ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року Справа № 922/6320/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2016у справі№ 922/6320/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "НАК"Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністраціїпростягнення 1 558 057,69 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЄршова С.В.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 1 558 057, 69 грн., з яких: 126 087, 76 грн. 3 % річних, 1 257 624, 93 грн. інфляційних нарахувань та 174 344, 99 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2618-ТЕ-32 від 28.12.2012 в частині оплати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2016 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (головуючий Гребенюк Н.В., судді: Потапенко В.І., Слободін М.М.) у даній справі в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; продавець за договором) та Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2618-ТЕ-32, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році газ обсягом до 10 946, 685 тис. куб. м, а покупець зобов'язувався розрахуватися за фактично переданий газ до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в період з січня по грудень 2013 року поставило відповідачу природний газ на загальну суму 10 938 729, 92 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. У зв'язку з тим, що відповідач розрахувався за поставлений природний газ несвоєчасно, позивач нарахував пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання, інфляційні втрати та 3 % річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що частина розрахунків з позивачем за період заявлений позивачем у позові по договору купівлі-продажу природного газу № 13/2618-ТЕ-32, на яку була позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні витрати були проведені на підставі:

- договору про організацію взаєморозрахунків № 339/30 від 16.09.2014 на суму 377785,58 грн. у відповідності до платіжного доручення № 17 від 26.09.2014, проведеного банком 13.10.2014;

- договору про організацію взаєморозрахунків № 365/30 від 24.09.2014 р. на суму 7318795,20 грн. у відповідності до платіжного доручення № 18 від 30.09.2014, проведеного банком 15.10.2014.;

- спільних протокольних рішень: № 929 від 17.04.2014 разом з платіжним дорученням № 9, згідно якого оплата була проведена 25.04.2014 на суму 346306,00 грн.; № 1383 від 18.06.2014 разом з платіжним дорученням № 11, згідно якого оплата була проведена 25.06.2014 на суму 181057,00 грн.; № 1542 від 16.07.2014 разом з платіжним дорученням № 10, згідно якого оплата була проведена 23.07.2014 на суму 46119,00 грн.; № 1661 від 17.08.2014 разом з платіжним дорученням №12, згідно якого оплата була проведена 22.08.2014 на суму 45099,00 грн.; № 1799 від 16.09.2014 разом з платіжним дорученням № 14, згідно якого оплата була проведена 24.09.2014 на суму 47287,00 грн.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМУ № 20 від 11.01.2005.

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, головними фінансовими управліннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.2005, визначені Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики, НАК "Нафтогаз України" № 55/57/43 від 03.02.2009, який був чинним станом на час отримання субвенцій за протокольними рішеннями (п.1.1. Порядку).

За змістом п.п. 2 п. 10 договорів про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2618-ТЕ-32 від 28.12.2012. У п. 15 договорів про організацію взаєморозрахунків визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

В пункті 3 вищенаведених Спільних протокольних рішень сторони передбачили порядок та строки проведення взаєморозрахунків та визначили, що усі учасники розрахунків не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок перераховують кошти наступному учаснику розрахунків.

Таким чином, передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу № 13/2618-ТЕ-32 від 28.12.2012.

Суди попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановили, що розрахунок за поставлений природний газ за період з січня по грудень 2013 року відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків.

Верховний Суд України при розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, зазначив, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу (постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012 та ін.).

Згідно з приписами статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Оскільки судами у даній справі встановлено, що розрахунок за поставлений з січня по грудень 2013 року природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, то підстав для застосування санкцій, передбачених умовами договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, немає.

У відповідності до вимог статті 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, відсутні.

Колегія вважає помилковим посилання касатора на те, що до 15.10.2014 договір про організацію взаєморозрахунків від 24.09.2014 № 365/30 не був дійсним та не міг створювати будь-яких юридичних наслідків, в тому числі будь-яким чином впливати на порядок розрахунків за спожитий природний газ, оскільки сторони (серед яких є позивач) в п. 2 ст. 10 договорів зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору на купівлю-продаж природного газу № 13/2618-ТЕ-32 від 28.12.2012.

Колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують наведених висновків судів та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 922/6320/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова