Ухилення від призову за мобілізацією» попереджений. Своє рішення повністю усвідомлює.

Відповідно до відповіді на запит директора департаменту охорони здоров`я № 106/01.10/2 від 18.01.2023, станом на 18.01.2023, звернень за медичною допомогою громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований в АДРЕСА_1 , в період з 15.08.2022 року по теперішній час не виявлено.

Згідно відповіді КНП «Тячівська районна лікарня» № 02/01-20 від 16.01.2023 громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець. АДРЕСА_1 , у період з 15.08.2022 по теперішній час на стаціонарному лікуванні не перебував, амбулаторно не звертався.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ст.ст. 1-4 3 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, в тому числі, проходження військової служби. Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу". Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави. Одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу, прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан та Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено мобілізацію.

Згідно ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Про свою приналежність до будь-якої релігійної організації, яка сповідує заперечення служби в армії ОСОБА_4 суду не повідомив.

Його пояснення в частині відмови від призову через його погляди, які не дозволяють убивати і ненавидіти людей суд не приймає до уваги, оскільки статтею 115 КК України дано конкретне і однозначне визначення, що вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Суд вважає, що знищення ворога, який зі зброєю в руках вдерся на територію України, вбиває дорослих, старих та дітей, чинить інші воєнні злочини, якраз і є виконанням Конституційного обов`язку по захисту Вітчизни і в жодному разі не може прирівнюватися до вбивства. Тому таке пояснення обвинуваченого суд сприймає як виправдання свого небажання виконувати свої обов`язки з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом`якшують: вину визнав, має неповнолітню дитину, характеризується позитивно; обставини, які обтяжують покарання, не встановлені.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Не дивлячись на наявність пом`якшуючих покарання та відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, досудову доповідь, з якої вбачається, що ризик повторного вчинення ним злочину та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній і його виправлення можливе без позбавлення волі на певний строк, суд враховує і тяжкість вчиненого ним злочину, яка посилюється тим, що призов проводиться у період повномасштабної агресії російської федерації проти нашої країни і ухилення від нього (призову) підриває обороноздатність України та може стати негативним прикладом для інших військовозобов`язаних осіб. Тому суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе лише за умови призначення йому реальної міри покарання.

Підстав для застосування ст. 75 КК України суд не знайшов.

За таких обставин, керуючись стст. 368 374 КПК України суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з дня його затримання.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Речові докази: копію військового квитка серії НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_4 , копію контрольного талону мобілізаційного розпорядження на ім`я ОСОБА_4 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий ОСОБА_1