ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 910/16997/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014у справігосподарського суду м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Вантажна"пророзірвання договору та стягнення 259 758, 18 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Письмак О.Є. - дов. №195-Ю від 27.02.2013;від відповідача:Ружицький О.А. - дов. б/н від 26.11.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 07.10.2013 господарського суду м. Києва (суддя: Лиськов М.О.) позовні вимоги до ТОВ "Вантажна" задоволені повністю.

Розірвано договір транспортно-експедиторського обслуговування №19/Е-9/12 від 01.09.2012, який укладено між ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" та ТОВ "Вантажна".

Стягнуто з ТОВ "Вантажна" на користь ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" суму боргу в розмірі 341 401, 34 грн., судовий збір у розмірі 7 975, 03 грн.

Рішення мотивоване тим, що ТОВ "Вантажна" порушило своє господарське зобов'язання. Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Щодо розірвання договору транспортно-експедиторського обслуговування, то господарським судом встановлено наявність порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Постановою від 28.01.2014 Київського апеляційного господарського суду (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Агрикова О.В., Суховий В.Г.) рішення від 07.10.2013 господарського суду м. Києва скасовано. У задоволені позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивач не надав суду доказів істотного порушення договору, яка значною мірою позбавляє сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Згідно ч.ч. 1 та 2 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 526, 527, 530, 615 Цивільного кодексу України; ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу.

Господарськими судами встановлено, що 01.09.2012 ТОВ "Вантажна" (експедитор) та ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" (клієнт) уклали договір №19/Е-9/12 транспортно-експедиторського обслуговування.

Предметом даного договору є те, що експедитор приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта забезпечити організацію перевезення вантажів у власних (орендованих) вагонах експедитора по території України, країн СНД, а також по території третіх країн, зазначених в узгоджених сторонами заявках.

Відповідно п.2.1.7 експедитор зобов'язаний надавати клієнту інструкції щодо заповнення перевізних документів на проходження рухомого складу в завантаженому та порожньому стані. В інструкції так само необхідно вказати: найменування та код платника тарифу; одержувача вагонів, його поштову адресу, код одержувача; станцію, дорогу і код станції призначення.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що при порушенні умов договору винна сторона відшкодовує іншій стороні понесені документально-підтверджені нею збитки.

Згідно п.6.2 договору, якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

За п.8.2 договору дострокове припинення дії (розірвання) цього договору можливо: за згодою сторін; у випадках передбачених законодавством України.

01.09.2012 сторони підписали Протокол узгодження договірної ціни до договору транспортно-експедиторського обслуговування, в якому погодили, що клієнт за 30 днів до закінчення перевезень цистернами повідомляє про це експедитора. Клієнт повертає цистерни в технічно справному стані, попередньо очищені, промиті та пропарені від залишків вантажів. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням цистерн після вивантаження здійснюються клієнтом, але в межах суми плати за транспортування при передачі під навантаження.

Як встановлено господарськими судами, позивач на адресу відповідача неодноразово направляв листи №М-188 від 01.02.2013, №М-598 від 03.04.2013, №Ю-804 від 15.05.2013 з проханнями і пропозиціями належним чином виконувати умови укладеного договору, а також пропозиціями дострокового розірвання, оскільки відповідачем порушувалися умови договору. Однак, ТОВ "Вантажна" усі пропозиції і прохання ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" проігнорувало і відповіді на листи не надало.

Також господарським судом встановлено, що після завершення виконання робіт, які пов'язані з очисткою, промивкою та пропаркою цистерн, позивач протягом грудня 2012 - квітня 2013 направляв порожні цистерни на визначені станції, сплачуючи при цьому залізничний тариф залізницям України. Всього за перевезення 49 цистерн сплачено 182 478, 18 грн., що підтверджується копіями залізничних накладних на перевезення та довідками із особового рахунку ТехПД Львівської залізниці.

Господарським судом встановлено, що відповідачем не дотримано всіх істотних умов договору, зокрема ТОВ "Вантажна" не надавались інструкції, як це передбачено п.2.1.7 договору, на подальше відправлення цистерн після завершення перевезень. Відповідач відомості про свої витрати господарському суду не надав.

Також господарським судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань. Позивач сплатив відповідачу аванс у сумі 77 280, 00 грн., однак послуги позивачу відповідачем не надані.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Право на зміну або розірвання договору є логічним втіленням принципу свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За відсутності згоди сторін про зміну або розірвання договору він може бути змінений чи розірваний на вимогу однієї із сторін лише за рішенням суду за наявності певних підстав, передбачених договором або законом. Однією із таких підстав вважається істотне порушення договору другою стороною. Істотними вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Так шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

Отже, законом формулюються підстави (умови), за наявності яких одна із сторін має право вимагати розірвання договору при порушеннях його другою стороною, хоча ці порушення і не називаються істотними.

Договір може бути розірвано за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною свого зобов'язання.

Господарський суд дійшов висновку, оскільки позивач довів належними доказами вину відповідача, тому договір транспортно-експедиторського обслуговування №1.9/Е-9/12 від 10.09.2012 підлягає розірванню.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом м. Києва дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 28.01.2014 Київського апеляційного господарського суду зі справи №910/16997/13 скасувати.

Рішення від 07.10.2013 господарського суду м. Києва зі справи №910/16997/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга