РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів: Маляренка А.В., Писаної Т.О., Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом, в якому зазначало, що 20 липня 2007 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 16/172К-07, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 6 тис. грн зі сплатою 33 % річних строком до 19 липня 2012 року. На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено договори поруки № 16/174П-07 та № 16/173П-07 відповідно.

ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим станом на 18 жовтня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 29 974 грн 55 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 5799 грн 88 коп.; заборгованість за відсотками − 9840 грн 26 коп.; 14 334 грн 41 коп. − пеня та штрафи.

ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 16/172К-07 у розмірі 29 974 грн 55 коп.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня

2014 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 20 липня

2007 року № 16/172К-07 у розмірі 13 160 грн 13 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що зобов'язання за кредитним договором від 20 липня 2007 року є припиненими в силу укладеної 28 лютого 2013 року угоди про припинення зобов'язань (прощення боргу з відстрочкою сплати платежів за графіком) та сплати ОСОБА_6 6 800 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд керувався тим, що відповідач не довів, що він виконав свої зобов'язання, передбачені в угоді від 28 лютого 2013 року про припинення зобов'язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 16/172К-07.

Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Встановлено, що 20 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 16/172К-07, згідно з п. 1.1 якого останній отримав кредит у розмірі 6 тис. грн зі сплатою 33 % річних строком на 60 місяців строком до 19 липня 2012 року.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором є порука з третіми особами.

20 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 16/174П-07 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 16/172К-07 (а. с. 17).

20 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_8 укладено договір поруки № 16/173П-07 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 16/172К-07 (а. с. 18).

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 16/172К-07 станом на 18 жовтня 2013 року склала 29 974 грн 55 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 5 799 грн 88 коп., заборгованість за відсотками - 9 840 грн 26 коп., 14 334 грн 41 коп. - пеня та штраф (а. с. 26−27).

28 лютого 2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6 укладено угоду про припинення зобов'язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 16/172К-07 (прощення боргу з відстрочкою сплати платежів за графіком), згідно з якою сторони визначили, що станом на 28 лютого 2013 року загальний розмір заборгованості позичальника перед кредитором становить 16 320 грн 25 коп.: заборгованість за кредитом - 5 799 грн 88 коп., заборгованість за відсотками - 10 520 грн 37 коп. (а. с. 58−60).

Відповідно до п. 2.1 угоди позичальник зобов'язався у період з 28 лютого 2013 року по 28 січня 2015 року включно сплатити кредитору грошову суму у розмірі 16 320 грн 25 коп. шляхом внесення щомісячно 680 грн 01 коп. на поточний рахунок банку.

Згідно з п. 3 угоди прощення боргу вважається таким, що відбулося, а позичальник вважається таким, що виконав у повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором лише після фактичного виконання позичальном умов, передбачених п. п. 2, 2.1., 2.2, 2.3, 2.4 цієї угоди, та з моменту підписання обома сторонами акта про прийняття зобов'язань за основним договором.

У випадку прострочення позичальником сплати хоча б одного платежу та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань згідно з п. 2.1 цієї угоди, з першого дня такого прострочення та/або неналежного виконання автоматично втрачають свою чинність п. п. 2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цієї угоди, а інші умови цієї угоди та основного договору зберігають свою чинність протягом строку дії основного договору, а позичальник зобов'язується виконувати зобов'язання за основним договором в повному обсязі і надалі.

Згідно з заявою на переказ готівки від 28 лютого 2013 року № 041В601130590034 та № 041В601130590051 ОСОБА_6 сплатив 680 грн 01 коп. (а. с. 62−63). Однак надалі, після внесення першого платежу, взяті на себе зобов'язання щодо виконання умов угоди позичальником припинено.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов угоди про припинення зобов'язань за кредитним договором від 20 липня 2007 року № 16/172К-07 положення п. п. 2.1−2.4 угоди втратили чинність, а позичальник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за основним договором у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених основним договором та угодою.

Правильно суд застосував і положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14).

Разом з тим апеляційний суд залишив поза увагою вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч. 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 17 вересня 2014 року № 6-53цс14.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору строк його дії встановлено до 19 липня 2012 року. За п. 7.1.3 кредитного договору банк мав право стягнути достроково з позичальника всю суму заборгованості з нарахуванням штрафних санкцій відповідно до умов договору (а. с. 16).

За п. 10 договорів поруки порука діє до повного виконання зобов'язань за договором кредиту (а. с. 17, 18).

Позов до поручителів пред'явлено 11 листопада 2013 року (а. с. 30), тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 554 ЦК України шестимісячного строку.

Апеляційний суд вказані обставини справи не встановив, не дослідив і не надав оцінки доказам, що є у матеріалах цивільної справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Оскільки обставини справи не потребують додаткової перевірки, то відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення та ухвати нове рішення.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 337, 341, 343, 344, 346, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2014 року у частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, у цій частині позову відмовити.

В іншій частині рішення апеляційного суду Закарпатської області від 26 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Ситнік Судді: А.В. Маляренко В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська