ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 904/4174/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року у справі №904/4174/15 за позовом публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Комтрон" про стягнення суми,

Встановив:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Комтрон" суми попередньої оплати товару у розмірі 34 602,77 грн., 4 913,60 грн. пені та 2 422,20 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2015 року у справі №904/4174/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату у розмірі 34 602,77 грн., пеню у розмірі 4 878,99 грн., штраф у розмірі 2 422,19 грн. та 1 825,49 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Стягнуто з позивача на користь відповідача суму судового збору у розмірі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду у справі №904/4174/15 скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 2 жовтня 2014 року між ПАТ "АвтоКрАЗ" (покупець) і ТОВ "Комтрон" (продавець) укладений договір №1-02/10-14 про поставку паперової продукції в асортименті, згідно специфікацій на загальну суму 40 003,20 грн., яку покупець зобов'язався прийняти й оплатити на умовах цього договору.

Відповідно п. 10.1, договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2015 року, а за умови, якщо жодна із сторін за двадцять днів до закінчення терміну його дії, не повідомить у письмовій формі про його припинення, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Пунктом 4.1. договору передбачена 100% попередня оплата, в національній валюті України, по банківським реквізитам продавця вказаним у договорі.

Поставка товару, за умовами п. 2.2. договору, здійснюється протягом 5 ти календарних днів після надходження попередньої оплати покупця. Продавець не поставляє товар без узгодження з покупцем номенклатури та кількості.

Водночас, сторони погодили, що за прострочення поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а при простроченні більше 30-ти днів додатково штраф у розмірі 7% від вказаної вартості (п. 7.2).

Позивач, на виконання умов договору, згідно специфікації на поставку товару, погодженої та підписаної сторонами 12 грудня 2014 року, за виставленим рахунком №492 від 11 грудня 2014 року, здійснив попередню оплату за картон прокладочний марки А у сумі 40 003,20 грн.

Відповідно до видаткової накладної №349 від 19 грудня 2014 року, відповідач поставив лише частину обумовленого товару на суму 5 400,43 грн.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за частину непоставленого згідно договору №1-02/10-14 товару у розмірі 34 602,77 грн., пені за прострочення поставки товару та штрафу за прострочення поставки товару більше ніж на 30 днів.

Місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст. 11, 509, 526, 525, ч. 2 ст. 546, ч. 3 ст. 549, ст. 627, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. 199, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, вказав, що позовні вимоги про повернення попередньої оплати у розмірі вартості непоставленої частини продукції є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки відповідач в обумовлені договором строки не поставив позивачу товар, не відповів на вимогу про повернення вартості цього товару.

Також в рішенні зазначено, що враховуючи порушення продавцем строків поставки товару більш ніж на 30 днів, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 422,20 грн. підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення пені на суму 4 913,60 грн. підлягає частковому задоволенню на суму 4 878,99 грн., оскільки позивачем допущено помилку при обрахуванні періоду прострочення виконання цього зобов'язання.

Апеляційний господарський суд не погодився з такими висновками та скасував рішення місцевого господарського суду.

Встановивши те, що п. 9.1. договору сторони погодили, що всі спори, які можуть виникнути у відношенні цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а також те, що лист №242-51/50 від 26 березня 2015 року про повернення передоплати за непоставлену продукцію позивач надіслав відповідачу електронною поштою, суд апеляційної інстанції, пославшись на вимоги ст.ст. 509, 526, 612, 629 ЦК України, вказав на те, що сторони не передбачали права односторонньої відмови від договору шляхом направлення електронного листа, а тому позивач не довів, що належним чином відмовився від прийняття виконання зобов'язання в натурі та вимагав повернення попередньої оплати, тобто договір є діючим, підлягає виконанню, а підстави для повернення передоплати за товар, який позивач відмовився отримати після поставки залишку товару, здійсненої відповідачем 27 квітня 2014 року відсутні. На підставі викладеного, апеляційною інстанцією прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

З такими висновками апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Правовідносини сторін виникли з договору поставки, до якого, в силу ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Ці положення визначені главою 54 параграфом 1 ЦК України.

За договором купівлі-продажу, згідно ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлено, що покупець, на виконання умов договору, здійснив попередню оплату товару, а продавець, у встановлений договором строк, передав лише частину товару.

Правові наслідки порушення умови договору, щодо кількості товару визначені, зокрема, ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якими передбачено право покупця вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд вказані норми матеріального права не урахував та не застосував їх до спірних правовідносин.

При цьому, апеляційним господарським судом помилково застосовані норми загальних положень про зобов'язання, визначені Цивільним кодексом України та не застосовані норми матеріального права, які регулюють окремі види зобов'язань, зокрема, купівлі-продажу і, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах разом з нормами матеріального права, що регулюють забезпечення виконання зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання, які правильно застосовані судом першої інстанції.

За таких обставин, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою відповідно до норм матеріального та процесуального права, фактичних обставин і наявних матеріалів справи, а тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з ТОВ "Комтрон" на користь ПАТ "АвтоКрАЗ" необхідно стягнути судовий збір за подання касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2015 року у справі №904/4174/15 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2015 року - залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комтрон" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30/401, ідентифікаційний код 23357791) на користь публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, ідентифікаційний код 05808735) 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий:П.А.ГончарукСудді:І.Д. Кондратова Л.В.Стратієнко