ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 909/947/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКовтонюк Л.В., Корнілової Ж.О.,за участю представників: позивача -не з'явились,відповідача третьої особи -не з'явились, -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016у справі№909/947/15за позовомФінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радидо (третя особа ТОВ "Ітерком" - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради)про спонукання до укладення договору про пайову участьВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2015 (суддя Малєєва О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (судді: Хабіб М.І., Гриців В.М., Юрченко Я.О.), в позові відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.610 ЦК України, ст.179 ГК України та ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Зокрема, скаржник вважає, що замовник будівництва зобов'язаний до прийняття об'єкта в експлуатацію звернутися до місцевого виконавчого органу для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і термін "до прийняття об'єкта в експлуатацію" стосується тільки замовника будівництва, а не фінансового управління, яке, в разі невиконання згаданого обов'язку відповідачем, має повне право спонукати останнього в судовому порядку до укладання такого договору навіть після введення об'єкта в експлуатацію.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 187 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.09.2014р. Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області зареєстрована Декларація №ІФ14312690263 про готовність об'єкта до експлуатації багатоквартирного житлового будинку з вбудованими закладами торгового призначення, що знаходиться за адресою: вул. Сорохтея, поруч будинку №143 по вул.Чорновола в м.Івано-Франківську. Згідно з Декларацією замовником будівництва є ТОВ "Ітерком" (м.Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 157, ідент. код 2509607), будівельні роботи проведені на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №1 від 05.01.2006, право користування земельною ділянкою посвідчене договором оренди землі від 19.01.2005 №040429400018, початок будівництва - січень 2006 року, дата закінчення будівництва - вересень 2014 року.

12.06.2015р. Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до ТОВ "Ітерком" з листом №2-15/286 щодо укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, до якого додало два примірники відповідного проекту договору, з додатком - розрахунком розміру пайової участі. Згідно з розрахунком розмір пайової участі становить 759303,99 грн. В цьому листі позивач посилається на обов'язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору, що передбачено ч.2 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.1.2 Положення про пайову участь замовників у створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №1231-38 від 18.10.2013 (далі - Положення).

Однак, відповідач відповіді на дану пропозицію не надав та договір не підписав.

Відповідно до п.п.2,11,12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 13.04.2011 №461 прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація). Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що видана відповідачу декларація про готовність об'єкта до експлуатації №ІФ14312690263 від 26.09.2014 свідчить про прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку з вбудованими закладами торгового призначення по вул. Чорновола, 157 в м.Івано-Франківську. Відомості про недійсність даної декларації чи її оспорювання в суді у матеріалах справи відсутні.

Колегія враховує, що для реєстрації декларації чинне на той час законодавство не вимагало як подання замовником договору про пайовий внесок у розвитку інфраструктури населеного пункту, так не визначало відсутність такого договору в якості перешкоди для введення об'єкта в експлуатацію.

За таких обставин, укладення між сторонами договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не було обов'язковою передумовою для подальшого прийняття об'єкта в експлуатацію 24.11.2011р.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.2,5,9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Отже, нормами чинного законодавства та Положенням встановлено обов'язок замовників будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та перерахування до відповідного місцевого бюджету розміру внеску пайової участі, визначеного договором. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі перераховуються замовником також до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

При цьому, приписи ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", які визначають граничний термін для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію), є імперативними, тобто підлягають обов'язковому виконанню всіма учасниками спірних правовідносин, а не лише відповідачем як замовником будівництва.

Таким чином, якщо замовник не звернувся про укладення договору та не підписав договір у встановлений термін, виконавчий комітет та/або фінансове управління вправі звернутися з позовом про укладення договору в судовому порядку, проте, необхідною підставою для укладення договору про пайову участь за рішенням суду є виникнення між сторонами переддоговірного спору в межах строків укладання договору, встановлених законом.

У зв'язку з цим, касаційна інстанція не приймає до уваги твердження скаржника про те, що замовник будівництва зобов'язаний був до прийняття об'єкта в експлуатацію звернутися до місцевого виконавчого органу для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста і термін "до прийняття об'єкта в експлуатацію" стосується тільки замовника будівництва, а не фінансового управління, яке, в разі невиконання згаданого обов'язку відповідачем, має повне право спонукати останнього в судовому порядку до укладання такого договору навіть після введення об'єкта в експлуатацію.

Адже, такі твердження ґрунтуються виключно на помилковому довільному тлумаченні імперативної норми ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка не містить жодних застережень щодо непоширення відповідного граничного терміну стосовно позивача як виконавчого органу Івано-Франківської міської ради, уповноваженого своєчасно здійснювати роботу щодо укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, як на момент звернення позивача до відповідача з вимогою укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м.Івано-Франківська, так і на момент звернення з даним позовом замовником вже були оформлені відповідні документи та об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію.

Зважаючи на достеменно встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як правильно зазначив суд, до прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь між сторонами укладений не був, тоді як на момент звернення позивача до замовника будівництва з відповідною вимогою об'єкт вже прийнятий в експлуатацію.

Оскільки, в силу обставин, встановлених судами у даній справі, сплив передбачений законом граничний термін для укладення такого виду договору, і чинне законодавство у сфері містобудування не передбачає можливість продовження чи відновлення цього терміну, то позов задоволенню не підлягає.

Наведене також випливає з вимог ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України, згідно яких цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Зокрема, відповідач (замовник будівництва) не може бути примушений судом до вчинення необов'язкових дій щодо укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Івано-Франківська за межами законодавчо встановленого терміну.

Водночас, посилаючись на п.7.3 Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради №1231-38 від 18.10.2013, в обґрунтування обов'язку замовника укласти договір про пайову участь навіть після введення об'єкта в експлуатацію, заявник помилково не врахував того, що вказане рішення органу місцевого самоврядування в цій частині суперечить імперативним вимогам ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а згідно з ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі №909/947/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Л.Ковтонюк

Ж.Корнілова