ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 910/17078/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк М. Малетича, С. Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро-Союз"на постановувід 15.02.2016Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/17078/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро-Союз"простягнення 829 400, 51 грну судове засідання прибули представники:позивачаГончар О.М. (дов. від 12.04.2016 № 0531/1),відповідачаТарасова М.В. (дов. від 25.04.2016), Умудова Я.С. (дов. від 25.04.2016), Гетьман-Гнідунець Л.О. (директор),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро-Союз" про стягнення 777 506,97 грн інфляційних втрат та 51 893,54 грн 3 % річних з посиланням на несплату відповідачем заборгованості за договором будівельного підряду № 02-08 від 05.02.2008, яка присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача за судовим рішенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 (суддя П. Паламар), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 (колегія суддів: В. Суховій, Г. Жук, А. Мальченко), позов задоволений.

Судові рішення мотивовані наступним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі № 17/114/13-17/115/14(11/181/24-11/185/29) присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро-Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" 1 019 986,16 грн основного боргу за договором підряду, пені у сумі 62 478,39 грн, 3% річних в сумі 7 663,53 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013 у справі № 17/114/13-17/115/14(11/181/24-11/185/29) постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 скасовано в частині стягнення 61 042,72 грн збитків та відмовлено в задоволенні позову в цій частині. У решті постанову апеляційного господарського суду залишено без зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі № 17/114/13-17/115/14(11/181/24-11/185/29) Господарським судом Чернігівської області виданий наказ від 21.10.2013.

Як вбачається з листа Центрального відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції від 13.07.2015, наявного в матеріалах справи, на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження ВП № 43758126 про стягнення з ТОВ "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро - Союз" на користь ПАТ "Трест "Київміськбуд - 2" заборгованості у розмірі 1 151 175,80 грн (з них, зокрема, 1 019986,16 грн боргу). Відділ ДВС повідомляє, що станом на 13.07.2015 по виконавчому провадженню ВП № 42992052 (яке входить до складу зведеного ВП № 43758126) стягнень на користь ПАТ "Трест "Київміськбуд - 2" не проводилось.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, нарахування інфляційних та 3% річних позивач має право проводити на заборгованість відповідача до моменту повного погашення основного боргу, який на час звернення до суду відповідачем не сплачено.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем розраховано інфляційні втрати з простроченої суми основного боргу 1019986,16 грн за період прострочення після прийняття судового рішення про стягнення цієї заборгованості з жовтня 2013 року по червень 2015 року у розмірі 777 506,97 грн, а 3% річних - з 21.10.2013 по 01.07.2015 у розмірі 51 893,54 грн.

Вказаний розрахунок є обґрунтованим та правильним.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що сума основного боргу у розмірі 1 019 986,16 грн виникла внаслідок невиконання умов договору будівельного підряду № 02-08 від 05.02.2008, укладеним між позивачем та відповідачем, однак судовим рішенням встановлено, що даний договір розірвано, тому, з огляду на припинення зобов'язальних відносин між сторонами та відсутністю (в зв'язку з припиненням зобов'язань відповідача) прострочення виконання грошового зобов'язання, застосування при розгляді даної справи ч. 2 ст. 625 ЦК України є неправомірним.

Проте, у силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Факт належного виконання зобов'язання законодавець не ставить в залежність від розірвання чи припинення договору, з якого таке зобов'язання виникло.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, щодо якої суд апеляційної інстанції зазначив наступне.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як вбачається з поданої відповідачем заяви, він посилається на неможливість подати відповідну заяву в суд першої інстанції, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі він не отримував, про час та дату судового засідання належним чином повідомлений не був.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 у справі № 910/17078/15 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.07.2015.

Поштове відправлення на адресу відповідача (ухвала суду від 08.07.2015) останнім отримано 16.07.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 16.07.2015.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, з якої вбачається, що представник відповідача Умудова Я.С. 17.07.2015, тобто за чотири дні до дати прийняття оскаржуваного рішення суду, ознайомилась з матеріалами справи та зробила фотокопії.

Отже, відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, і не подав заяву про застосування позовної давності в суді першої інстанції, хоча був обізнаний про час та дату судового засідання належним чином, тому в силу приписів ст. 101 ГПК України така заява до розгляду не приймається.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення інфляційних втрат у розмірі 777 506,97 грн та 3 % річних у розмірі 51 893,54 грн, нарахованих на суму боргу у розмірі 1 019 986,16 грн за договором підряду від 05.02.2008 №02-08, присудженого до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі № 17/114/13-17/115/14(11/181/24-11/185/29) (з урахуванням зміни постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2013), у період з моменту видачі наказу на виконання вказаного судового рішення (21.10.2013) до моменту подачі позову у даній справі (01.07.2015).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 встановлено, що договір підряду від 05.02.2008 № 02-08 розірваний на підставі п. 7.3 договору у зв'язку із направленням ПАТ "Трест "Київміськбуд-2" (генеральним підрядником) Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро-Союз" (замовнику) листів від 20.06.2008 № 0815/1 та від 04.09.2008 № 1126.

Тобто, у період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у справі, що розглядається, договір підряду, на суму основного боргу за яким нараховані відповідні суми, є розірваним, а отже у відповідності до ч. 2 ст. 653 ЦК України зобов'язання сторін за договором підряду є припиненими.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведеним законодавчим положенням не передбачений обов'язок особи сплатити інфляційні втрати та 3 % річних за період, протягом якого договірних зобов'язань між сторонами не існувало з огляду на їх припинення у спосіб розірвання.

Наслідком невиконання відповідачем зобов'язання за договором підряду є обов'язок відповідача сплатити суму основного боргу.

Однак, враховуючи вказане вище, правові підстави для присудження до стягнення нарахованих на такий борг інфляційних втрат та 3 % річних, у період часу після розірвання відповідного договору, відсутні.

За таких обставин, рішення та постанова підлягають до скасування із прийняттям нового рішення, яким у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро-Союз" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі №910/17078/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-сервісний центр "Експо-Дніпро-Союз" 8294,01 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 19 905,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

С. Могил

М. Малетич