П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Самсіна І.Л., Сімоненко В.М., Терлецького О.О., Яреми А.Г., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,

за участю представника Генеральної прокуратури України Гнатюка М.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою прокурора Кіровоградської області (далі - Прокурор) в інтересах стягувача - філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Кіровограді (далі - Банк) до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС), боржник - ОСОБА_16, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року Прокурор подав скаргу до суду, в якій просив: - визнати протиправними дії державного виконавця відділу ДВС щодо відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа № 1-11/2009 по виконанню цивільного позову, який задоволений вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда, щодо стягнення з ОСОБА_16 на користь відкритого акціонерного товариства «Укрексімбанк» коштів у розмірі 1 508 704 грн 86 коп.;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 18 лютого 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо виконавчого документа № 1-11/2009;

- зобов'язати відділ ДВС відкрити виконавче провадження за виконавчим листом № 1-11/2009.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 березня 2015 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за скаргою Прокурора на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 квітня 2015 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прокурора на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, заступник Генерального прокурора України звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, в якій просить скасувати рішення судів у справі та передати справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме положень частини першої статті 181 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня, 5 листопада 2014 року, 16 березня 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився із судами попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за скаргою Прокурора, оскільки цю скаргу відповідно до положень норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) та Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вона має розглядатися в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2015 року цей суд відмовив особі у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою на дії державного виконавця про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії та зазначив, що суди обґрунтовано відмовили у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, оскільки оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 181 КАС підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Рішення цього ж суду від 18 червня та 5 листопада 2014 року аналогічні за змістом.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 82 Закону № 606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як убачається з матеріалів поданої заяви, заступник Генерального прокурора України оскаржує постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 1-11/2009 про задоволення цивільного позову Прокурора в інтересах Банку на суму 1 508 704 грн 86 коп. та стягнення суми збитків з ОСОБА_16 та ОСОБА_17 солідарно, виданого Кіровським районним судом міста Кіровограда 12 квітня 2011 року. Зазначений цивільний позов Прокурора задоволено при постановленні вироку Кіровським районним судом міста Кіровограда від 28 квітня 2009 року.

Підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачено статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до частини четвертої та п'ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, унормованим ЦПК.

Відповідно до вимог статей 383, 384 ЦПК учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Крім того, відповідно до вимог статті 85 Закону № 606-XIV скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України погоджується з висновком судів усіх інстанцій про те, що цей спір відповідно до положень зазначених вище норм ЦПК та Закону № 606-XIV не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він має розглядатися в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 109 КАС суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, на підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, про відмову у відкритті провадження у вищезазначеній адміністративній справі.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців В.І. Гуменюк О.В. Кривенда В.Л. Маринченко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Я.М. Романюк І.Л. Самсін В.М. Сімоненко О.О. Терлецький А.Г. Ярема