Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова ВСУ від 06.04.2016 року у справі №17/9(2а-11648/08) Постанова ВСУ від 06.04.2016 року у справі №17/9(2...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Сервісно-технічний центр «Охоронні системи»» до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Сервісно-технічний центр «Охоронні системи»» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 31 березня 2008 року № 0000381702/0, 4 квітня 2008 року №№ 0000272304/0, 0000282304/0, 6 червня 2008 року №№ 0000282304/1, 0000272304/1, 6 серпня 2008 року №№ 0000282304/2, 0000272304/2, 10 жовтня 2008 року №№ 0000272304/3, 0000282304/3.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 1 жовтня 2004 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт від 24 березня 2008 року № 148-23-4-31351256 (далі - Акт). На підставі Акта складено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Порушення норм законів за висновками перевірки полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за звітні періоди з ІІ кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2007 року та податкового кредиту за звітні періоди 2005 рік - вересень 2007 року витрат та податку на додану вартість (далі - ПДВ), відповідно, за операціями з придбання інжинірингових робіт, рекламних послуг, послуг лекторів, послуг з випробування обладнання, проектних робіт, послуг з дослідження ринку, розробки документації, охорони у підприємств: ТОВ «Компанія «Ален», ТОВ «Вілан-Трейд», ТОВ «Вінер Груп», ТОВ «Інвест Трейд», ТОВ «Проектмонтаж Плюс», ТОВ «Теодоліт», ТОВ «ТК «Паритет», ТОВ «Торіс-7», ТОВ «Солті Трейд», ТОВ «Буд-стиль проект», ТОВ «Компанія «Альтіма», ТОВ «Реал Груп», ТОВ «Сокіл СБ», ТОВ «Інтекс трейд», ТОВ «Сфера Промо Груп», ТОВ «Аксайт», ТОВ «Будекспо Комплекс».

Податковим органом поставлено під сумнів реальність господарських операцій з вказаними контрагентами з тих підстав, що позивач не надав до перевірки первинних документів. За рішеннями судів підприємства-контрагенти позивача або визнані банкрутами, або скасовано їх державну реєстрацію. За рішенням суду скасовано державну реєстрацію ТОВ «Торіс-7» та свідоцтво платника ПДВ з часу їх вчинення/видачі.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2015 року, адміністративний позов задовольнив частково, визнав недійсними та скасував податкові повідомлення-рішення від 4 квітня 2008 року №№ 0000272304/0, 0000282304/0, 6 червня 2008 року №№ 0000282304/1, 0000272304/1, 6 серпня 2008 року №№ 0000282304/2, 0000272304/2, 10 жовтня 2008 року №№ 0000272304/3, 0000282304/3; у задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1., підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на час спірних відносин) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинний на час спірних відносин).

На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2014 року та 15 червня 2015 року (справи №№ К/800/40309/13, К/9991/4204/12 відповідно), які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, зазначив, що витрати позивача з придбання послуг у вказаних контрагентів з метою використання в господарській діяльності підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку: договорами, актами приймання-передачі робіт, протоколами узгодження договірної ціни, податковими та видатковими накладними, журналами довіреностей, прибуткових накладних, розрахункових документів, а також реєстрами придбання, продажу товарів (послуг), реєстрами бланків суворої звітності єдиної первинної транспортної документації та подорожніх листів. Ці первинні документи оцінені судами як належні та достатні докази вчинення господарських операцій з метою використання в господарській діяльності.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2014 року, наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки ТОВ «Профан Логістик Україна» не додавало до податкової звітності заяв зі скаргами на контрагентів та не доведено факт надходження податкової накладної від покупця із запізненням, то правомірними є висновки податкової інспекції про завищення податкового кредиту. Крім цього, суди встановили, що ТОВ «Профан Логістик Україна» не підтверджено коригування ПДВ у декларації за травень 2009 року та не спростовано доказами висновок податкової інспекції про завищення від'ємного значення ПДВ за січень 2009 року.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2015 року, на яку заявник посилається як на підставу для перегляду ухвали касаційного суду від 13 липня 2015 року, не можна вважати такою, що дає підстави для перегляду справи Верховним Судом України, у зв'язку з тим, що цим рішенням не розв'язано спір по суті, а скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи, а відтак ухвала не містить висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях суду касаційної інстанції дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, але різне вирішення справ ґрунтується на відмінних між собою фактичних обставинах, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. ГрицівО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст