Постанова ВГСУ від 29.05.2014 року у справі №16/5025/879/12

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 16/5025/879/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Боднарчук В.М. - прокурор ГПУ, посв. №023013 (був присутній у с.з. 22.05.14) відповідача: Намистюк О.В. - дов. від 14.01.14, прокуратури: Демчук Л.Г. - дов. від 14.01.14, касаційну скаргуЗаступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Хмельницької міської радина постановуРівненського апеляційного господарського судувід04.02.14у справі№16/5025/879/12 Господарського суду Хмельницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Браво"до за участюХмельницької міської ради Прокуратури м. Хмельницькийпровизнання права власності У судовому засіданні 15.05.14 оголошувалася перерва до 22.05.14, яка продовжувалася до 29.05.14.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Браво" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької міської ради про визнання за позивачем права власності на частину цілісного майнового комплексу-кінотеатру "Сілістра" у розмірі 38,8 % та 61,2% за Хмельницькою міською радою. В обґрунтування позову, позивач посилався на те, що ним за власні кошти та за згодою наймодавця здійснені невід'ємні поліпшення спірного орендованого майна внаслідок чого було створено нову річ, вартість якої перевищує вартість існуючої раніше. Відтак, позивач вважав, що він за приписами частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України набуває права власності на таке майно. Позов обґрунтований приписами статей 331, 332, 392, 773, 778 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23.12.13 (судді: Магера В.В., Муха М.Є., Радченя Д.І.) позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на частину цілісного майнового комплексу кінотеатру "Сілістра" м. Хмельницький, вул. Свободи, 1А, у розмірі 24%. У решті позову відмовлено. Місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем за згодою наймодавця були здійснені невід'ємні поліпшення спірного орендованого майна внаслідок чого створено нову річ, а тому позивач за приписами статті 778 Цивільного кодексу України стає її співвласником. Суд установив, що частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат та становить 24%. При цьому судом було враховано висновок судової експертизи від 16.10.13.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.14 (судді: Огороднік К.М., Тимошенко О.М., Коломис В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, в якій просить скасувати судові рішення у справі та відмовити у позові. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, прокурор вказує на порушення судами приписів статей 773, 778 Цивільного кодексу України, статей 16, 46, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на тому, що в результаті реконструкції спірного майна не було створено нову річ. На думку прокурора, судами не було надано оцінки умовам спірного договору оренди, зокрема, його пунктам 3.1.2 та 9.5.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення. Від відповідача надійшли пояснення у справі.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.05.00 Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради було прийнято рішення №385, згідно з яким вирішено передати в оренду ПП "Браво" цілісний майновий комплекс кінотеатру "Сілістра" на вул. Свободи, 1А, для створення культурно-просвітницького та спортивного комплексу. На виконання цього рішення 16.11.00 між сторонами у справі був укладений договір оренди комунального майна №2. За умовами цього договору виконком Хмельницької міської ради - орендодавець передає, а ПП "Браво" (в подальшому було реорганізоване у ТОВ "Браво") - орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс кінотеатру "Сілістра", що знаходиться у комунальній власності Хмельницької міської ради, вартість якого становить 529925,12 грн. Пунктами 5.3, 5.5 договору сторони передбачили, що орендар з дозволу орендодавця має право проводити реконструкцію орендованого майна, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості; приватизувати орендоване майно в порядку, визначеному чинним законодавством. В подальшому, до договору оренди неодноразово вносилися зміни шляхом укладення договорів про внесення змін від 16.11.00, від 12.03.02, від 10.02.04, від 28.08.05, від 08.09.10 та згідно з рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.03.09 №20/4799. Договором від 16.11.00 про внесення змін, окрім іншого, було виключено пункти 3.1.2, 6.2, 9.5 договору. В процесі розгляду спору суди установили, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №981 від 22.11.01, зі змінами внесеними рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 26.02.04 №92-А, ТОВ "Браво" надано дозвіл на реконструкцію глядацького залу кінотеатру "Сілістра" в орендованому приміщенні під конференц-зал та приміщень для проведення культурних, спортивних та розважальних заходів. На підставі зазначеного рішення Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю позивачеві видано дозвіл №30 від 30.05.02 на виконання будівельних робіт під конференц-зал та приміщень для проведення культурних, спортивних та розважальних заходів, і дозвіл №0567 від 08.10.10 на виконання будівельних робіт з реконструкції глядацького залу кінотеатру "Сілістра" під конференц-зал та інші приміщення. Актом готовності об'єкта до експлуатації №ХМ001002 від 15.10.10 конференц-зал та приміщення для проведення культурних, спортивних та розважальних заходів прийнято до експлуатації та Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю видано Сертифікат відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельним нормам і правилам. Загальна площа приміщення складає 978,1 м.