ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,

суддів:Гриціва М.І.,Гусака М.Б.,Коротких О.А.,

Кривенди О.В.,Маринченка В.Л.,Панталієнка П.В.,

Прокопенка О.Б.,Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Вестра» (далі - Підприємство) до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - Казначейство), за участю Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення і повернення надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів), зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У листопаді 2012 року Підприємство звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправними дії Митниці щодо оформлення товару за митною вартістю, визначеною за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, що імпортується в Україну; визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених ним до бюджету мита у розмірі 3 464 429 грн 21 коп. та податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 6 343 264 грн 13 коп., а також зобов'язати Казначейство здійснити повернення надмірно сплачених до бюджету мита та ПДВ на користь Підприємства шляхом стягнення надмірно сплаченого мита з рахунку «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» та надмірно сплаченого ПДВ з рахунку «ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання».

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що подало всі документи для визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору та щодо Підприємства відсутні встановлені статтею 267 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) обмеження в застосуванні першого методу визначення ціни товару. Внаслідок безпідставного завищення митним органом митної вартості товару - коригування за шостим (резервним) методом - позивач переплатив мито та ПДВ, оскільки останні були нараховані Митницею виходячи зі збільшеної вартості товару (після митної оцінки).

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 11 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав неправомірними дії Митниці щодо митного оформлення товару Підприємства за митною вартістю, визначеною за шостим (резервним) методом; визнав протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету Підприємством мита у сумі 346 442 грн 21 коп. та ПДВ у сумі 6 343 264 грн 13 коп.; зобов'язав Казначейство повернути Підприємству надмірно сплачені до бюджету мито та ПДВ. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд вказав на безпідставність застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного методу. Помилкове визначення митної вартості товару призвело до надмірної сплати позивачем мита та ПДВ, а тому незалежно від того, чиї винні дії чи добросовісна помилка призвели до надмірної сплати митних платежів, позивач має право на їх повернення.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця та Генеральна прокуратура України звернулись із заявами про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України частин першої-третьої статті 301 МК та Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення коштів).

На обґрунтування заяви додали копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року (справа № К/9991/64968/12), 5 лютого 2013 року (справа № К/9991/76160/11), 5 березня 2014 року (справа № К/800/40434/13), 21 січня 2014 року (справа К/9991/80753/12), 19 березня 2014 року (справа № К/800/46496/13), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданих рішеннях Вищий адміністративний суд України визнав безпідставними позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого ПДВ.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права і в постанові від 25 листопада 2014 року (справа № 21а-338а14) зазначив таке.

За змістом статті 260 МК митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу, яким також встановлюються методи визначення митної вартості зазначених товарів та умови їх застосування.

Згідно зі статтею 262 МК митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 249 МК передбачено, що митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.

Згідно з частиною восьмою статті 264 МК декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, який полягає в тому, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими немає.

Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту відповідно до частини шостої статті 264 МК у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 МК.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Разом з тим взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що законодавством відповідно до частини шостої статті 264 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а тому на підставі аналізу наведених вище норм права дійшла такого правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За наведених обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року не узгоджується з вимогами чинного законодавства та підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Південної митниці Міністерства доходів і зборів України та Генеральної прокуратури України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийВ.В. Кривенко

Судді:М.І. ГрицівМ.Б. Гусак

О.А. Коротких О.В. Кривенда

В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко

О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький