Суд відмовив у стягненні “гонорару успіху” через те що справа не вимагає значних затрат часу та зусиль, а адвокат є постійним учасником такої категорії справ. (ВС КГС, справа №873/52/22 від 08.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Невідомо, коли нарешті припинить своє існування судова практика, коли і справді адекватні ціни на адвокатські послуги в Україні та “гонорари успіху” суди вважатимуть “непропорційними” витратами… Так, у цій справі, апеляційну скаргу опонента клієнта адвоката залишено без задоволення - тобто постановлено було позитивне для сторони рішення. Клієнт адвоката звернувся до Верховного Суду із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

За твердженням скаржника, ним було надано правові послуги щодо аналізу вищезазначеної апеляційної скарги (1 година), а також підготовки відзиву на неї та направлення цього відзиву іншому учаснику справи (2 години); участь адвоката у судовому засіданні із розгляду вищевказаної апеляційної скарги, яке відбулося 22.02.2023 (2 500,00 грн). Загалом заявник просив стягнути сплачені 6 700 грн. вартість послуг адвоката і 5 700 грн. сплаченого адвокату “гонорару успіху” за позитивне рішення.

Однак, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України), з огляду на таке:

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, у ч.5 зазначеної статтіцього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони абоз власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Отже у цій справі: Верховний Суд вирішив, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є надмірним з огляду на предмет спору (заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду), при чому послуга з аналізу апеляційної скарги фактично охоплюється послугою підготовки відзиву на таку апеляційну скаргу. У цьому контексті суд також враховує, що адвокат, який складав відзив та брав участь під час розгляду справи третейським судом, а також у судових засіданнях суду першої інстанції у справі - вже був обізнаний з обставинами справи та позицією її учасників щодо суті спору.

Тобто, на переконання судової колегії, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим лише в частині підготовки відзиву на апеляційну скаргу (2 години) та участі адвоката у судовому засіданні.

Щодо додаткової оплати (по-іншому "гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні, тобто залишення без задоволення апеляційної скарги у цій справі, в розмірі 5 700,00 грн, колегія суддів враховуючи що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, вирішила наступне. “Питання підготовки відзиву на апеляційну скаргу опонента на ухвалу апеляційного господарського суду щодо вирішення питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду не вимагає значних затрат часу та зусиль, оскільки відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації цей адвокат є постійним учасником такої категорії справ” - і відмовила у стягненні “гонорару успіху”. Може с таким розрахунком варто і судовий збір оцінювати, або зарплату державних службовців? Риторичне питання.

Аналізуйте судовий акт: Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе ВИКЛЮЧНО на підставі клопотання іншої сторони (КЦС ВС №523/3904/19 від 09.02.2022 р.);

При стягненні витрат на професійну правничу допомогу номер справи у платіжному дорученні можна не зазначати (КАС/ВС у справі № 380/887/20 від 04.06.2021);

Судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнені і при закритті апеляційного провадження (ВП ВС №357/380/20 від 08.06.2022 р.);

Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому (ВС КЦС справа №686/28627/18 від 27.07.2022 р.).

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 873/52/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"

про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу

у справі №873/52/22

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"

про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 24.06.2022

у третейській справі № 11/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро"

до Фермерського господарства "Стоянова І.С."

про стягнення донарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання зобов`язань

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 873/52/22 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Стоянова І.С." (далі - ФГ "Стоянова І.С.") залишено без задоволення; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у цій справі залишено без змін.

23.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (далі - ТОВ "Нор-Ест Агро", заявник) звернулось до Верховного Суду із заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 873/52/22.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 873/52/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі заяви раніше визначеному складу суду від 24.02.2023.

У зв`язку із перебуванням судді Картере В.І. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 873/52/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суду від 27.02.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 28.02.2023 призначено до розгляду заяву ТОВ "Нор-Ест Агро" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 873/52/22 в судовому засіданні на 08.03.2023 о 11:00 год.; доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду означеної заяви.

У судове засідання 08.03.2023 учасники справи явку своїх представників не забезпечили, що відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву ТОВ "Нор-Ест Агро" щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення з таких підстав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони абоз власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Також відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 та додатковій постанові від 12.09.2019 у справі № 9901/350/18, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18.

З матеріалів цієї справи вбачається, що у відзиві ТОВ "Нор-Ест Агро" на апеляційну скаргу ФГ "Стоянова І.С." на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 873/52/22 було зазначено про те, що в майбутньому з урахуванням умов та на підставі договору про надання правової допомоги із Адвокатським бюро "Василя Бонтлаба" заявник понесе витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом зазначеної апеляційної скарги, об`єм, розмір та обсяг яких на момент подання відзиву визначити неможливо. Разом з цим, у відзиві наведено вартість послуг адвоката, якими керуються сторони, що залежить від різного роду умов та чинників. Зокрема вартість однієї години надання правової допомоги Адвокатського бюро "Василя Бонтлаба" складає від 1 000 грн до 1 200 грн, участь у судовому засіданні - від 1 800 грн до 2 000 грн, додаткова оплата за прийняття позитивного для ТОВ "Нор-Ест Агро" судового рішення - не перевищуватиме від двох до чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На виконання пункту 2 частини восьмої статті 129 ГПК України ТОВ "Нор-Ест Агро" подано до Верховного Суду копію договору про надання правової допомоги № 07-12-2020 від 07.12.2020; копії додаткових угод б/н від 11.04.2022, № 2 від 30.08.2022, № 3 від 14.10.2022 до вказаного договору №07-12-2020 від 07.12.2020; копію акта здачі-приймання правової допомоги № 4 від 22.02.2023, копію платіжного доручення № 1261 від 22.02.2023.

За змістом доданого заявником акта здачі-приймання правової допомоги № 4 від 22.02.2023, Адвокатське бюро "Василя Бонтлаба" надало ТОВ "Нор-Ест Агро" наступну правову допомогу:

- аналіз апеляційної скарги ФГ "Стоянова І.С." на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 873/52/22 - 1 година;

- підготовка відзиву (вих. № 08-1/02 від 08.02.2023) на вищевказану апеляційну скаргу ФГ "Стоянова І.С." і направлення його копії на адресу учасника справи - 2 години;

- участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 873/52/22 із розгляду вищевказаної апеляційної скарги ФГ "Стоянова І.С.", яке відбулося 22.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів представника ТОВ "Нор-Ест Агро" у цій справі адвоката Бонтлаба В.В. із застосуванням програмного забезпечення "Easy Con"; підтримання правової позиції, надання пояснень у справі - 2 500,00 грн;

- додаткова оплата при позитивному для Клієнта (ТОВ "Нор-Ест Агро") рішенні -відмови в задоволенні вищевказаної апеляційної скарги ФГ "Стоянова І.С." - 5 700,00 грн;

- сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги Бюро складає 1 400,00 грн, участь у судовому засіданні - від 2 500,00 грн, а розмір додаткової оплати при позитивному для ТОВ "Нор-Ест Агро" рішенні - відмови в задоволенні вищевказаної апеляційної скарги ФГ "Стоянова І.С." - 5 700,00 грн;

- загальна вартість наданої правової допомоги склала 12 400,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Нор-Ест Агро" повністю розрахувалося за надані Бюро послуги, сплативши 12 400,00 грн згідно з платіжним дорученням №1261 від 22.02.2023.

Дослідивши надані заявником докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (пункт 2 частини п`ятої статті 129 ГПК України), з огляду на таке.

Щодо правових послуг

За твердженням скаржника, ним було надано правові послуги щодо аналізу вищезазначеної апеляційної скарги ФГ "Стоянова І.С." (1 година), а також підготовки відзиву на неї та направлення цього відзиву іншому учаснику справи (2 години); участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні із розгляду вищевказаної апеляційної скарги, яке відбулося 22.02.2023 (2 500,00 грн).

Між тим, Верховний Суд вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є надмірним з огляду на предмет спору (заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду), при чому послуга з аналізу апеляційної скарги фактично охоплюється послугою підготовки відзиву на таку апеляційну скаргу. У цьому контексті суд також враховує, що адвокат Бонтлаб В.В., який складав відзив та брав участь під час розгляду справи № 11/22 третейським судом, а також у судових засіданнях суду першої інстанції у справі № 873/52/22, вже був обізнаний з обставинами справи та позицією її учасників щодо суті спору.

Тобто, на переконання судової колегії, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим лише в частині підготовки відзиву на апеляційну скаргу (2 години) та участі адвоката у судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу ФГ "Стоянова І.С." в обсязі 2 годин та участь у судовому засіданні Верховного Суду у справі №873/52/22 із розгляду цієї апеляційної скарги є дійсними та необхідними послугами у цій справі, підтвердженими належними доказами, а відтак є розумним та обґрунтованим розрахунок адвокатом цих послуг на суму 2 800 грн (2 години роботи за погодженою в акті вартістю, що відповідає умовам договору про надання правової допомоги № 07-12-2020 від 07.12.2020 (з урахуванням додаткових угод до нього))та 2 500 грн відповідно, що разом становить 5 300,00 грн.

Щодо додаткової оплати

Щодо додаткової оплати (по-іншому "гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні, тобто залишення без задоволення апеляційної скарги у цій справі, в розмірі 5 700,00 грн, колегія суддів враховує вищенаведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно якої з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що питання підготовки відзиву на апеляційну скаргу ФГ "Стоянова І.С." на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 873/52/22 щодо вирішення питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду не вимагає значних затрат часу та зусиль, оскільки відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації адвокат Бонтлаб В.В. є постійним учасником такої категорії справ.

З огляду на зазначені мотиви та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, задоволення вимоги щодо стягнення додаткової оплати у розмірі 5 700,00 грн, у даному конкретному випадку, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості.

Ураховуючи вищевикладене у сукупності та дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п`ятої статті 129 ГПК, колегія суддів, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, дійшла висновку в цілому про те, що у цій справі наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 300,00 грн (сукупна вартість 2 годин підготовки відзиву на апеляційну скаргу та участі адвоката у судовому засіданні), оскільки цей розмір судових витрат є дійсним та обґрунтованим, а відтак відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. У іншій частині заявлений розмір витрат, на переконання суду, є непропорційним до предмета спору, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 25 123 129 240 244 282 284 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №873/52/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Стоянова І.С." (68454, Одеська область, Арцизський район, село Надеждівка, вул. Центральна, буд. 77; код ЄДРПОУ 22494020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" (09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 38953469) 5 300 (п`ять тисяч триста) гривень 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нор-Ест Агро" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовити.

4. Видачу наказу доручити Північному апеляційному господарському суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков