ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2015 року Справа № 5016/1956/2012(5/74)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 2. Ліквідатора Приватної Виробничо-Торгівельної фірми "Агроділо" Арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича

на ухвалу та на постановугосподарського суду Миколаївської області 16.06.2015 (стосовно майнового комплексу в м. Снігурівка, вул. Виноградна, 21) Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2015

у справі№ 5016/1956/2012(5/74) господарського суду Миколаївської області за заявою доУправління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва Приватної Виробничо-Торгівельної фірми "Агроділо"пробанкрутствоарбітражний керуючийСашин Олександр Андрійовичв судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Дельта Банк"Лисенко В.М.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Приватної Виробничо-Торгівельної фірми "Агроділо" за процедурою, передбаченою ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 31.10.2012 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Сашина О.А.

Ліквідатором банкрута подано до господарського суду заяву про визнання договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між Приватної Виробничо-Торгівельної фірми "Агроділо" (далі ПВТФ "Агроділо") та приватним підприємством виробничо-торгівельною фірмою "Агро-ленд" (далі - ППВТФ "Агро-ленд") недійсним.

Заява обґрунтована тим, що відчуження майна банкрута здійснено за заниженою ціною, а тому спірний договір є збитковим для боржника. Виконання договору не підтверджено, що перешкоджає відновленню платоспроможності боржника. Заявник посилався на те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ч.10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 (суддя Міщенко В.І.), яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 (колегія суддів: Величко Т.А., Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.), в задоволенні заяви ліквідатора ПВТФ "Агроділо" Сашина О.А. від 23.10.2014 №23-10/14 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладений між ПВТФ "Агроділо" та ППВТФ "Агро-ленд" відмовлено.

ПАТ "Дельта Банк" та ліквідатор ПВТФ "Агроділо" Сашин О.А. звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2015, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора ПВТФ "Агроділо" Сашина О.А., визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07.10.2008, укладений між ПВТФ "Агроділо" та ППВТФ "Агро-ленд", за яким відчужено майнові активи боржника, а саме майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Виноградна,21, м. Снігурівка, Миколаївська обл., посвідчений приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Шульгою Т.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1247 з моменту його укладення.

В обґрунтування касаційних скарг заявники посилаються на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.ст.17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 92, 203, 207, 215, 216, 639, 657 ЦК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2008 між ПВТФ "Агроділо" в особі директора Дидра О.А. (що діє за рішенням власника ПВТФ "Агроділо" ОСОБА_8) та ППВТФ "Агро-ленд" в особі засновника ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, що розташований за адресою: вул. Виноградна, 21, м. Снігурівка, Миколаївська обл., посвідчений приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Шульгою Т.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1247(далі - договір). Згідно довідки №361 ПВТФ "Агроділо" від 03.10.2008 за підписом ОСОБА_8 ППВТФ "Агро-ленд" повністю розрахувався з банкрутом за придбання майнового комплексу. Спірний договір нотаріально посвідчений.

Судами зазначено, що продаж майнового комплексу здійснено за згодою заставного кредитора, що підтверджується листом Миколаївської філії ВАТ "Кредитпромбанк" від 03.10.2008 №322/08 та договором про перевід боргу від 03.10.2008, укладеним між ВТФ "Агроділо" та ПВТФ "Агро-ленд".

Згідно з абз. 12 ч. 1 ст. 25 Закону до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі входить повноваження ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим, ніж строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Тобто ч. 10 ст. 17 Закону про банкрутство не передбачено підстав для визнання недійсними угод, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство.

Підстави для визнання угод боржника недійсними наведено у ч. 11 ст. 17 Закону про банкрутство, але вимоги про застосування судом цієї норми не були заявлені ліквідатором. (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №14/5026/1311/2012).

Отже, посилання ліквідатора на положення ч. 10 ст. 17 Закону не можуть бути підставами для визнання недійсною спірної угоди при провадженні справи про банкрутство, оскільки предметом регулювання цієї норми є підстави для відмови від виконання договорів боржника.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В заяві про визнання договору недійсним, ліквідатор банкрута посилався на те, що спірний договір є невиконаним, оскільки не підтверджується його виконання первинними документами.

Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вимог вищезазначеної норми ГПК України господарські суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не надали правову оцінку доводам ліквідатора про відсутність належних доказів оплати за майновий комплекс, віддавши перевагу довідці ПВТФ "Агроділо", яка є зацікавленою особою у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що ППВТФ "Агро-ленд" заявляло вимогу про застосування позовної давності до вимог ліквідатора ПВТФ "Агроділо", посилаючись на те, що вимога про визнання договорів недійсними мала бути пред'явлена до 07.10.2011.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта, п'ята статті 267 ЦК України).

Суди фактично не розглянули заяву ППВТФ "Агро-ленд" про застосування позовної давності до спірних правовідносин посилаючись на те, що процедура визнання недійсним правочину відбувається у межах справи про банкрутство, тому суд не застосовує положення Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності.

Перебування юридичної особи у процедурі банкрутства не віднесено Законом до обставин, які зупиняють перебіг позовної давності чи виключають її застосування.

Таким чином, судами неправильно застосовано норми ЦК України щодо позовної давності.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа згідно п. 3 ст. 1119 ГПК України - направленню на новий розгляд в частині розгляду заяви ліквідатора ПВТФ "Агроділо" Сашина О.А. від 23.10.2014 №23-10/14 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "Агроділо" та ППВТФ "Агро-ленд" до суду першої інстанції, оскільки допущені порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, встановити наявність чи відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, у разі встановлення обставин наявності порушення прав заявника вирішити питання щодо застосування чи не застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності, в залежності від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Ліквідатора Приватної Виробничо-Торгівельної фірми "Агроділо" арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 та на ухвалу господарського суду Миколаївської області 16.06.2015 (стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Виноградна, 21) у справі №5016/1956/2012(5/74) скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в частині розгляду заяви ліквідатора ПВТФ "Агроділо" Сашина О.А. від 23.10.2014 №23-10/14 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2008, укладеного між ПВТФ "Агроділо" та ППВТФ "Агро-ленд" стосовно майнового комплексу, розташованого в м. Снігурівка, вул. Виноградна, 21.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді В.Я. Погребняк

В.Ю. Поліщук