П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_8 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області (далі - ОДПІ) про визнання незаконною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

7 травня 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконною та скасувати вимогу ОДПІ від 21 лютого 2014 року № Ф-29155-17-у про сплату боргу (недоїмки) на суму 1218 грн 67 коп (далі - Вимога).

На обґрунтування позову зазначила, що в силу вимог статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) в неї немає обов'язку сплачувати єдиний внесок.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 29 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від

1 липня 2014 року, частково задовольнив позовні вимоги: скасував Вимогу. В іншій частині позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 липня 2014 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОДПІ на вказані судові рішення.

Тобто суд касаційної інстанції фактично погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску.

10 липня 2015 року ОДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої статті 237 КАС. У своїй заяві ОДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд за належністю.

На обґрунтування заяви додано копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 квітня 2015 року (справа № 805/6532/14, К/800/17755/15) та постанови Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року (справа № 21-90а15), які, на думку ОДПІ, підтверджують наведені у заяві доводи.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права у спорах цієї ж категорії. Так, у постанові, на яку посилається у своїй заяві ОДПІ, а також постанові від 26 травня

2015 року (справа № 21-228а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ФОП ОСОБА_8 згідно зі статтею 10 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обрала пенсію у зв'язку із втратою годувальника та отримує її з серпня 2011 року, а відтак вона не має права на пільгу, передбачену частиною четвертою статті 4 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_39/ed_2014_09_02/pravo1/T102464.html?pravo=1> № 2464-VI.

За таких обставин, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, Вищий адміністративний суд України неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

До того ж таке рішення суду касаційної інстанції не відповідає висновку, викладеному у вказаних вище постановах Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 243 КАС суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

За правилом підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення.

За таких обставин порушення судом касаційної інстанції норми матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_8

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаВ.Л. Маринченко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький