ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 3/17-1431-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Шевчук С.Р.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року за скаргою Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про скасування постанов Ізмаїльського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у справі № 3/17-1431-2011 господарського суду Одеської області за позовом Колективного підприємства "Алмаз" до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради, третя особа: Ізмаїльська міська рада, про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу приміщення,

за участю представників:

ВДВС: не з'явився,

Стягувача: Єгорова В.Г., директор,

Боржника: не з'явився,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Колективне підприємство "Алмаз" (далі - КП "Алмаз", Стягувач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (далі - ФКМ Ізмаїльської міськради, Боржник), третя особа: Ізмаїльська міська рада (далі - Ізмаїльська міськрада, третя особа), про зобов'язання ФКМ Ізмаїльської міськради укласти з КП "Алмаз" договір купівлі-продажу (викупу) частини нежитлового приміщення, літ. Щ-1, площею 80,4 кв. м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. б/н вул. 28 Червня, за експертною оцінкою 106290,00 грн., з урахуванням вартості поліпшень нерухомого майна з боку КП "Алмаз" у сумі 12755,00 грн., без ПДВ, на умовах, викладених в проекті договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2011 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року, позов КП "Алмаз" задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення, 30.01.2012 року господарським судом було видано відповідний наказ, який надійшов для виконання до Ізмаїльського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ВДВС).

Під час здійснення виконавчого провадження, ВДВС, своїми постановами: ВП № 35981424 від 23.08.2016 року стягнув з Боржника виконавчий збір у розмірі 2040,00 грн., а ВП № 35981424 від 06.09.2016 року - наклав на Боржника штраф у розмірі 1360,00 грн.

У зв'язку з цим, у вересні 2016 року ФКМ Ізмаїльської міськради звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою, в порядку ст.1212 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив скасувати постанови ВДВС: ВП № 35981424 від 23.08.2016 року про стягнення виконавчого збору та ВП № 35981424 від 06.09.2016 року про накладення штрафу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2016 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року, у задоволенні скарги ФКМ Ізмаїльської міськради, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ФКМ Ізмаїльської міськради, у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 121 Господарського процесуального кодексу України, ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати постанову апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити його скаргу про скасування постанов: № ВП 35981424 від 23.08.2016 року та ВП № 35981424 від 06.09.2016 року.

Заслухавши пояснення представника Стягувача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 13.07.2011 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 року, позов КП "Алмаз" задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення у даній справі господарським судом 30.01.2012 року було видано наказ про зобов'язання ФКМ Ізмаїльської міськради укласти з КП "Алмаз" договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, літ. Щ-1, площею 80,4 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. б/н вул. 28 Червня, буд. б/н, з урахуванням вартості поліпшень нерухомого майна на умовах, викладених у проекті договору, шляхом викупу в редакції проекту викладеного в рішенні суду, який надійшов для виконання до Ізмаїльського міськрайонного ВДВС.

У зв'язку з тим, що сторони виконавчого провадження тривалий час самостійно не врегульовували питання щодо вибору нотаріуса для вчинення відповідних нотаріальних дій, ВДВС було залучено до виконання судового рішення Ізмаїльську державну нотаріальну контору, а 08.07.2016 року звернувся до сторін виконавчого провадження з вимогою прибути до державного нотаріуса для виконання рішення господарського суду в призначений для цього час на 19.08.2016 року.

В наступному, ВДВС своїм листом від 19.08.2016 року, який Боржник отримав 19.08.2016 року, повідомив сторони виконавчого провадження про перенесення призначених виконавчих дій з 19.08.2016 року на 23.08.2016 року.

Проте, в призначений ВДВС час 23.08.2016 року представник ФКМ Ізмаїльської міськради до державного нотаріуса для вчинення виконавчих дій так і не з'явився, та повідомив тільки листом про неможливість свого прибуття, тоді як представник КП "Алмаз" до нотаріуса з'явився, у зв'язку з чим, нотаріусом державному виконавцю було надано вказаний лист Боржника про неможливість явки його представника, на підставі якого, державний виконавець склав відповідний акт і того ж дня, на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв постанову про стягнення з Боржника виконавчого збору через невиконання останнім у добровільному порядку наказу господарського суду Одеської області від 30.01.2012 року.

Водночас, 23.08.2016 року ВДВС знову звернувся до сторін виконавчого провадження з вимогою з'явитися до державного нотаріуса для виконання рішення господарського суду на 26.08.2016 року у призначений для цього час, проте, сторони так і не прибули до нотаріуса, про що останнім було складено відповідний акт від 26.08.2016 року.

При цьому, про неможливість явки до нотаріуса 26.08.2016 року представник Боржника повідомив ВДВС своїм листом від 25.08.2016 року, який надійшов до останнього 05.09.2016 року, у якому вказував на неможливість виконання судового рішення від 13.07.2011 року.

В наступному, у визначений ВДВС час 06.09.2016 року до державного нотаріуса прибув лише представник КП "Алмаз", тоді як представник ФКМ Ізмаїльської міськради не з'явився, про що державним виконавцем було складено відповідний акт.

Водночас, ВДВС, своєю постановою ВП № 35981424 від 23.08.2016 року, через невиконання ФКМ Ізмаїльської міськради наказу господарського суду № 3/17-1431-2011 від 30.01.2012 року у наданий йому строк, відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", стягнув з Боржника виконавчий збір у розмірі 2040,00 грн., а постановою ВП № 35981424 від 06.09.2016 року, через повторне невиконання рішення суду, відповідно до ст.ст. 11, 89 вказаного Закону, наклав на Боржника штраф у розмірі 1360,00 грн.

У своїй скарзі, поданій під час здійснення виконавчого провадження у вересні 2016 року до господарського суду Одеської області, в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, про скасування постанов ВДВС: ВП № 35981424 від 23.08.2016 року про стягнення виконавчого збору та ВП № 35981424 від 06.09.2016 року про накладення штрафу, ФКМ Ізмаїльської міськради, з посиланням на положення ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", вказував на те, що наказ господарського суду про зобов'язання ФКМ Ізмаїльської міськради укласти з КП "Алмаз" договір купівлі-продажу (викупу) частини нежитлового приміщення, літ. Щ-1, площею 80,4 кв. м., за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Пушкіна, буд. б/н вул. 28 Червня, за експертною оцінкою 106290,00 грн., з урахуванням вартості поліпшень нерухомого майна з боку КП "Алмаз" у сумі 12755,00 грн., без ПДВ, на умовах, викладених в проекті договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, не було виконано через те, що залишився невиконаним державним виконавцем наказ господарського суду, виданий на підставі рішення господарського суду від 19.02.2015 року у справі №916/5170/14, яким, зокрема, зобов'язано КП "Алмаз" повернути за актом приймання-передачі ФКМ Ізмаїльської міськради нежитлові приміщення площею 80,7 кв.м., розташовані за адресою: м. Ізмаїл, площа Центрального ринку, корпус літ. Щ-1, а постанови ВДВС про стягнення з нього виконавчого збору та накладення штрафу, а тому, вказані постанови ВДВС є безпідставними та суперечать діючому законодавству.

У зв'язку з цим, статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Також, процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено і статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Водночас, згідно частини 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Так, згідно частини 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 11 вказаного Закону до обов'язків та прав державного виконавця віднесено, зокрема, накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Також, частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником у строк, встановлений ч.2 ст. 25 цього Закону, рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 75 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Положеннями ч. 2 ст. 89 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З огляду на таке, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст. 2, 11, 25, 28, 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", та представлені матеріали справи, встановивши, що наказ про примусове виконання рішення суду від 30.01.2012 року Стягувачем було пред'явлено до органу ВДВС для примусового виконання через його невиконання Боржником добровільно, тоді як дії державного виконавця ВДВС відповідали нормам чинного законодавства та були направлені для вжиття заходів до примусового виконання наказу у рамках виконавчого провадження, а невиконання Боржником судового наказу, виданого на виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.07.2011 року, у визначений для цього ВДВС строк, та ухилення від виконання такого наказу у добровільному порядку, мало місце, дійшов висновку про безпідставність доводів Боржника та про відмову у задоволенні скарги ФКМ Ізмаїльської міськради про скасування постанови ВДВС: ВП № 35981424 від 23.08.2016 року про стягнення виконавчого збору та ВП № 35981424 від 06.09.2016 року про накладення штрафу.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії ВДВС, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року у справі №3/17-1431-2011 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Шевчук С.Р.

Самусенко С.С.