П ОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі до Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_7, про скасування протоколу засідання комісії за заявою ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі (далі - Фонд) звернулося до суду із зазначеним позовом і, уточнивши вимоги під час розгляду справи, просило поновити строк позовної давності, пропущений з поважних причин, та визнати незаконним і скасувати протокол № 10 від 6 серпня 2010 року засідання комісії при Фонді з питань вирішення спорів, посилаючись на те, що оскаржуваним протоколом оформлено рішення комісії про виплату потерпілому на виробництві ОСОБА_7 одноразової допомоги, але правові підстави для виплати такої страхової допомоги з урахування часу встановлення стійкої втрати професійної працездатності відсутні.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2015 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2015 року скасовано та позов задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано протокол № 10 засідання комісії при Фонді з питань вирішення спорів від 6 серпня 2010 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2015 року ОСОБА_7 відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2015 року.

У поданій заяві ОСОБА_7 порушує питання про скасування рішення апеляційного та касаційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 20 Господарського кодексу України.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_7 наводить рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року (справа №6-24428св12).

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 2 серпня 2010 року постраждалий на виробництві ОСОБА_7 звернувся до Фонду із заявою про призначення йому одноразової допомоги у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності на виробництві.

Це питання було винесено на розгляд комісії при Фонді з питань вирішення спорів, яка 6 серпня 2010 року одностайно прийняла рішення про виплату ОСОБА_7 одноразової допомоги в повному обсязі.

Зазначене рішення комісії було оформлено протоколом № 10 від 6 серпня 2010 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам статті 16 ЦК України, оскільки протокол є лише формою, у якій зафіксовано прийняте комісією рішення, з яким не погоджується позивач, при цьому відповідно до вимог статті 11 ЦПК України суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та вирішити питання щодо законності рішення комісії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що для ухвалення рішення, оформленого протоколом № 10 від 6 серпня 2010 року про виплату ОСОБА_7 одноразової допомоги, у комісії при Фонді з питань вирішення спорів не було правових підстав.

Разом з тим у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року (справа №6-24428св12), на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права посилається у своїй заяві ОСОБА_7, касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, указав на невідповідність обраного позивачами способу захисту порушених прав.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права щодо способу захисту позивачем порушених прав.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 3 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1759/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1760/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. При цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних <http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T030435> чи юридичних осіб <http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T030435>, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів <http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T041618?edition=2015_09_01> сторін <http://pravo.ligazakon.ua/document/view/T041618?edition=2015_09_01> та інших осіб, які беруть участь у справі (статті 11 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1>: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування <http://zakon.rada.gov.ua/go/laws/show/1105-14/ed20100727>» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань вирішення спору до спеціальної комісії при виконавчій дирекції Фонду. Рішення комісії при робочому органі виконавчої дирекції Фонду може бути оскаржено до комісії, створеної при виконавчій дирекції цього Фонду, а рішення останньої - до його правління.

Положенням про комісію при виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з питань вирішення спорів, затвердженим постановою правління Фонду від 1 листопада 2001 року № 37 (далі - Положення), визначено завдання, функції, повноваження, порядок формування і діяльності комісії при виконавчій дирекції Фонду.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Положення рішення комісії є обов'язковим для виконання сторонами спору. Рішення комісії може бути оскаржено до комісії, створеної при виконавчій дирекції Фонду, а рішення останньої - до його правління. Рішення комісії також може бути оскаржено до суду. Засідання комісії протоколюється, що забезпечується виконавчою дирекцією Фонду або її відповідним робочим органом.

Отже, комісія є органом, який створений при Фонді і діє на підставі Законів України і нормативних актів, затверджених самим Фондом. А тому між Фондом та комісією з огляду на зазначені норми жодних цивільно-правових відносин не виникає, крім відносин підпорядкування, тому передбачене Положенням право оскарження рішення комісії до суду стосується інших заінтересованих осіб, відносно яких це рішення було ухвалено.

У зв'язку з відсутністю між Фондом та комісією цивільно-правових відносин вимога Фонду про скасування ухваленого комісією рішення не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, позов пред'явлено не до комісії як органу вирішення спорів, а до органів, які формують цю комісію і в жодних правовідносинах щодо спірних питань не перебувають.

Оскільки спір між юридичною особою та її підрозділом не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суди помилково прийняли до розгляду позовні вимоги Фонду до комісії про скасування протоколу засідання комісії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи викладене, судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою, підпунктом «б» пункту 1 частини другої, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2015 року задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2015 року, рішення Апеляційного суду Одеської області від 14 квітня 2015 року та рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі до Київської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_7, про скасування протоколу засідання комісії закрити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої

статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді : В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

А.Г. Ярема