ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 910/4475/15-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.07.2015у справі№ 910/4475/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 9837,51 грн.,за участю представників сторінвід позивача:Черниш О.В. (довіреність від 29.12.2014 № 2402),від відповідача:Старик Я.І. (довіреність від 26.12.2014 № 4-У),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" у лютому 2015 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 7544,46 грн. заборгованості, 680,24 грн. 3% річних, 792,17 грн. інфляційних втрат, 292,53 грн. пені, 528,11 грн. 7% штрафу, 1827,00 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4475/15-г (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/4475/15-г (у складі колегії суддів: Іоннікової І.А. - головуючого, Тищенко А.І., Тарасенко К.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/4475/15-г Господарського суду міста Києва, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/4475/15-г Господарського суду міста Києва, і прийняти нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Бондаря С.В. від 10.09.2015 № 05-05/1543 у зв'язку з відпусткою суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідача), Вовка І.В., Грека Б.М., для вирішення питання про прийняття до провадження або повернення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/4475/15-г.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України Бондаря С.В від 21.09.2015 № 05-05/1687 у зв'язку з виходом з відпустки суддів Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В., для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/4475/15-г.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ПАТ "Укртрансгаз") (постачальник) та ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" (покупець), 01.06.2010 укладено договір № Д-1111-65/88-Д , відповідно до умов якого постачальник зобов'язався, на умовах визначених договором, передати у власність покупця певну продукцію, згідно зі специфікацією, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з пунктом 2.2. договору, оплата товару здійснюється протягом 30-ти робочих днів з дня надходження товару, що постачається за даним договором у розмірі 100% вартості обладнання, відповідно до умов пункту 6.3. договору на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженому представнику покупця, який діє на підставі оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленого зразку. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Судами встановлено, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання належним чином та в повному обсязі, здійснивши поставку товару, зазначеного в специфікації до договору, на загальну суму 7544,46 грн., що підтверджується накладною № 13 від 01.06.2010.

Відповідач не здійснив оплату за поставлений позивачем товар протягом строку визначеного пунктом 2.2. договору.

Відповідно до пункту 7.2. договору, за невиконання або неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати товару, згідно з пунктом 6.3. договору, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Відповідно до пункту 7.4. договору, сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором.

Спір у справі виник, у зв'язку з неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання щодо внесення оплати за отриманий товар, тому позивач просив стягнути з відповідача 7544,46 грн. основного боргу, 292,53 грн. пені за період з 14.07.2010 по 09.01.2011, 680,24 грн. 3% річних за період з 14.07.2010 по 14.07.2013, інфляційних втрат 729,17 грн. за період з 17.04.2010 по 14.07.2013, 528,00 грн. штрафу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за отриманий згідно з договором поставки № Д-1111-65/88-Д від 01.06.2010 товар на суму 7544,46 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 7544,46 грн.

Представником відповідача 03.04.2015 у судовому засіданні в суді першої інстанції надано клопотання про застосування строку позовної давності, в якому відповідач вказував, що строк позовної давності сплив 14.07.2013, а позивач звернувся з позовною заявою 24.02.2015.

Виходячи зі змісту статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши вказані норми чинного законодавства України, положення договору, дійшов до правильного висновку, що позивач мав право звернутись до суду з вимогою про захист свого права до 14.07.2013, відповідно до пункту 2.2 договору.

Позивач стверджує, що між сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків від 31.03.2013 та від 30.09.2013, внаслідок чого сталось переривання строку позовної давності.

Суди дійшли до правильного висновку, що вказані акти є документами, які відображають певні дані у веденні бухгалтерського обліку і складаються за правилами бухгалтерського обліку, і не є дією, яка перериває строк позовної давності.

Відповідно до пункту 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Судами встановлено, що акти звірки від 31.03.2013 та від 30.09.2013, складено між РВУ "Донецькавтогаз" ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтобаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", підписано сторонами, головним бухгалтером РВУ "Донецькавтогаз" ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтобаз України" Шакарішвілі Л.В. та головним бухгалтером ПАТ "Укртрансгаз"), скріплено печатками сторін, стан взаємних розрахунків за даними обліку наступний: станом на 31.03.2013 та 30.09.2013, заборгованість на користь ПАТ "Укртрансгаз" за договорами, перелік яких викладено в даних актах, становить 1106612,92 грн.

Суд першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку, що вказані акти не можуть свідчити про визнання відповідачем боргу за договором поставки № Д-1111-65/88-Д від 01.06.2010, оскільки в актах не міститься посилання на договір поставки № Д-1111-65/88-Д від 01.06.2010, за яким виник борг.

Позивач звернувсь з позовною заявою у справі 25.02.2015, тобто поза межами строку позовної давності.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням клопотання відповідача про застосування строків позовної давності дійшов до правильного висновку про застосування строку позовної давності щодо стягнення з відповідача 7544,46 грн. заборгованості, 680,24 грн. 3% річних, 792,17 грн. інфляційних втрат, 292,53 грн. пені, 528,11 грн. 7% штрафу, 1827,00 грн. судового збору,що стало підставою для відмови в позові.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/4475/15-г Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/4475/15-г Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 910/4475/15-г Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.