ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 5028/12/107/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргизаступника прокурора міста Києва, першого заступника прокурора Чернігівської областіна постановувід 10.11.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 5028/12/107/2011за позовомзаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна УкраїнидоВиконавчого комітету Чернігівської міської ради, Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачівКомунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Чернігівської обласної радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Федерації профспілкових організацій Чернігівської області - Федерація професійних спілок Українипровизнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володінняу судове засідання прибули представники:Фонду державного майна УкраїниРадоуцька І.О. (дов. від 16.09.2014),Федерації профспілкових організацій Чернігівської області Богдан М.А. (голова), Помазан А.П. (дов. від 23.07.2012 № 4/232)Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області Ковальчук В.В. (дов. 19.01.2015)Федерації професійних спілок УкраїниХоменко А.В. (дов. від 26.12.2014)прокурорГудименко Ю.В. (посв. від 21.01.2013 № 014715),заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення представників сторін, прокурора та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Федерації профспілкових організацій Чернігівської області, Підприємства "Навчально-методичний центр" Федерації профспілкових організацій Чернігівської області про:

визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7, загальною площею 3 502,3 кв.м., за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові (далі - спірний об'єкт);

визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002, що видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на спірний об'єкт;

визнання за державною Україна в особі Фонду державного майна України права власності на спірний об'єкт;

витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння спірний об'єкт.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 (колегія суддів: Л. Лавриненко, І. Фетисова, С. Белов) припинене провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002, що видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на спірний об'єкт. У решті позов задоволений.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 (колегія суддів: А. Тищенко, Б Отрюх, Ю. Михальська) рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 скасоване, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014 (колегія суддів: В.Овечкін, Є.Чернов, В.Цвігун) постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 скасована, справа направлена на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована наступним.

Апеляційний господарським судом не з'ясовано за ким та на якому правовому титулі спірний об'єкт був закріплений. Яка була його подальша доля, враховуючи реорганізацію профспілкових організацій СРСР та утворення Федерації незалежних профспілок України; не досліджено чи мала право Всезагальна конфедерація Профсоюзів СРСР змінювати правовий режим майна, що перебував у її власності та передавати спірне майно у власність та чим такі права були передбачені, якими нормативно-правовими актами врегульовані.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 (колегія суддів: Е. Шевченко, С. Алданова, В. Зеленін) рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 скасоване, прийнято нове, яким у позові відмовлено, з огляду на таке.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 23.11.1983 №677 дозволено обласній раді професійних спілок провести проектно-вишукувальні роботи на площі 0,6 га по вул. Шевченка, 105-а для будівництва комплексу профкурсів.

Згідно з Типовим договором підряду на капітальне будівництво від 27.01.1986, укладеним між Відділом капітального будівництва Київської міськрадпрофспілки (замовник) та трестом "Чернігівпромбуд", підрядник приймає на себе будівництво приміщення профспілкових курсів у м. Чернігові відповідно до технічного проекту, який затверджений ГоловУКБ ВЦРПС від 30.02.1985. Термін будівництва - III квартал 1986 року - IV квартал 1987 року. Вартість - 837 тис. руб., фінансування будівництва за рахунок замовника.

Відповідно до титулу розпочатого будівництва від 17.02.1986 проектно-кошторисна документація на будівництво спірного об'єкту була затверджена ГоловУКБ ВЦРПС 30.04.1985.

Постановою Української республіканської ради профспілок, яка підпорядковувалась ВЦРПС, від 31.03.1986 затверджений план фінансування капітальних вкладень по будівництву та проектуванню профспілкових об'єктів на 1986 рік за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та за рахунок коштів місцевих профспілок.

Наказом Головного Управління капітального будівництва ВЦРПС в м. Москва від 13.08.1986 перезатверджений проект на будівництво профспілкових курсів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а з кошторисною вартістю будівництва 1225,87 тис. руб., терміном 1986 - 1987 роки.

Начальником Головбуду ВЦРПС від 08.12.1986 на виконання даної постанови затверджені показники цього будівництва за рахунок коштів ВЦРПС, ВКБ Київської міськрад профспілки та місцевих профспілкових організацій.

Аналогічною постановою від 30.03.1987 затверджений план капітальних вкладень по будівництву профспілкових об'єктів на 1987 рік, який передбачав фінансування спірного об'єкту УКБ Укрпрофради у розмірі 842 тис. руб.

Переліком профспілкових об'єктів плану капітального будівництва на 1987 рік визначена сума капітальних вкладів у розмірі 830 тис. руб., у тому числі 430 тис. руб. - за рахунок Укрпрофради, 400 тис. руб. - обласної профспілки.

Відповідно до звіту Головного управління капітального будівництва Всесоюзної центральної ради професійних спілок за 1987 рік будівництво спірного об'єкту вчинене за рахунок коштів Укрпрофради та місцевих профспілок.

30.12.1987 державною приймальною комісією складений акт про приймання закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію, яким прийнято в експлуатацію об'єкт "Профкурси" на 150 слухачів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а.

