Рішення іменем україни 03 лютого 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЧервинської М.Є., суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., Юровської Г.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист права споживача, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що 13 травня 2013 року між нею та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт на

12 мес.» № SAMDN25000735106844, терміном на 365 днів, до 13 травня

2014 року включно, з сумою вкладу 20 800 доларів США, відсоткова ставка - 9,75 % річних. Банк за умовами договору відкрив позивачу особистий рахунок № НОМЕР_2, на який зараховувався вклад та нараховані відсотки. 24 жовтня 2013 року до суми вкладу було додано 20 533,68 доларів США. Загальна сума становить 41 333,68 доларів США.

Також 18 липня 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір «Депозит Плюс на 12 мес.» № SAMDNFF000736586268 на розміщення депозитного вкладу терміном на 366 днів до 18 липня 2014 року включно, з сумою вкладу 30 тис. доларів США з відсотковою ставкою на дату укладення вкладу 8 % річних. Банк за умовами договору відкрив позивачу особистий рахунок за вкладом № НОМЕР_1.

18 липня 2013 року сторони уклали додаткову угоду до договору, за умовами якої банк збільшив відсоткову ставку за вкладом позивачки на 1 % річних.

Починаючи з 15 березня 2014 року відповідачем безпідставно припинено нарахування та виплату належних їй за вищезазначеними договорами відсотків та обмежено доступ до рахунків. По завершенню терміну дії вищезазначених договорів позивачка неодноразово усно та письмово зверталася до банку з проханням відновити надання банківських послуг, розблокувати усі рахунки на її ім'я, картки, нараховувати та виплачувати належні за договорами відсотки, а також повернути суми депозитів. Відповідач фактично відмовився від виконання своїх зобов'язань повернути кошти, посилаючись на п. 5 постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 620, який містить вказівку банкам, зокрема ПАТ КБ «ПриватБанк», припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Таким чином, відповідач в односторонньому порядку безпідставно обмежив права позивача на отримання її вкладів та розпорядження ними. Також під час оформлення депозитних вкладів у банку позивачка оформила банківські довіреності на право розпоряджатися вкладами на її сина - ОСОБА_7, про що в електронній банківській системі робиться відповідна відмітка, документ у паперовому вигляді не видається. Зазначені довіреності позивачка не скасовувала, але відповідач відмовляє ОСОБА_7 вчиняти дії щодо розпорядження коштами на рахунках.

На підставі наведеного вище ОСОБА_6 просила суд:

- визнати, що ПАТ КБ «ПриватБанк» своїми діями порушує її права споживача банківських послуг;

- визнати неправомірними та скасувати рішення керівництва відповідача щодо обмеження її доступу до рахунків та припинення виконання зобов'язань за договорами № SAMDN25000735106844, № SAMDNFF000736586268, № SAMDNFF000736586283;

- зобов'язати відповідача розблокувати усі рахунки, відкриті на ім'я позивачки, та забезпечити безперешкодний доступ до її рахунків у відділенні банку по вул. Градинській у м. Києві;

- у зв'язку з неповерненням депозитних вкладів за договорами № SAMDN25000735106844, № SAMDNFF000736586268, № SAMDNFF000736586283 у встановлені в них строки, визнати фактичне продовження дії та чинність цих договорів на умовах, передбачених у їх положеннях, а саме: на аналогічний строк (відповідно до 13 травня 2015 року та 18 липня 2015 року) за процентною ставкою на відповідну дату;

- зобов'язати відповідача виконувати зобов'язання за відповідними договорами, в тому числі нараховувати та виплачувати відсотки;

- зобов'язати відповідача письмово підтвердити наявність оформленої нею довіреності на право розпоряджатися вкладом на ім'я ОСОБА_7 та можливість безумовної реалізації ОСОБА_7 відповідного права.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня

2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано, що ПАТ КБ «ПриватБанк» порушує права ОСОБА_6 як споживача банківських послуг.

Визнано неправомірними та скасовано рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо обмеження доступу ОСОБА_6 до її рахунків та припинення виконання зобов'язань за договорами № SAMDN25000735106844, № SAMDNFF000736586268, № SAMDNFF000736586283.

Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» розблокувати усі рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_6, та забезпечити безперешкодний доступ до її рахунків.

Визнано продовженими дію та чинність договорів № SAMDN25000735106844, № SAMDNFF000736586268, № SAMDNFF000736586283 на передбачених договорами умовах відповідно до 13 травня 2015 року та до 18 липня 2015 року за процентною ставкою на відповідну дату.

Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» виконувати зобов'язання за відповідними договорами, у тому числі нараховувати та виплачувати відсотки.

В іншій частині позову залишено без задоволення.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» порушило права позивача як споживача банківських послуг, зокрема банк не виконав п. 2 договорів банківського вкладу від 13 травня 2013 року та від 18 липня 2014 року, не нарахував відсотків за вкладами, посилаючись на те, що кошти на депозитні рахунки вносились на території Автономної Респубілки Крим, яка є тимчасово окупованою територією України.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 13 травня 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт на 12 міс.» № SAMDN25000735106844 терміном на 365 днів, до 13 травня 2014 року включно, з сумою вкладу 20 800 дол. США, зі сплатою 9, 75 % річних. Банк за умовами договору відкрив позивачу особистий рахунок № НОМЕР_2, на який зараховувався вклад та нараховані відсотки. Відповідно до копій заяв на переказ готівки за даним договором позивач внесла на рахунок крім 20 800 дол. США, 24 жовтня 2013 року - 20 533,68 дол. США (а. с. 6).

18 липня 2013 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір депозитного вкладу «Стандарт на 12 міс.» № SAMDNFF000736586268 на розміщення депозитного вкладу терміном на 366 днів до 18 липня 2014 року включно з сумою вкладу 30 000 доларів США з відсотковою ставкою на дату укладення вкладу 8 % річних. Банк за умовами догововору відкрив позивачу особистий рахунок за вкладом № НОМЕР_1.

18 липня 2013 року сторони уклали додаткову угоду до договору, за умовами якої банк збільшив відсоткову ставку за вкладом позивача на 1 % річних.

Відповідно до п. 2 договорів від 13 травня 2013 року та від 18 липня 2013 року відсотки нараховуються на рахунок чи карту для зарахування відсотків за вкладом після закінчення кожного цілого місяця, який минув з моменту укладення договору в перший робочий день, який слідує після дати оформлення договору, після 15:00.

За умовами договорів, якщо після закінчення строку вкладу вкладник не виявить бажання отримати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк та строк вкладу продовжується неодноразово без заявки вкладника. Відсотки в період нового строку вкладу нараховуються на суму вкладу (п. 3.4 договорів).

01 квітня 2014 року позивач звернулась із заявою, якою просила відповідача розблокувати усі рахунки, відкриті на її ім'я, картки, нараховувати та сплачувати належні за чинними договорами відсотки та повернути суми депозитів.

Відповідач у період з квітня 2104 року по грудень 2014 року розблокував рахунки позивача, але нарахування відсотків та їх виплата так і не була здійснена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п. 2 та 3 договорів від 13 лютого 2014 року банк був зобов'язаний нараховувати відсотки на суми вкладів позивача та зараховувати ці суми на відповідні рахунки, а оскільки матеріали справи не містять доказів виконання вказаних обов'язків ПАТ КБ «ПриватБанк», то відповідні права ОСОБА_6 підлягають захисту шляхом зобов'язання банку провести нарахування та зарахування відповідних відсотків на належні позивачу рахунки.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, що надані сторонами, та правильно оцінені судами, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно зі ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів, що складають суми передбачених договором відсотків, на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, суди дійшли правильного висновку, про те, що невиконання банком умов п. 2 договорів від 13 травня 2013 року та від 18 липня 2014 року щодо зарахування на відповідні рахунки грошових коштів, що складають суми передбачених договором відсотків, суперечать вимогам чинного законодавства, умовам укладених між сторонами договорів та порушують права ОСОБА_8

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що спірні депозитні кошти вносились у банківському відділенні на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасово окупованою територією, що позбавляє відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» можливості перевірити вимоги позивача та виконати умови договору.

Однак суди обґрунтовано відхилили вказані доводи банку, оскільки договори банківських вкладів про розміщення грошових коштів на депозитних рахунках були укладені з ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, яка знаходиться у м. Дніпропетровськ.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Разом з тим, вирішуючи спір, суди вважали за можливе задовольнити також позовну вимогу про зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» в подальшому забезпечити виконання договорів від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844 та від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268 відповідно до умов договорів.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не може погодитись з даним висновком судів з огляду на наступне.

Відносини банку та вкладника, який є володільцем відповідного рахунку передбачені главами 71, 72 ЦК України, обов'язок банку щодо нарахування відсотків на вклад урегульовано ст. ст. 1058, 1066 ЦК України та умовами відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту є порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

Натомість позовна вимога про зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» у подальшому забезпечити виконання п. 2 договорів від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844 та від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268 відповідно до умов договорів не відповідає способам захисту, визначеним у ст. 16 ЦК України.

З урахуванням викладеного судові рішення відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають зміні з відмовою ОСОБА_6 у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача в подальшому забезпечити виконання умов договорів від 13 травня 2013 року № SAMDN25000735106844 та від 18 липня 2013 року № SAMDNFF000736586268.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в подальшому забезпечити виконання договорів від 13 травня 2013 року та від 18 липня 2013 року, в тому числі нараховувати та сплачувати відсотки, скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в подальшому забезпечити виконання договорів від 13 травня 2013 року та від 18 липня 2013 року, в тому числі нараховувати та сплачувати відсотки,відмовити.

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська Судді: Л.М. Мазур В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська