ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 910/9681/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Полянського А.Г.за участю представників:позивачаЛавренюк Б.С. - довіреність від 22.02.2016 рокувідповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третіх осібЛавренюк Б.С. - довіреність від 22.02.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Премікс Плюс" на постановувід 15.03.2016 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/9681/15 господарського суду м. Києваза позовомКиївської міської ради до - Приватного підприємства "Пірінавік компані"; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Премікс Плюс"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації); - Горяшко Євгеній Миколайович; - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В. прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Київська міська рада звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ПП "Пірінавік компані", третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) про:

- звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва;

- повернення вказаної земельної ділянки Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд, у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що за актом перевірки від 11.08.2014 року було встановлено, що на спірній земельній ділянці ведеться будівництво споруди невизначеного призначення; правовстановлюючих документів на земельну ділянку до 01.01.2013 року в Департаменті не зареєстровано, рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування ПП "Пірінавік компані" позивач як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста не приймав. Оскільки земельна ділянка не була відведена у відповідності до чинного законодавства України для будівництва об'єктів нерухомого майна, то майно, розміщене на ній, є самочинним будівництвом відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України і підлягає знесенню, а земельна ділянка з урахуванням статті 212 Земельного кодексу України - поверненню позивачу.

В письмових поясненнях на позовну заяву Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) просив позов задовольнити повністю посилаючись на те, що оскільки земельна ділянка на перетині Здолбунівській та просп. Петра Григоренка не була відведена у відповідності до чинного законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню.

У відзиві на позовну заяву ПП "Пірінавік компані" просило відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ПП "Пірінавік компані" вживає заходів щодо оформлення права на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2015 залучено до участі у справі ТОВ "Премікс Плюс" як іншого відповідача.

ТОВ "Премікс Плюс" у відзиві на позовну заяву просило у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що назване товариство належним чином володіє та користується майном, розташованим на земельній ділянці по АДРЕСА_1, - нежитловою будівлею "Автобаня", тому користування такою земельною ділянкою не можна вважати її самовільним зайняттям.

09.07.2015 року Київська міська рада подала заяву про зміну предмета позову, в якій просила суд зобов'язати обох відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва, та повернути її Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель і споруд у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. (суддя О. Марченко) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що в діях ПП "Пірінавік компані" відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, оскільки виходячи із приписів статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України ТОВ "Премікс Плюс", ставши власником будівлі на підставі Договору купівлі-продажу, правомірно ініціювало одержання земельної ділянки у користування.

За апеляційними скаргами Київської міської ради та Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київський апеляційний господарський суд (судді: М.Л. Яковлєв, Т.В. Ільєнок, А.Г. Майданевич) переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.03.2016 року, вказане рішення скасував та прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Зобов'язав ПП «Пірінавік компані» (02091, м.Київ, вул. Харковське шосе, буд. №164; код ЄДРПОУ 33541839) звільнити земельну ділянку на перетині вул. Здолбунівській та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва та повернути її Київській міській раді привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зайняття спірної земельної ділянки, в даному випадку, є самовільним та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України, оскільки відповідач використовує спірну земельну ділянку без наявності відповідних правовстановлюючих документів, а власником земельної ділянки на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва, є територіальна громада, від імені якої діє Київська міська рада.

ТОВ "Премікс Плюс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 13.07.2015 року, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 212, 317, 321, 377 Цивільного кодексу України та статей 120, 212 Земельного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 11.08.2014 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради було здійснено перевірку земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради в порядку здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охоронною земель в м. Києві, зокрема, обстеження земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі міста Києва, яка перебуває у фактичному користуванні ПП "Пірінавік компані", за результатами якої було складено Акт №1028/02.

В ході вказаної перевірки було встановлено, що згідно з даними міського земельного кадастру дані щодо інвентаризації зазначеної земельної ділянки в Департаменті не зареєстровані, при цьому, ведеться будівництво споруди (будівлі) невстановленого призначення, на земельній ділянці розміщенні тимчасові споруди побутового призначення, земельна ділянка частково огороджена.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога Київської міської ради про:

- звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, розташованої на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі м. Києва;

- повернення вказаної земельної ділянки Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення її від будівель та споруд, у місячний термін з дня набрання законної сили судовим рішенням, з підстав того, що спірна земельна ділянка не була відведена у відповідності до чинного законодавства України для будівництва об'єктів нерухомого майна, то майно, розміщене на ній, є самочинним будівництвом відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України і підлягає знесенню, а земельна ділянка з урахуванням статті 212 Земельного кодексу України - поверненню позивачу.

Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами статей 92, 93 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Оскільки спірна земельна ділянка не перебуває у державній або приватній власності, вона знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва, яка реалізує це право відповідно до статті 80 Земельного кодексу України через органи місцевого самоврядування - Київську міську раду.

Нормами статті 9 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладання відповідного договору, а, відтак договір є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Частинами 1 та 2 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. надано витребуванні документи та письмові пояснення по справі, відповідно до яких:

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. 28.10.2013 року за реєстровим номером 1380, посвідчено Договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «А» заг. площею 300,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б» заг. площею 16,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «В» заг. площею 66,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Г» заг. площею 36,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Д» заг. площею 66,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Договір було зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.10.2013 року, номер запису про право власності 3090362, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 150037380000, згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №11682007 від 28.10.2013 року. На підставі вказаного договору рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.10.2013р. право власності було зареєстровано.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. 30.10.2013 року за реєстровим № 1398, посвідчено Договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі літ. «А» заг. площею 300,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б» заг. площею 16,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «В» заг. площею 66,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Г» заг. площею 36,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Д» заг. площею 66,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Договір було зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.10.2013 року, номер запису про право власності 3143707, реєстраційний номер об'( нерухомого майна 150037380000, згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, реєстрацію права власності №11881613 від 30.10.2013 року. На підставі вказаного договору рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченко О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.10.2013р. право власності було зареєстровано.

Продавцем за Договором поруки був Горяшко Євген Миколайович, право власності якого було зареєстровано в Державній реєстраційній службі України, що підтверджувалось Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8996992 від 05.09.2013 року, виданого Малишевим М.С., державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Згідно вказаних договорів, власником нерухомого майна частини нежитлової будівлі літ. «А» заг. площею 300,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б» заг. площею 16,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «В» заг. площею 66,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Г» заг. площею 36,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Д» заг. площею 66,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 стало Приватне підприємство «Пірінавік компані».

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2014р. між ПП "Пірінавік компані" (продавець) та ТОВ "Премікс Плюс" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, предметом якого є те, що продавець продав покупцеві, а покупець купив нежитлову будівлю літ "А" загальною площею 300,0 кв.м., що складає 62/100 частини нежитлових будівель, які знаходяться на вул. Любарській №10-Н в місті Києві, і сплатив за них обговорену грошову суму.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та зазначені вище Договори встановив, що право власності на нежитлові будівлі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.08.2013 року, номер запису про право власності 2383700, на підставі ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області №2-377/10 від 26 жовтня 2010 року.

Як вбачається з копії ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області №2-377/10 від 26 жовтня 2010р. (суддя Радзівон О.І.), яка міститься в матеріалах справи, зокрема за ОСОБА_11 визнано право приватної власності на нерухоме майно: нежитлової будівлі літ. «А» заг. площею 300,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Б» заг. площею 16,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «В» заг. площею 66,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Г» заг. площею 36,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. «Д» заг. площею 66,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, в матеріалах справи міститься лист в.о голови Гребінківського районного суду Полтавської області Шпідько В.Г., в якому останній повідомляє, що згідно із журналу обліку судових справ та обліково-статистичних карток на цивільні справи позовного провадження за 2010 рік за №2-377/10 у Гребінківському районному суду Полтавської області зареєстрована цивільна справа за позовом ОСОБА_12, ОСОБА_13 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_14, ОСОБА_12 до ОСОБА_15 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим примішенням та право зняття з реєстраційного обліку в будинку. Справу розглянуто з винесенням рішення 16.08.2010р. (суддя Кривчук Т.О.) (а.с.87 т.2).

Вказане свідчить про відсутність судового акта на підставі якого була здійснена державна реєстрація станом на 2010 рік.

Крім того, судом апеляційної інстанції також було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що земельна ділянка, про яку йдеться в позовній заяві і схема якої долучена до справи позивачем Київською міською радою (на перетині вул. Здолбунівської та просп. Петра Григоренка у Дарницькому районі міста Києва) співпадає зі схемою земельної ділянки, наданою ПП "Пірінавік компані", розташованою за адресою АДРЕСА_1, тобто є однією і тією ж земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянка, на якій розміщено вказану заправку, обліковується як землі, які не надані у власність чи користування. Київською міською радою рішень щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) відповідачам не приймалось.

Крім цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 377 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з приписами статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Проте, в даному випадку, як було встановлено судом апеляційної інстанції право власності або право користування у встановленому законом порядку на спірну земельну ділянку під будівництво нікому не оформлювалось, а тому в подальшому не могло виникнути й перехід такого права визначеного приписами статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, установивши, що відповідачі здійснювали реконструкцію об'єктів нерухомості та нове будівництво розташованих на спірній земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку не надавалась ні в користування, ні у власність, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до приписів частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України та статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню зі знесенням самовільного будівництва.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлені обставини справи, судова колегія вважає постанову у даній справі такою, що підлягає залишенню без змін, а доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі № 910/9681/15 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скарги без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

А. Полянський