П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Австрійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рабмер-Україна» про визнання дубліката виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за заявою ОСОБА_9 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року Австрійське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Рабмер-Україна» (далі - ТОВ «Рабмер Україна») звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги заявник мотивував тим, що у зв'язку із фактичним закінченням виконавчого провадження 7 березня 2014 року, відкритого на підставі оригіналу виконавчого листа від 23 вересня 2009 року, неможливістю розпочати завершене виконавче провадження знову дублікат виконавчого листа не підлягає пред'явленню до виконання як такий.

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 листопада 2014 року в задоволенні заяви Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2015 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню дублікат виконавчого листа № 2-885/2009 від 17 березня 2014 року, виданого Самбірським міськрайонним судом у справі за позовом ОСОБА_9 до Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про стягнення боргу на виконання рішення Самбірського міськрайонного суду від 9 липня 2009 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_9 повернуто.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 324, пункту 28-1 частини першої статті 293, частини другої та четвертої статті 369 ЦПК України при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення і передає справу на новий розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, що перешкоджаю подальшому провадженні у справі, якщо установить, що воно є незаконним.

Відмовляючи у задоволенні заяви Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що правові підстави, якими боржник обґрунтовує свої вимоги, є безпідставними, оскільки не передбачені статтею 369 ЦПК України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що відмовляючи у задоволенні заяви боржника по виконавчому провадженню про визнання виконавчого документа, яким є дублікат виконавчого листа, виданий стягувачу ОСОБА_9 17 квітня 2014 року, суд першої інстанції не врахував чинність постанови державного виконавця від 7 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року суд касаційної інстанції, повертаючи касаційну скаргу ОСОБА_9, керувався тим, що скарга подана на ухвалу, яка не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Проте у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2010 року, 7 грудня 2011 року, 7 листопада 2012 року, 30 жовтня 2013 року, 31 липня 2014 року, 10 грудня 2014 року, 17 грудня 2014 року, 24 грудня 2014 року, 20 квітня 2015 року, суд касаційної інстанції приймав до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 324, 293 ЦПК України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією «права на суд».

Ураховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції безпідставно повернув касаційну скаргу ОСОБА_9, подану на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 лютого 2015 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції та постановлено нову про задоволення заяви Австрійського підприємства ТОВ «Рабмер-Україна» про визнання дублікату виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, а тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Таким чином, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року суд касаційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 324, 293 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому відповідно до ст. 360-4 ЦПК України зазначену ухвалу слід скасувати і передати справу до касаційного суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись п. 2 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року скасувати і направити справу до касаційного суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. РоманюкСудді Л.І. Григор'єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.Г. Ярема