П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року місто Київ

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКолесника П.І.,суддів:Берднік І.С.,Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Потильчака О.І.,Романюка Я.М.,Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М.,Шицького І.Б.,Яреми А.Г.,за участю представників:Генеральної прокуратури України -Кривоклуба Т.В.,державного концерну «Укроборонпром» -Давидової Н.В.,приватного підприємства «Спец» -Терехова М.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного підприємства «Спец» (далі - ПП «Спец») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 908/2809/13 за позовом першого заступника прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (військова частина А0652) (далі - ДП МОУ «Запорізький автомобільний ремонтний завод») до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, за участю третіх осіб: ПП «Спец», ОСОБА_1, ОСОБА_2., про визнання незаконними та скасування рішення,

в с т а н о в и л и:

У серпні 2013 року перший заступник прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП МОУ «Запорізький автомобільний ремонтний завод» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання незаконними та скасування рішень від 15 серпня 2005 року № 80 «Про внесення змін до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою бази відпочинку «Дельфін» і від 2 березня 2006 року № 8 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення бази відпочинку «Дельфін» ПП «Спец» (далі - оспорювані рішення).

Позовні вимоги обґрунтовано прийняттям оспорюваних рішень із перевищенням повноважень, що порушує права держави в особі Міністерства оборони України як власника землі та належного землекористувача.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 6 серпня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсними оспорювані рішення та стягнуто з відповідача судовий збір.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2014 року рішення господарського суду Запорізької області від 6 серпня 2014 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 грудня 2014 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2014 року скасовано, а рішення господарського суду Запорізької області від 6 серпня 2014 року залишено без змін.

Обґрунтовуючи постанову, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про визнання оспорюваних рішень недійсними з огляду на те, що орган місцевого самоврядування не мав права розпоряджатися спірною земельною ділянкою, яка є державною власністю, наданою у користування ДП МОУ «Запорізький автомобільний ремонтний завод» і не переданою у встановленому Земельним кодексом України (далі - ЗК України) порядку в комунальну власність.

ПП «Спец» подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 908/2809/13 з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 травня 2013 року у справі

№ 5011-13/2898-2012 і від 13 лютого 2013 року у справі № 18/2/2012/5003, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог і встановлених судом фактичних обставин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Так, із матеріалів справи № 908/2809/13 вбачається, що підставою звернення прокурора із позовом є перевищення Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, належною до категорії земель державної власності.

Натомість аналіз змісту постанов Вищого господарського суду України від 14 травня 2013 року у справі № 5011-13/2898-2012 і від 13 лютого 2013 року у справі № 18/2/2012/5003, які ПП «Спец» надало на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, свідчить, що підставами звернення з позовами у цих справах є порушення органами місцевого самоврядування (міською й сільською радами відповідно) порядку надання земельних ділянок комунальної власності в користування (оренду).

Відтак, правовідносини, що склалися між сторонами у справі, яка розглядається, виникли з інших підстав та обставин, а тому не є подібними до правовідносин у зазначених справах.

Крім того, вирішуючи спір у справі № 908/2809/13, суд касаційної інстанції зазначив про відсутність правових підстав для застосування до позивача строку позовної давності з огляду на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року № 4176-VI, підпунктом 2 пункту 2 і підпунктом 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень якого виключено пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України та встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта, зокрема, органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

У постановах Вищого господарського суду України від 14 травня 2013 року у справі № 5011-13/2898-2012 і від 13 лютого 2013 року у справі № 18/2/2012/5003 суд касаційної інстанції застосував до правовідносин положення статей 257, 267 ЦК України щодо строку загальної позовної давності та наслідків його спливу. Норми права, встановлені підпунктом 2 пункту 2 і підпунктом 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року № 4176-VI у цих справах не застосовувалися.

Таким чином, зміст рішень суду касаційної інстанції у зазначених справах та у справі, яка розглядається, не дає підстав для висновку про різне застосування одних і тих самих норм матеріального права. Надані для порівняння рішення ухвалено з урахуванням інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права.

Обставини, на які ПП «Спец» посилається у заяві як на підставу для перегляду зазначеного судового рішення, та факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках та у справі № 908/2809/13 не знайшли свого підтвердження.

Згідно з частиною першою статті 11126 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України відмовляють у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 908/2809/13.

Керуючись підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII та статтями 11123, 11124, 11126, 11128 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, що діяла до набрання чинності цим Законом, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

У задоволенні заяви приватного підприємства «Спец» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 908/2809/13 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

ГоловуючийП.І. КолесникСудді:І.С. Берднік А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук О.І. Потильчак Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко І.Б. Шицький А.Г. Ярема