ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 910/2341/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Круглікової К.С. (доповідача), Могил С.К., Малетича М.М. розглянувши касаційну скаргуФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністюна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№910/2341/16 господарського суду міста Києваза позовомФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю до1. Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпростягнення 10 856,20 грн. шкоди

за участю представників сторін

позивача: Полєжаєва К.О.,

відповідача1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди в сумі 10 856,20 грн. та судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення місцевого господарського суду від 06.04.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.04.2008 позивач, як лізингоодержувач, та ТОВ "Ласка Лізинг", як лізингодавець, уклали договір фінансового лізингу № 1288/04/2008, відповідно до умов якого ТОВ "Ласка Лізинг" прийняла на себе зобов'язання набути у свою власність транспортний засіб (характеристики якого встановлені в п. 1.1 Договору - примітка суду) та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації позивачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату.

Судами також встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ "Ласка Лізинг" передало позивачу предмет лізингу, в той час як позивач свій обов'язок по своєчасній та у повному обсязі сплаті лізингових платежів не виконав.

Вказані обставини досліджуватись та були встановлені під час розгляду господарськими судами справи № 910/9565/13 за позовом ТОВ "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 184 053,30 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014, на користь ТОВ "Ласка Лізинг" з Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю було стягнуто 173 696,55 грн. основного боргу, 6 470,29 грн. неустойки, 3 746,15 грн. 3% річних, 140,31 грн. інфляційних втрат та 3 681,10 грн. судового збору, а всього 187 734,40 грн.

На виконання зазначеного рішення видано відповідний судовий наказ.

В подальшому ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2014 у справі № 910/9565/13, з огляду на укладення 05.12.2013 між ТОВ "Ласка Лізинг", як кредитором, та ТОВ "Мега Торг ЛТД", як набувачем, договору відступлення права вимоги, тому на підставі статті 25 ГПК України було замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД", тобто останній став новим кредитором у зобов'язанні за Договором (у тому числі й щодо отримання стягнутої за рішенням суду у справі № 910/9565/13 заборгованості).

Враховуючи, що позивачем у цій справі рішення суду у справі № 910/9565/13 в добровільному порядку виконано не було, за заявою стягувача було відкрито відповідне виконавче провадження, в межах якого вказане рішення суду і було виконано шляхом зарахування 26.12.2014 на рахунок стягувача 187 734,40 грн.

Крім того, судами було встановлено, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду у справі № 910/9565/13, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" звернулось до суду з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з останнього за прострочення сплати лізингових платежів за Договором за період з 14.05.2013 по 25.12.2014 інфляційних втрат в сумі 44 056,44 грн. та 3% річні в сумі 8 010 грн., а всього 52 066,44 грн. Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 14.07.2015, у справі № 910/2683/15-г позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з Фірми "Т.М.М." - ТОВ на користь ТОВ "Мега Торг ЛТД" 52 066,44 грн. та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Колегія суддів погоджується з тим, що всі факти, які встановлені судовими рішеннями у справах № 910/9565/13 та № 910/2683/15-г, що набрали законної сили, в силу приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, не потребуються доведення під час розгляду цієї справи по суті.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що з нього під час примусового виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у справі № 910/9565/13 відповідачем 1 у порядку виконавчого провадження 16.10.2014 примусово були списані грошові кошти в сумі 187 734,40 грн., проте на рахунок ТОВ "Мега Торг ЛТД" вказані кошти відповідачем 1 перераховані лише 26.12.2014, а тому несвоєчасне отримання ТОВ "Мега Торг ЛТД" грошових коштів в період з 16.10.2014 до 25.12.2014 фактично, відбулось внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача 1, тому просив суд стягнути солідарно з відповідачів 10 856,20 грн. майнової шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що позивачем не доведено наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, тому у суду відсутні підстави для застосування до відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач добровільно виконати судовий наказ відмовився. Факт примусового списання з позивача 16.10.2014 коштів господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у справі № 910/9565/13 підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією виписки з банківського рахунку позивача, з якої вбачається, що 16.10.2014 з рахунку позивача примусово списано 621 905,44 грн., з яких 187 734,40 грн. - на виконання рішення суду у справі № 910/9565-13, а факт зарахування 26.12.2014 вказаної суми на користь стягувача на виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 910/2683/15-г - належним чином засвідченою копією виписки по особовому рахунку ТОВ "Мега Торг ЛТД".

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Отже, відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, в той час як відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У абзаці 2 п. 9 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про внесення змін і доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 04-5/239 від 29.12.2007 зазначено, що при розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду.

Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби встановлений ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", в ч. 1 якої встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. В матеріалах справи відсутні такі докази.

Необхідною умовою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є встановлення факту неправомірності дій (бездіяльності) цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що позивачем належними та допустимими доказами, якими в даному випадку є рішення відповідно органу державної виконавчої служби або відповідне судове рішення, не доведено наявність всіх необхідних елементів для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно майнової шкоди в сумі 10 856,20 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій правомірно та обґрунтовано відмовили позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі № 910/2341/16 без змін.

Головуючий К. Круглікова Судді:С. Могил М. Малетич