Стаття 10. Витрати, пов’язані із здійсненням процедури припинення

1. До витрат, пов’язаних із здійсненням процедури припинення, належать:

1) витрати на виплату основної та додаткової грошових винагород керуючому припиненням;

2) витрати, пов’язані з утриманням і збереженням майна (активів) об’єкта припинення;

3) витрати на проведення оцінки та здійснення продажу майна (активів) об’єкта припинення (у випадках, встановлених законом);

4) витрати на проведення аудиту;

5) витрати на оплату адміністративних та нотаріальних послуг;

6) витрати на виготовлення технічної документації;

7) витрати на оплату послуг осіб, залучених керуючим припиненням для забезпечення виконання своїх повноважень;

8) витрати на сплату податків і зборів (обов’язкових платежів);

9) витрати на виплату заробітної плати та вихідної допомоги звільненим працівникам об’єкта припинення та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування;

10) судовий збір та інші судові витрати;

11) інші витрати, пов’язані із здійсненням процедури припинення.

2. Для отримання компенсації витрат керуючий припиненням надає суб’єкту управління документальне підтвердження витрат (договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, чеки, квитанції, накладні тощо) з обґрунтуванням необхідності здійснення таких витрат у межах кошторису витрат керуючого припиненням, пов’язаних із здійсненням процедури припинення, затвердженого суб’єктом управління.

3. Витрати, пов’язані із здійсненням процедури припинення, компенсуються за рахунок грошових коштів об’єкта припинення, отриманих в результаті реалізації його майна під час здійснення процедури припинення, або за рахунок бюджетних призначень за спеціальним фондом Державного бюджету України. Склад та розмір таких витрат повинні бути документально підтверджені, економічно обґрунтовані та не суперечити вимогам законодавства. Зазначені витрати підлягають обов’язковому погодженню з суб’єктом управління об’єкта припинення в порядку, визначеному цим Законом.

У разі якщо в об’єкта припинення відсутні будь-які активи, що можуть бути реалізовані, витрати керуючого припиненням можуть компенсуватися суб’єктом управління за рахунок державного бюджету.