ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 5002-23/2864-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Дунаєвської Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на рішення та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2011 року Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 рокуу справі№ 5002-23/2864-2011господарського судуАвтономної Республіки Кримза позовомЗаступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо1. Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради, 2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 3. Приватного акціонерного товариства "Лоция", 4. ОСОБА_4за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1.Федерації професійних спілок, 2.Дочірнього підприємства "Санаторій "Ай-Петрі" Закритого акціонерного товариства лікувально- оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"провизнання недійсними рішень та договору купівлі-продажу майна, визнання права власності на майно та витребування майна з незаконного володінняза участю представників: від позивача: Сіднєнко О.Л., від відповідача-2: Счастливенко Ю.Г.,від третьої особи-1: Хоменко А.В., від прокуратури: Томчук М.О.,ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Ялти звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із позовом до виконавчого комітету Кореїзької селищної ради, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ЗАТ "Лоция", ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кореїзької селищної ради №178 від 22.11.2002; визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на майно; визнання недійсним рішення виконкому Кореїзської селищної ради №200 від 25.07.2003; визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 30.10.2003; витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 майна, отриманого за спірним договором.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2011 (суддя Доброрез І.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 (судді: Фенько Т.П. - головуючий, Градова О.Г., Проценко О.І.), поновлено строк позовної давності, позов задоволено частково; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Кореїзької селищної ради від 22.11.2002 №178 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна санаторію "Ай-Петрі"; визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, визнано недійсним рішення виконкому Кореїзької селищної ради від 25.07.2003 №200 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна санаторію "Ай-Петрі" на будівлю павільйону літ. С площею 143,6 кв. м; теплицю літ. К площею 84,9 кв. м; туалет літ. Р площею 26,0 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1 за ЗАТ "Лоция"; у частині позовних вимог про визнання недійсним укладеного 30.10.2003 між ЗАТ "Лоция" і ОСОБА_4 договору купівлі-продажу майна та витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 майна, отриманого за спірним договором, провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1. ст.80 ГПК України, оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою. Задовольняючи частково позовні вимоги прокурора, господарські суди виходили із того, що спірне майно відноситься до державної власності, Президія Ради Федерації незалежних Профспілок України не вправі була передавати у власність створеного нею АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" спірне майно, яке є державною власністю.

ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" не погоджуючись із судовими рішенням звернулося до Вищого господарського суду України із касаційної скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку скаржника, внаслідок неправильного застосування норм ст.10 Конституції України у редакції від 20.04.1978 та ст.ст. 87 89 ЦК УРСР у редакції 1963 року суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо приналежності спірного майна до державної форми власності.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.03.2014 №08.03-04/404 у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №5002-23/2864-2011.

За результатами повторного автоматичного розподілу доповідачем у справі визначено суддю Самусенко С.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 касаційну скаргу у справі №5002-23/2864-2011 прийнято до провадження.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 18.04.2014 у справі № 5002-23/2864-2011 у зв'язку з відпусткою судді Плюшка І.А. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Кочерова Н.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2014 розгляд касаційної скарги відкладено.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 19.05.2014 у справі № 5002-23/2864-2011 у зв'язку з прийняттям рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 №1, яким затверджено персональний склад колегій суддів сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-2, третьої особи-1 та прокуратури, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Федерація незалежних профсоюзів України за актом від 24.01.1992 передала АТ лікувально-оздоровчих установ профсоюзів України "Укрпрофоздоровниця" майно територіальних санаторно-курортних установ профсоюзів, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, у тому числі санаторій "Ай-Петрі".

Суди встановили, що вказане майно передавалось у відання.

30.12.1996 між санаторієм "Ай-Петрі" як орендодавцем та ЗАТ "Лоция" як орендарем укладено договір оренди павільйону №7 літ. С, теплиці літ. К та приміщення туалету літ. Р, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1. За п.6 договору орендар має право внести орендні платежі за весь строк оренди достроково, після чого майно переходить у власність орендаря. Орендар має право викупити орендоване майно по балансовій вартості за виключенням суми зносу, при цьому майна, що викупається зменшується на суму орендних платежів. Викуп орендованого майна передбачається даним договором і додаткового документального оформлення не потребує.

22.11.2002 рішенням виконавчого комітету Кореїзької селищної ради №178 вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Ай-Петрі" за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1, а саме: спальні корпуси №№ 10, 11, лікувальний корпус, клуб-їдальня, медпункт, туалет на пляжі і склад, котельні №№1,2, елінг на пляжі літ. Л', приміщення для зберігання лежаків літ.О', приміщення ЛФК і кафе літнє на пляжі літ. Р', павільйон "Сон у моря" літ. П', склад літ.О"; за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_2 - котельна №3 (теплопункт); АДРЕСА_1, НОМЕР_3: матеріальний склад, склад для зберігання будівельних матеріалів, продсклад, гараж, прохідна, пральня, столярна майстерня літ.В. за ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" та видати відповідне свідоцтво.

Судами з'ясовано, що 09.01.2003 ЗАТ "Лоція" сплатило оговорену суму, на підставі чого рішенням виконкому Кореїзької селищної ради №200 від 25.07.2003 оформлено право власності за ЗАТ "Лоція" на будівлю павільйону літ.С площею 143,6 кв.м, теплицю літ.К площею 84,9кв.м, туалет літ.Р площею 26,0 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, НОМЕР_1.

30.10.2003 між ЗАТ "Лоция" та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, за яким право власності на вказані нежитлові будівлі загальною площею 254,5 кв.м., АДРЕСА_1, НОМЕР_1 перейшло до ОСОБА_4

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне майно відноситься до державної власності, Президія Ради Федерації незалежних Профспілок України не вправі була передавати у власність при створені АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" спірне майно, яке є державною власністю.

Таким чином, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави України, від імені якого виступає саме Фонд майна України та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

З огляду на це, та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.393 Цивільного кодексу України господарські суди дійшли висновку, що рішення виконкому Кореїзької селищної ради №178 від 22.11.2002 прийнято з порушенням норм закону та підлягає визнанню недійсним.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки вказане майно відноситься до власності держави, відповідно приймати рішення стосовно цього майна можуть лише уповноважені органі держави, а отже договір від 30.12.1996 укладено особою, яка не мала повноважень його укладати, що суперечить нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положенням Цивільного Кодексу України. У зв'язку з цим вказаний договір є нікчемним, а рішення виконкому Кореїзької селищної ради №200 від 25.07.2003 підлягає визнанню недійсним.

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного 30.10.2003 між ЗАТ "Лоция" і ОСОБА_4 та витребування з незаконного володіння ОСОБА_4 майна, отриманого за спірним договором, господарські суди правильно застосували п.1 ч.1 ст.80 ГПК України та припинили провадження у справі.

Також попередні господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності при пред'явленні даного позову, оскільки за п.4 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення із позовом до суду) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що про порушення прокуратурі стало відомо під час проведення перевірок додержання вимог законодавства під час відчуження майна професійних спілок у травні-червні 2011 року. Фонду державного майна України про вказані порушення не було відомо до часу проведення перевірки.

За частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає касаційну скаргу безпідставною та не вбачає підстав для скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Санаторій "Ай-Петрі" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2013 у справі №5002-23/2864-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко