ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 914/4540/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.,розглянувши касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі№ 914/4540/14 Господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради доПриватного підприємства "ТЕХНЕ-СІМС"простягнення 22 392,30 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.03.2015р. у справі №914/4540/14 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Приватного підприємства "ТЕХНЕ-СІМС" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 19 881,32 грн. боргу, 518,96 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору; в стягненні решти частини пені в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі №914/4540/14 рішення місцевого господарського суду від 02.03.2015 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.11.2011 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством "ТЕХНЕ-СІМС" укладено договір № 17-11 на право тимчасового користування елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди та розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення, відповідно якого відповідачу було передано в оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності - павільйонну площу 56,0 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м.Львів, вул.Замарстинівська - вул.В.Липинського.

За приписами п.п. 3.2, 3.3 договору орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату щомісячно до 25 числа поточного місяця в розмірі 533,43 грн. Розрахункова ставка орендної плати щорічно коригується на рівень інфляції за рік.

Як стверджував позивач, відповідач жодного разу не сплачував орендних платежів, тому в останнього виникла заборгованість станом на 17.11.2014, яка складає 19 881,32 грн.

Крім того, відповідно до п.4.1 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2 510,98 грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач зазначав про те, що відповідачем в порушення умов договору №17-11 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення від 10.11.2011, своєчасно та в повному обсязі не внесено орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 19 881,32 грн., докази сплати відповідачем заборгованості відсутні. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 510,98 грн. пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача 19 881,32 грн. боргу та 518,96 грн. пені, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що сума боргу є обґрунтованою, доказів її сплати відповідачем не було надано. При цьому, місцевим судом було здійснено перерахунок пені за період з 01.02.2014 по 31.10.2014 з врахуванням строків виникнення заборгованості та стягнуто на користь позивача пеню в сумі 518,96 грн.; в іншій частині позову про стягнення пені - відмовлено.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в повному обсязі у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на те, що при укладенні договору №17-11 від 10.11.2011р. сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, необхідних для договорів даного виду, а саме щодо предмету договору, оспорюваний договір як юридичний факт не відбувся, а отже не виникає жодних правовідносин між його сторонами, тому у позивача не було правових підстав для звернення з вимогою до відповідача про сплату орендної плати згідно договору.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду виходячи з наступного.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" органами управління у сфері благоустрою населених пунктів є, зокрема, органи місцевого самоврядування.

Згідно із ст.13.Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об"єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, зокрема майдани, площі, бульвари, проспекти, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, інші території загального користування.

Відповідно до ст.21 даного Закону елементами благоустрою є, зокрема, покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту.

Згідно ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, організація благоустрою населених пунктів.

Керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про благоустрій населених пунктів" та з метою збільшення надходження коштів до міського бюджету міська рада ухвалою №2451 від 05.03.2009р. затвердила Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об"єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Дане Положення розроблене з метою визначення порядку справляння орендної плати за окремі конструктивні елементи благоустрою комунальної власності та встановлення відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати або ухилення від неї.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищенаведеного Положення 10.11.2011 між управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та Приватним підприємством "ТЕХНЕ-СІМС" укладено договір № 17-11 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення.

Предметом договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення на умовах оренди на терміни відповідно до ухвали Львівської міської ради від 03.12.2009р. № 3087.

В силу вимог ст.287 ГК України орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Згідно із п.п. 1.1, 2 Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 №1100, Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради, основними завданнями якого є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова, передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Відповідно до п. 1.5. Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 2451 від 05.03.2009 орендодавцем окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є Управління комунальної власності.

Відповідно до умов договору орендодавець зобов'язався надати у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності павільйонну площу 56,0 кв.м. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м.Львів, вул.Замарстинівська - вул.В.Липинського, а орендар у свою чергу своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності.

Згідно п.3.3 договору № 17-11 від 10.11.2011р. конкретні розміри орендованої площі встановлюються при видачі дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення відповідно до п.2 Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення на підставі представленої і погодженої у встановленому порядку проектної документації.

Договір № 17-11 від 10.11.2011р. за своєю правовою природою є договором оренди. До даного виду договорів слід застосовувати загальні положення про договір найму (оренди), визначені главою 58 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно із ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Апеляційним господарським судом вірно було встановлено, що в договорі № 17-11 від 10.11.2011р. позивач жодним чином не ідентифікував та не визначив місцезнаходження конструктивного елементу благоустрою комунальної власності для розміщення малої архітектурної форми площею 56, 0 кв.м., яку за договором зобов'зувався надати у тимчасову оренду.

В силу п.1.6 Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвіл, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування або іншим уповноваженим органом.

Ухвалою Львівської міської ради №2452 від 05.03.2009р. затверджено Порядок отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності ( далі - Порядок отримання дозволів). Ухвалою Львівської міської ради від 16.02.2012 №1266 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 05.03.2009 №2452" внесено зміни до зазначеної вище ухвали Львівської міської ради, замінивши слова "Дозвіл на встановлення відкритого літнього майданчика" словами "Паспорт відкритого літнього майданчика".

Апеляційним господарським судом було зобов'язано сторони надати дозвіл на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Відповідач у письмових поясненнях від 15.05.2015р. повідомив суд, що такий дозвіл ним не отримувався, отже надати його на вимогу суду не виявляється можливим. Також не поданий вищенаведений дозвіл на вимогу суду і позивачем.

Також апеляційним судом встановлено, що договором не передбачено порядок передання об'єкту оренди та матеріали справи не містять доказів такого передання.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що при укладенні договору №17-11 від 10.11.2011р. сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, необхідних для договорів даного виду, а саме щодо предмету договору.

Як зазначено у п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори) в яких, зокрема, відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами). Водночас господарським судам необхідно врахувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

В даному випадку, саме лише підписання договору № 17-11 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торгівельного та іншого призначення без отримання необхідного дозволу на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення та відсутність доказів про подальше розміщення таких об'єктів є свідченням того, що оспорюваний договір як юридичний факт не відбувся, а отже, не виникає жодних правовідносин між його сторонами.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 у справі № 914/4540/14 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова