П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Енерготерра» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ Держказначейства, Держказначейство відповідно) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2011 року ТОВ «Енерготерра» звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправнимии та скасувати податкові повідомлення-рішення від

15 липня 2011 року № 0000417225/0 та 21 травня 2012 року № 0001715668 і стягнути з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства на користь ТОВ «Енерготерра» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі

5 642 154 грн.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Енерготерра» зазначило, що на порушення положень статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) відповідач прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року у розмірі 4 437 315 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від

14 жовтня 2014 року, задовольнив позовні вимоги.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 червня 2015 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність податкових повідомлень-рішень ДПІ від

15 липня 2011 року № 0000417225/0 і 21 травня 2012 року № 0001715668, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі на 5 642 154 грн, виходячи із того, що суди встановили реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Також суди дійшли висновку про наявність у ТОВ «Енерготерра» права на бюджетне відшкодування суми ПДВ на рахунок позивача за квітень 2010 року у розмірі 5 642 154 грн та яка підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

26 серпня 2015 року ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). У своїй заяві ДПІ просить скасувати зазначену ухвалу суду касаційного суду, а справу передати на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 18 лютого, 26 березня, 21 травня 2014 року (справи №№ 826/7923/14, К/800/64655/14; 2а-4419/10/2670, К/9991/26540/11; 2а-14913/12/2670, К/800/12819/13 відповідно), які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 - 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постанові від 16 вересня

2015 року (справа № 21-881а15) вказала, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

При цьому колегія суддів зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

До того ж, колегія суддів наголошує на тому, що до набрання чинності ПК діяли аналогічні норми матеріального права (зокрема, стаття 7 Закону Закон № 168/97-ВР), якими було визначено алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що право на бюджетне відшкодування ПДВ за період з 1 листопада 2011 року по 31 липня 2013 року виникло у позивача за результатом формування ним податкового кредиту за реальними господарським операціями з придбання сої у контрагентів.

У матеріалах справи (а.с. 36 т. 1) також міститься заява позивача про повернення 5 642 154 грн - суми бюджетного відшкодування.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правовий висновок у спорах, що виникають з питань бюджетного відшкодування, і у тому числі у постановах від 9 вересня 2008 року (справа № 21-500во08) та 1 червня 2010 року (справа № 21-573во10) зазначив, зокрема, про те, що підставою для зменшення суми бюджетного зобов'язання є доведення податковим органом, що господарські операції не проводилися.

За таких обставин правильним є висновок судів про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а відтак і про правомірність заявленої суми бюджетного відшкодування.

Разом з цим рішення судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Водночас колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Оскільки при вирішенні спору суди неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ДПІ слід задовольнити частково - постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ та зобов'язати ДПІ надати органу Держказначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня

2014 року та Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготерра» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 5 642 154 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві прийняти висновок із значенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.

У решті - залишити рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.А. КороткихМ.І. Гриців О.В. Кривенда В.В. КривенкоВ.Л. Маринченко І.Л. СамсінО.О. Терлецький