Постанова ВГСУ від 28.07.2016 року у справі №909/1416/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2016 року Справа № 909/1416/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "АВТО"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 02.06.16у справі№909/1416/15 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомКрихівецької сільської радидоПриватного акціонерного товариства "АВТО"провизнання укладеним договору про пайову участь

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Крихівецькою сільською радою у грудні 2015 року заявлений позов до Приватного акціонерного товариства "Авто" про визнання укладеними Договорів №1-205, №2-2015, №3-2015 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці від 16.02.15, в редакції запропонованій позивачем. Позивач вказував, що у зв'язку з отриманням інформації про наявність будівництва багатоквартирного житлового будинку другого та третього пускового комплексу першої черги будівництва, замовником якого було Приватне акціонерне товариство "Авто" та отриманих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації від 11.07.13 №ІФ 143131920883, від 17.01.14 №ІФ 143140170606, від 11.07.14 №ІФ 1431419220321 13.02.15 Крихівецькою сільською радою на 65 сесії 6-го демократичного скликання прийнято рішення про нарахування пайового внеску замовнику будівництва Приватному акціонерному товариству "Авто". Позовні вимоги мотивовані необхідністю укладення указаних договорів на виконання приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Положення Крихівецької сільської ради "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села" розробленого у відповідності до норм Закону України" Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України" Про регулювання містобудівної діяльності" та Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.16, ухваленим суддею Гриняк Б.П., у позові відмовлено. Суд визнав, що ураховуючи приписи статті 187 Господарського кодексу та частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", спір про зобов'язання до укладення відповідного виду договорів може розглядатись судом за умови звернення сторони з вимогою про укладення договору в межах встановленого законом терміну, оскільки в цьому періоді діє обов'язок по укладенню договору, встановлений законом. За межею цього терміну договірний спір може розглядатись в суді тільки при наявності згоди сторін (угода сторін, попередній договір), що в спірному випадку відсутнє. Отже, суд визнав і те, що укладення спірного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці після введення об'єкта будівництва в експлуатацію не є обов'язковим для відповідача, відтак вимоги позивача щодо укладення такого договору визнані судом безпідставними.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого - Кордюк Г.Т., суддів: Давид Л.Л., Желік М.Б., постановою від 02.06.16, перевірене рішення місцевого суду скасував, прийняв нове рішення, яким визнав укладеним договір №3-2015 від 16.02.15 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці в редакції запропонованій Крихівецькою сільською радою. Виходячи з приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд визнав, що участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є обов'язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті, що обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку з пайової участі. Суд керувався, приписами статей 179, 187 Господарського кодексу України, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Приватне акціонерне товариство "АВТО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду. Скаржник підтримує висновки господарського суду першої інстанції і вказує, на те, що укладання спірних договорів вже після введення об'єкта будівництва в експлуатацію не є обов'язковим для скаржника. При цьому скаржник посилається на правову позицію викладену у постановах Вищого господарського суду України від 29.03.16 зі справи №909/947/15, від 28.03.16 зі справи №920/881/15, від 22.03.16 зі справи №911/4538/15, від 21.04.15 зі справи 907/773/14, від 20.01.15 зі справи №909/605/14.

Від Крихівецької сільської ради електронною поштою надійшли заперечення на касаційну скаргу у яких Рада просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами обох попередніх інстанцій установлено, що 04.05.12 на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський комерційний центр" та Приватного акціонерного товариства "АВТО", Крихівецькою сільською радою прийнято рішення надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківський комерційний центр" на передачу орендованої земельної ділянки на вул. Довженка, 29 , площею 0,8078 га, цільове призначення якої для будівництва житлових будинків із приміщеннями громадського призначення, в суборенду Приватному акціонерному товариству "Авто". Крихівецькою сільською радою 06.09.12 отримано заяву, якою Приватне акціонерне товариство "Авто" повідомило сільську раду про зміну проекту будівництва та зниження поверховості, внаслідок чого, перша черга будівництва становитиме загальною площею 4310,03 кв.м. та просив повторно розглянути пропозицію щодо укладення договору про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці. На сесії ради 28.09.12 зазначену заяву розглянуто та прийнято рішення, яким встановлено розмір пайового внеску замовнику будівництва Приватному акціонерному товариству "Авто" в розмірі 1,5 відсотка для житлових приміщень та нараховано пайову участь замовнику будівництва в сумі 246 318,00 грн. Судами установлено і те, що між Виконавчим комітетом Крихівецької сільської ради та Приватним акціонерним товариством "Авто" 04.10.12 укладено Договір №19 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці на підставі рішення Ради від 28.09.12. Крихівецька сільська рада 17.07.13 отримала заяву Приватного акціонерного товариства "Авто" в якій було зазначено, що у зв'язку із здачею багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення в с. Крихівці на вул. Довженка в експлуатацію (декларація про готовність об'єкта до експлуатації №ІФ1431319220883 від 11.07.13) просить присвоїти поштову адресу: вул. Довженка, 29 Г. За наслідками розгляду вищезазначеної заяви 23.07.13 Радою прийнято рішення про відмову Приватному акціонерному товариству "Авто" у присвоєнні поштової адреси багатоквартирному житловому будинку з приміщеннями громадського призначення в с. Крихівці- вул. Довженка, 29 Г, з огляду на те, що у підприємства є заборгованість за договором про пайову участь. Приватне акціонерне товариство "Авто" 25.07.13 звернулось до Крихівецької сільської ради із двома заявами вх №246 та №248 за змістом яких Товариство гарантувало погашення заборгованості в повному обсязі з пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури с. Крихівці згідно з договором в термін до 01.09.13 та просило сільську раду видати довідку про присвоєння поштової адреси. Судами також установлено, що Приватним акціонерним товариством "Авто" 19.08.13 повністю сплачено пайовий внесок у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крихівці за укладеним договором. Виконавчим комітетом Крихівецької сільської ради 20.08.13 прийнято рішення, яким присвоєно поштову адресу багатоквартирному житловому будинку з приміщенням громадського призначення ( перша черга) в с. Крихівці - вул. Довженка, 29 Г. Поряд з цим, Крихівецька сільська рада звернулася до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області з проханням надати інформацію та копії усіх зареєстрованих документів про виконання будівельних робіт, в тому числі декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації поданих Приватним акціонерним товариством "Авто" щодо забудови вказаної земельної ділянки на території Крихівецької сільської ради. Отримавши відповідь Інспекції ДАБК Івано-Франківської області від 05.11.14 вих. №7/9/01-14/27 з доданими копіями декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації за адресою: вул. Довженка, 29, с. Крихівці, Крихівецькій сільські раді стало відомо, що Приватне акціонерне товариство "Авто" здійснювало будівництво у декілька етапів та здало в експлуатацію три об'єкти будівництва, зокрема: 1) 17.01.14 зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення (І черга) другий пусковий комплекс, реєстраційний номер ІФ 143140170606, загальна площа будівлі 2 581,40 кв.м; 2) 11.07.14 зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення ( І черга) третій пусковий комплекс, реєстраційний номер ІФ 143141920321 загальна площа будівлі 3 386,9 кв.м. У зв'язку з отриманням інформації про наявність будівництва багатоквартирного житлового будинку другого та третього пускового комплексу першої черги будівництва, замовником якого було Приватне акціонерне товариство "Авто" та отриманих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації від 11.07.13 №ІФ 143131920883, від 17.01.14 №ІФ 143140170606, від 11.07.14 №ІФ1431419220321, Крихівецькою сільською радою на 65 сесії 6-го демократичного скликання 13.02.15 прийнято рішення про нарахування пайового внеску замовнику будівництва. Зазначене рішення та розроблені на основі примірного- Договори №1-2015, №2-2015, №3-2015 від 16.02.15 "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крихівці" у 2-х екземплярах кожного Договору направлялись на юридичну адресу відповідача, проте відповідачем підписані не були. Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання визначені у статті 179 Господарського кодексу України, якою унормовано, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Відповідно до частини 3 названої статті укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Статтею 181 названого Кодексу визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 цього ж Кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Згідно з приписами статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Отже, порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов такого договору. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акта органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом). Тобто, спонукання до укладення договору, визнання укладеним договору, можливе, зокрема, тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону. Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Як установлено судами, на час ухвалення сільрадою рішення від 13.02.15 про нарахування пайового внеску замовнику будівництва, діяв Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.11, яким визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зокрема, приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" унормовано, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків. Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. Судами установлено, що на виконання вказаного Закону та пунктів 6.2.- 6.3 Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури села затвердженого рішенням 23 сесії Крихівецької сільської ради від 04.05.12, Крихівецька сільська рада прийняла рішення від 13.02.15 про нарахування пайового внеску замовнику будівництва. Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність обов'язку відповідача укласти договір пайової участі, адже укладання таких договорів передбачено нормами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вказаним Положенням. Строк визначений вказаним Законом та Положенням для укладення договору пайової участі у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку передбаченого законом не може надавати йому переваг перед замовником, що виконав обов'язок Закону. Оскільки, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає обов'язок усіх замовників прийняти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, окрім тих, які цими законами звільнені від участі у створенні інфраструктури, то обов'язок примати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці є обов'язковим до виконання відповідачем. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів у справі та спростовуються наведеними установленими апеляційним судом обставинами справи. Оскільки судом касаційної інстанції не виявлено порушень апеляційним судом норм чинного законодавства, підстав для скасування постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.