ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 2/593-16/131

Провадження № 12-5звг18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Уркевича В. Ю.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю помічника судді Павленко В. В., який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання,

представників учасників справи:

заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Консалтинг-профі» (представник - Зима Леонід Миколайович),

відповідача - Державної акціонерної компанії «Хліб України» (представник - не з'явився),

розглянула в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Консалтинг-профі» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі № 2/593-16/131 за позовом Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» до Державної акціонерної компанії «Хліб України» про стягнення суми.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2000 року Акціонерний комерційний агропромисловий банк (далі - Банк) «Україна» звернувся до суду з вимогами про примусове стягнення з Державної акціонерної компанії «Хліб України» (далі - ДАК «Хліб України») як аваліста та індосанта опротестованих векселів коштів у розмірі 14 719 029,62 грн, з яких:

1.1 Несплачена номінальна вартість векселів - 14 073 582,76 грн;

1.2 Сума витрат з протесту векселів про неоплату - 5 613,70 грн;

1.3 Пеня в розмірі 3 % річних з дати опротестування векселів у неплатежі

по 06 січня 2000 року - 17 086,51 грн;

1.4 Відсотки в розмірі 6 % річних з дати опротестування векселів у неплатежі - 622 746,65 грн.

2. Рішенням Арбітражного суду міста Києва від 06 листопада 2000 року у справі № 2/593 позовні вимоги задоволені повністю: постановлено стягнути з ДАК «Хліб України» на користь Банку «Україна» вищевказані суми та 1700 грн держмита.

3. На виконання вищезазначеного рішення від 06 листопада 2000 року Арбітражний суд міста Києва видав наказ.

4. 25 квітня 2006 року позивач звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 06 листопада 2000 року до виконання.

5. Заява про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання розглядалася судами неодноразово.

6. 12 травня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство «Консалтинг-профі» (далі - ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі», заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони у справі її правонаступником, мотивуючи заяву тим, що позивач відступив йому право вимоги заборгованості, що була предметом розгляду у справі.

Короткий зміст рішень судів

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі

№ 2/593 заяву ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» задоволено: здійснено заміну Банку «Україна» на ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» у виконавчому провадженні щодо виконання наказу Арбітражного суду міста Києва, виданого на його рішення

від 06 листопада 2000 року у справі № 2/593; приведено наказ Арбітражного суду міста Києва від 06 листопада 2000 року у справі № 2/593 у відповідність до вимог статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час винесення судового рішення) та видано новий наказ із зазначенням місцезнаходження і реквізитів стягувача та боржника. Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі № 2/593 задоволено заяву ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» від 15 вересня 2010 року про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання, скасовано попередній наказ і видано новий наказ на виконання рішення Арбітражного суду міста Києва від 06 листопада 2000 року з урахуванням поновленого цією ухвалою строку для пред'явлення наказу до виконання.

8. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2010 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі № 2/593 залишено без змін.

9. Постановою Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року постанову суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2010 року й ухвалу суду першої інстанції від 05 жовтня 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.

10. За результатами нового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва

від 17 травня 2011 року у справі № 2/593-16/131, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 липня 2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року, здійснена заміна Банку «Україна» на ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» у виконавчому провадженні щодо виконання наказу суду № 2/593 від 06 листопада 2000 року; виданий новий наказ із зазначенням місцезнаходження та реквізитів стягувача та боржника; відновлений строк для пред'явлення наказу до виконання.

11. У листопаді 2012 року, з огляду на тривале невиконання рішення Арбітражного суду міста Києва у справі № 2/593 від 06 листопада 2000 року, ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стосовно тривалого невиконання рішень судів в Україні.

12. 12 жовтня 2017 року ЄСПЛ розглянув та ухвалив остаточне рішення (далі - Рішення) за заявою ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі»№ 1468/14, приєднаною до справи «Бурмич та інші проти України» (Burmych and Others v. Ukraine), з підстав порушення Урядом України пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції на користь заявника стосовно тривалого невиконання рішень, винесених національними судами.

13. Велика Палата ЄСПЛ оголосила прийнятною заяву ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі»№ 1468/14, яка разом з іншими 12 143 заявами має розглядатись відповідно до зобов'язань, що випливають із пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» («Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine», рішення від 15 жовтня 2009 року), яким встановлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 3 резолютивної частини рішення).

14. З огляду на це Велика палата ЄСПЛ вирішила вилучити всі ці заяви включно із заявою ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі»№ 1468/14 з реєстру справ відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету міністрів Ради Європи з метою розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання зазначеного пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», у тому числі щодо надання відшкодування за невиконання або тривале виконання рішень національних судів і сплати боргу за цими рішеннями (пункт 4 резолютивної частини рішення).

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення

15. 04 грудня 2017 року ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі № 2/593-16/131 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання заяви), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.

16. Обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду судового рішення, заявник посилається на Рішення ЄСПЛ, ухвалене 12 жовтня 2017 року за заявою ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» № 1468/14, приєднаною до справи «Бурмич та інші проти України».

17. ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» у заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі

№ 2/593-16/131 просить (з урахуванням заяви щодо уточнення суми боргу станом на 20 березня 2018 року), стягнути з держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, Державної казначейської служби України та ДАК «Хліб України» шкоду, завдану тривалим невиконанням рішення у справі № 2/593 за період 2000-2018 років, у розмірі 151 611 861,97 грн на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

18. До заяви про перегляд судового рішення ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» додало копію заяви, із якою воно зверталося до ЄСПЛ, в якому посилається на порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання судового рішення. Зазначені порушення, на думку заявника, допущені у справі № 2/593-16/131, остаточне рішення в якій 20 вересня 2011 року ухвалив Вищий господарський суд України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19. На обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що у листопаді

2012 року він звернувся до ЄСПЛ із заявою (присвоєно № 1468/14), в якій вказав на порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішення, винесеного на користь ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» у справі № 2/593.

20. Листом від 12 жовтня 2017 року ЄСПЛ поінформував ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» про Рішення ЄСПЛ і зазначив про приєднання до цієї справи заяви № 1468/14, що, на думку заявника, є підставою для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі

№ 2/593-16/131.

21. Інші учасники справи позицію щодо заяви ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» не висловили.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів заявника

22. Законом від 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).

23. Втілення таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами під час розгляду справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема у частинах першій та четвертій статті 11 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання заяви).

24. З огляду на наведене, відповідно до статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною.

25. 12 жовтня 2017 року Велика Палата ЄСПЛ ухвалила рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (заяви № 46852/13 та ін.).

26. У цій справі заявники скаржилися на невиконання або тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, і з цих підстав стверджували про порушення Україною їхніх прав, гарантованих статтями 6, 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

27. Розглядаючи справу «Бурмич та інші проти України»ЄСПЛ відзначив, що порушені заявниками питання вже вирішувалися у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), проте Україна не забезпечила ефективного виконання цього рішення, що обумовило лише зростання кількості аналогічних заяв.

28. Із цього приводу ЄСПЛ зазначив, що «неефективне виконання рішення у справі Іванова продовжує і буде продовжувати, доки не буде прийнято належне рішення у процесі нагляду Комітетом міністрів, призводити до повторного встановлення у майбутньому порушення пункту 1 статті 6 і статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу щодо кожної особи, на користь якої ухвалено судове рішення, яке не виконане в Україні. Згідно з наявними у Комітету міністрів матеріалами, в Україні налічується 120 000 осіб, рішення ухвалені на користь яких залишаються невиконаними» (пункт 171 Рішення).

29. «На думку Суду, така ситуація у справах типу Іванов означає, що існує потреба у зміні його підходу до розгляду подальших справ, що виникають з тієї самої системної проблеми. Суд знову посилається на оцінку Комітету міністрів, зроблену у вересні 2016 року, згідно з якою не позасудове врегулювання спорів за участі Суду, а тільки тривалий засіб усунення першопричини проблеми, вжитий у процесі виконання, зможе забезпечити належне вирішення цієї ситуації» (пункт 172 Рішення).

30. «У світлі зазначених міркувань постійний розгляд справ типу Іванов є, поза будь-яким сумнівом, суперечливим у контексті мети Конвенції. Таким чином, виникає питання, чи є виправданим продовження розгляду справ типу Іванов у контексті статей 19 та 46 Конвенції та повноважень Суду відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 вилучати заяви з реєстру у разі відсутності підстави для їхнього розгляду» (пункт 175 Рішення).

31. У пункті 194 Рішення зазначено про розподіл завдань між ЄСПЛ та Комітетом міністрів Ради Європи: «Суд може допомогти державі-відповідачу у виконанні її зобов'язань за статтею 46, намагаючись вказати тип заходів, які можуть бути вжиті державою з метою усунення системної проблеми, встановленої Судом. Проте саме Комітет міністрів має здійснювати нагляд за виконанням рішення та забезпечувати виконання державою її юридичного зобов'язання за статтею 46, у тому числі вжиття заходів загального характеру, що можуть вимагатись пілотним рішенням щодо надання відшкодування всім іншим існуючим або потенційним потерпілим від констатованого системного недоліку…».

32. Далі ЄСПЛ зазначив: «Ситуація, з якою зіткнувся Суд у справах типу Іванов, по суті виникає внаслідок неефективного виконання остаточного рішення Суду, яким вимагається вжиття заходів загального характеру під наглядом Комітету міністрів з метою усунення першопричини системної проблеми, що призвела до подання великої кількості заяв до Суду. Відповідні проблеми мають виключно фінансовий та політичний характер, і, як вбачається з наслідків ухвалення пілотного рішення у справі Іванов (див. пункти 137, 142 та 168), їхнє вирішення виходить за межі компетенції Суду, визначеної статтею 19 Конвенції. Ці проблеми можуть бути належним чином вирішені лише державою-відповідачем, з одного боку, та Комітетом міністрів, з іншого, який відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції має повноваження здійснювати нагляд за виконанням рішень Суду. Отже, держава-відповідач і Комітет міністрів мають взяти на себе відповідальність за статтею 46 та забезпечити повне виконання пілотного рішення Суду у справі Іванова та, окрім вжиття необхідних заходів загального характеру, спрямованих на вирішення першопричини проблеми, забезпечити заявників належним юридичним захистом на національному рівні, у тому числі механізмом відшкодування їм шкоди, завданої встановленого Судом порушенням Конвенції, який виконуватиме таку ж функцію, що й рішення про надання справедливої сатисфакції відповідно до статті 41 Конвенції» (пункти 195 і 196 Рішення).

33. За висновком ЄСПЛ «Юридичні питання за Конвенцією щодо тривалого невиконання рішень національних судів в Україні, вже були вирішені у пілотному рішенні у справі Іванов. Таким чином, Суд виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Зокрема, він визначив системний недолік, дійшов висновку, що він є порушенням Конвенції, та надав вказівки щодо заходів загального характеру, які слід вжити відповідно до статті 46 з метою належного виконання пілотного рішення для забезпечення юридичного захисту та відшкодування шкоди всім жертвам, минулим, теперішнім і майбутнім, встановленого системного порушення. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, а не лише процедури пілотного рішення, питання, розглянуте у пілотному рішенні у справі Іванов, у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого у справі Іванов, є питанням виконання рішення відповідно до

статті 46 Конвенції» (пункт 197 Рішення).

34. Також у пункті 126 Рішення зазначено, що на своєму 1259-му засіданні

7-9 червня 2016 року Комітет міністрів вивчив стан виконання пілотного рішення у справі Іванова та зазначив таке: «… за цих умов першим кроком, який необхідно вжити, є розрахунок розміру заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання рішень в Україні. Другий крок полягає в тому, щоб запровадити схему виплат з певними умовами або яка містить альтернативні пропозиції для забезпечення виконання рішень, які все ще залишаються невиконаними. Третім кроком має стати внесення необхідних змін до бюджетного законодавства України для того, щоб відповідні кошти стали доступними для ефективного функціонування зазначеної вище схеми, а також з метою запобігання виникненню ситуацій невиконання рішень національних судів, ухвалених проти держави або державних підприємств, розробка необхідних процедур для гарантування належного врахування бюджетних обмежень при ухваленні законів».

35. За твердженням ЄСПЛ, «ця справа та всі аналогічні 12 143 справи, що розглядаються Судом, а також будь-які аналогічні майбутні справи, які подаватимуться до Суду, є невід'ємною частиною процесу виконання пілотного рішення. Вирішення цих справ, у тому числі стосовно заходів індивідуального характеру щодо відшкодування, мають обов'язково охоплюватись заходами загального характеру щодо виконання, які мають бути вжиті державою-відповідачем під наглядом Комітету міністрів» (пункт 198 Рішення).

36. ЄСПЛ зазначив, що продовження розгляду справ групи Іванов не найкращим чином відповідатиме цілям Конвенції. А тому подальший розгляд справи «Бурмич та інші проти України» не є виправданим у розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 37 (пункт 202 Рішення).

37. Відповідно до цієї статті Конвенції ЄСПЛ може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини у справі дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим (підпункт «с» пункту 1 статті 37 Конвенції).

38. Згідно з позицією ЄСПЛ «недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в рамках виконання пілотного рішення у справі Іванов, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, встановленим зазначеним рішенням (…), які мають здійснюватись під наглядом Комітету міністрів» (пункт 204 Рішення).

39. Водночас ЄСПЛ нагадав, що зроблений ним висновок «не обмежує його повноважень щодо поновлення відповідно до пункту 2 статті 37 цієї або будь-якої іншої аналогічної заяви у реєстрі справ, якщо це буде виправдано обставинами» (пункт 207 Рішення).

40. З огляду на такі висновки ЄСПЛ за результатами розгляду справи «Бурмич та інші проти України» вирішив вилучити 12 143 заяви, наведені в додатках І і ІІ до цього рішення, що стосуються однієї системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, серед яких і заява ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» № 1468/14 з реєстру справ Суду відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету міністрів Ради Європи, з метою їх розгляду в рамках вжиття заходів загального характеру для виконання зазначеного пілотного рішення у справі Іванов (пункт 4 резолютивної частини Рішення).

41. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання Рішення включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

42. Згідно з частинами другою та третьою статті 10 цього ж Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

43. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

44. З огляду на наведене правових підстав для повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, немає, оскільки про потребу вжиття заходів індивідуального характеру щодо заявників (у тому числі й щодо ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі») у справі «Бурмич та інші проти України» у Рішенні не зазначається.

45. Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні відповідної справи судом, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Верховного Суду для їх розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

46. За змістом частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

47. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом (пункт 2 частини третьої статті 320 цього ж кодексу).

48. Аналіз змісту наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що встановлення міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань може бути підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом у тому випадку, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Конвенції були спричинені під час вирішення саме тієї справи, про перегляд рішення (рішень) у якій ставиться питання.

(2) Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення

49. Наведені обставини вказують на те, що підстав для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2011 року у справі

№ 2/593-16/131 у зв'язку з ухваленням ЄСПЛ рішення у справі «Бурмич та інші проти України» немає.

50. За змістом пункту 1 частини третьої статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

51. З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у задоволенні заяви ТОВ «Агентство «Консалтинг-профі» потрібно відмовити.

Керуючись статтями 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Консалтинг-профі» про перегляд постанови Вищого господарського суду України

від 20 вересня 2011 року у справі № 2/593-16/131 за позовом Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» до Державної акціонерної компанії «Хліб України» про стягнення суми відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 26 березня 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач В. Ю. Уркевич Судді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач Д.А. ГудимаІ. В. Саприкіна В. І. ДанішевськаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковО. С. Ткачук О. Р. КібенкоО. Г. Яновська Л. М. Лобойко