кв. Разом з цим, і це установили суди, рішеннями Хмельницької міської ради №365 від 04.05.01 та №16 від 19.09.01 позивачу погоджено місце розташування об'єктів містобудування на будівництво приміщення більярдного залу, а рішенням №749 від 27.09.01 йому надано дозвіл на будівництво більярдного залу на земельній ділянці площею 240 м2. Також Хмельницька міська рада надала позивачу дозвіл на реконструкцію даху орендованого приміщення цілісного майнового комплексу кінотеатру "Сілістра" з капітальним ремонтом (рішення №744 від 12.10.06) та дозвіл на надбудову 2-го поверху з легких конструкцій над приміщенням кінотеатру "Сілістра" під більярдний зал (рішення №834 від 10.11.06). В подальшому, своїми рішеннями №1464 від 26.12.07, №748 від 23.07.09 Хмельницька міська рада надала позивачу дозволи на реконструкцію та капітальний ремонт орендованої частини кінотеатру "Сілістра" під кафе, бар, і фойє кінотеатру та на видачу містобудівних умов та обмежень на добудову. Договір оренди земельної ділянки було продовжено на 3 роки (рішення ради №24 від 25.11.09); строк оренди цілісного майнового комплексу кінотеатру "Сілістра", загальною площею 1389 м.кв, продовжено на 5 років (рішення ради №1015 від 12.08.10). Отже, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, позивач здійснив поліпшення орендованого майна за згодою відповідача. Для з'ясування питання, зокрема, і щодо визначення частки позивача в спірному майні господарським судом першої інстанції (ухвала суду від 26.12.12) була призначена експертиза. Господарські суди, надали оцінку зібраним у справі доказам, і, окрім іншого, висновку експерта №342/343/13-42 від 16.10.13 та установили, що поліпшення в орендованому майні здійснював позивач; що внаслідок здійснених позивачем невід'ємних поліпшень орендованого майна була створена нова річ; що частка наймача у праві власності становить 24% і відповідає вартості його витрат. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво" заявлена до Хмельницької міської ради про визнання за ним права власності на частину цілісного майнового комплексу-кінотеатру "Сілістра" у розмірі 38,8 % та 61,2% за Хмельницькою міською радою. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Відповідно до приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (частина 3 статті 773 цього ж Кодексу). Статтею 778 Цивільного кодексу України унормовано правові підстави та наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм. За приписами цієї норми наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, у розумінні приписів наведених норм, у разі, коли внаслідок здійснених наймачем за згодою наймодавця поліпшень орендованого майна було створено нову річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівняні із попереднім об'єктом найму, то наймач стає її співвласником, якщо інше не встановлено договором оренди або законодавством. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В процесі розгляду спору господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звертався до орендодавця і просив його надати згоду на проведення реконструкції спірного орендованого майна. Установлено судами і те, що орендодавець надав згоду орендареві на здійснення поліпшень спірного об'єкта. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди установили, що внаслідок здійснених наймачем за згодою наймодавця поліпшень спірних приміщень було створено нову річ, право власності на яку може бути визнано за ним на підставі приписів частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України; що іншого сторони в договорі оренди не передбачили; що частка наймача у праві власності становить 24% і відповідає вартості його витрат. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судами попередніх інстанцій. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Посилання прокурора на неврахування судами пунктів 3.1.2 і 9.5 спірного договору визнаються неспроможними, оскільки ці пункти згідно з договором про внесення змін від 16.11.00 були виключені зі спірного договору. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, теж не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються обставинами установленими судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.