Постановою Чернігівської обласної ради професійних спілок від 04.01.1988 затверджений акт державної комісії про прийняття в експлуатацію приміщення профспілкових курсів у м. Чернігові по вул. Шевченка, 105-а від 30.12.1987. Кошторисна вартість по затвердженій проектно-кошторисній документації склала 1226,33 тис. руб., прийнятий в експлуатацію об'єкт вартістю 949,3 тис. руб.

З метою вирішення у даній справі питання щодо визначення часу спорудження спірного об'єкту, осіб, за рахунок яких відбулося створення цього майна, та джерел фінансування будівництва призначалась судова будівельно-технічна і економічна експертизи.

Судовими експертами встановлено, що площа спірного об'єкту за актом прийняття в експлуатацію становить 3 375 кв.м.; фактична внутрішня площа спірного об'єкту становить 3 502,3 кв.м. Площа забудови спірного об'єкту, згідно з інвентаризаційною справою на момент проведення експертизи становить 4 937,9 кв.м.; будівництво спірного об'єкту розпочате у квітні 1986 року, а закінчене 30 грудня 1987 року; у цілому спірний об'єкт та інженерні комунікації на час проведення експертизи знаходяться в доброму стані; спірний об'єкт придатний до експлуатації, окремі приміщення потребують поточного ремонту для підтримання експлуатаційних якостей та більш сучасного дизайну; фінансування будівництва спірного об'єкту здійснювалось як за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок, так і за рахунок коштів обласних профспілок; обсяг будівництва фінансувався за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та обласної ради профспілок, в т.ч. по рокам: 1986 рік - 29,0 тим. руб. (проектні роботи - кошти обласної спілки профспілок), 1986 рік УРСПС - 100 тис. руб., ОСПС - 220 тис. руб., 1987 рік УРСПС 430 тис. руб., ОСПС 400 тис. руб.

Отже, зі встановлених вище фактів та доказів вбачається, що спірна будівля збудована як об'єкт профспілок та за рахунок коштів Української республіканської ради профспілок та обласної ради профспілок.

У відповідності до ст. 10 чинної на момент створення спірного об'єкту Конституції СРСР основу економічної системи СРСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Аналогічна норма була відображена і в Конституції УРСР 1978 року.

Також право власності за профспілками було зафіксоване у ст. 24 Основ цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік, прийнятих 08.12.1961 та у ст. 97 Цивільного кодексу УРСР, введеним в дію з 01.01.1964.

З посиланням на вказане, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що на підставі створення нового майна шляхом його будівництва за власні кошти профспілки стали власником спірного об'єкту, що не суперечило чинному на той момент законодавству.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначив про таке.

Відповідно до ст. 10 Закону СРСР "Про власність СРСР" власність громадських, в т.ч. профспілкових організацій, відносилась до колективної власності. У законі УРСР "Про власність" від 07.02.1991 було передбачено, що професійні спілки є суб'єктами права колективної власності (ст. 20 Закону).

06.10.1990 на І-му Установчому з'їзді незалежних профспілок України, прийняте Положення про Федерацію незалежних профспілок України (далі - ФНПУ), яким, зокрема, передбачено, що Рада ФНПУ є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідні для виконання цілей та завдань ФНПУ становлять її власність і охороняються законом (п. 26 Положення про Федерацію незалежних профспілок України).

18.11.1990 між Всезагальною конфедерацією Профсоюзів СРСР та Федерацією незалежних профспілок України укладений Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном, відповідно до якого закріплено на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України майно згідно з додатком, зокрема і спірний об'єкт.

Одним із засновників та членів Федерації незалежних професійних спілок України була Чернігівська обласна рада профспілок.

11.12.1990 створена Федерація профспілкових організацій Чернігівської області, яка стала правонаступником Чернігівської обласної ради профспілок.

14.02.2002 Голова ради Федерації профспілкових організацій Чернігівської області звернувся до Чернігівського БТІ з проханням провести інвентаризацію будівлі Учбово-методичного центру за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а і оформити свідоцтво на право власності.

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 доручене Чернігівському МБТІ оформлення свідоцтва про право власності на спірний об'єкт на раду Федерації профспілкових організацій Чернігівської області.

На підставі зазначеного вище рішення, Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 22.03.2002 Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області видане свідоцтво про право власності на спірний об'єкт.

З посиланням на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №59 від 18.03.2002 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на спірний об'єкт не порушує інтереси та права держави в особі Фонду державного майна України.

Водночас, щодо посилань прокурора на невідповідність оформлення права власності на спірний об'єкт вимогам чинного на той момент законодавства, апеляційним господарським судом зазначено наступне.

Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України та визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990.

Дія цього Закону, що прийнятий 10.09.1991, не може поширюватись на профспілки України та їх майно, так як ще 06.10.1990 на Установчому з'їзді незалежних профспілок України проголошена незалежність профспілок України від державних і господарських органів СРСР та УРСР та затверджене Положення про Федерацію незалежних профспілок України.

Отже, на момент набуття чинності Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" Федерація незалежних профспілок України, як правонаступник Української республіканської ради профспілок, та її майно не були об'єктами союзного підпорядкування, а тому не могли стати державною власністю.

Крім того, не може поширюватися на спірне майно припис щодо визнання недійсних майнових договорів, якими змінено форму власності, укладених під час мораторію, встановленого Верховною Радою Української РСР 29.11.1990, оскільки в цій постанові йдеться про мораторій на зміну форм власності державного майна, до якого профспілкове майно не належить.

Разом з тим, постановою Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 №2268 постановлено до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

Постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994 № 3943 визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Однак, наведені норми не можуть поширюватися на спірні правовідносини, так як на момент прийняття цих постанов вже існувала Федерація незалежних профспілок України, як правонаступник Української республіканської ради профспілок, і питання стосовно спірного майна було вирішено шляхом передачі цього профспілкового майна Федерації незалежних профспілок України.

З посиланням на вказане вище, апеляційний господарський суд визнав доводи прокурора необґрунтованими.

Разом з цим, апеляційним господарським судом зазначено про відсутність підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірний об'єкт, з посиланням на те, що рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002№ 59 від 18.03.2002 є законним та правомірним.

З огляду на вказане, необґрунтованою апеляційним господарським судом визнана і вимога про витребування спірного об'єкту з чужого незаконного володіння.

Вимога відповідачів про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності апеляційним господарським судом не розглядалися з посиланням на відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Звертаючись до суду з касаційними скаргами, заступник прокурора міста Києва та перший заступник прокурора Чернігівської області посилаються на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просять постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Відмова апеляційного господарського суду у задоволенні позову заснована на тому, що спірний об'єкт, на момент прийняття законодавчих норм про передачу майна загальносоюзних громадських організацій у державну власність, належав Федерації незалежних профспілок України на підставі договору з Всезагальною Конфедерацією профспілок СРСР від 18.11.1990, як незалежному профспілковому об'єднанню України, створеному 06.10.1990, а не як члену загальносоюзної організації профспілок, а також про те, що у подальшому спірний об'єкт визначений власністю відповідача, як правонаступника обласної ради професійних спілок Чернігівської області, за кошти, зокрема якої і був створений спірний об'єкт.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з наведеними вище висновками, так як законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991 встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Законодавчі положення аналогічного змісту, в подальшому, були закріплені у постановах Верховної Ради України "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" від 10.04.1992 та "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994.

Метою зазначених вище нормативно-правових актів є збереження за державою Україна майна загальносоюзних громадських організацій, зокрема профспілкових організацій, що створювались та діяли на території УРСР.

Враховуючи зазначене, доводи відповідача про незалежність Федерації незалежних професійних спілок України та передачу їй Всезагальною Конфедерацією профспілок СРСР майна, зокрема і спірного об'єкту, не можуть оцінюватись судом як підстава незастосування щодо спірного об'єкту законодавчих положень про встановлення державної форми власності на такий об'єкт.

Разом з тим, у зареєстрованій у 2000 році в Управлінні юстиції у Чернігівській області редакції статуту Федерації профспілкових організацій Чернігівської області від 11.12.1990 відповідна організація правонаступником обласної ради профспілок Чернігівської області не визначалась.

Згідно зі ст. 2 Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" від 10.12.1990 профспілки на добровільних засадах можуть створювати союзні, республіканські та інші територіальні й галузеві об'єднання, а також вступати до них. Аналогічне положення міститься у ст. 8 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999, а статтею 11 цього закону визначено, що професійні спілки можуть мати статус: первинних, місцевих, обласних, регіональних, всеукраїнських в залежності від відповідності встановленим цією статтею критеріям.

Отже, Федерація професійних спілок України не визначається законодавством єдиною можливою всеукраїнською профспілкою, як і не визначається єдиною можливою територіальною профспілкою у Чернігівській області Федерація профспілкових організацій Чернігівської області, що виключає оцінку судом останньої як встановленого законодавством правонаступника обласної ради професійних спілок Чернігівської області.

З огляду на вказане, колегія суддів Вищого господарського суду України доходить висновку, що спірний об'єкт належить до державної форми власності, а тому позовні вимоги про визнання за державною Україна в особі Фонду державного майна України права власності на спірний об'єкт, про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на спірний об'єкт та про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002, є правомірними та підлягають до задоволення.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про необґрунтованість позовних вимог в частині витребування з чужого незаконного володіння відповідача на користь Фонду державного майна України спірного об'єкту з огляду на наступне.

Відповідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд є центральним органом виконавчої влади. Згідно з п.3 ч. 1 ст.4 зазначеного Закону одним із основних завдань Фонду є управління об'єктами державної власності. Пунктом 12 ч. 1 ст. 15 цього Закону визначено, що Фонд здійснює управління підприємствами та організаціями, заснованими на державній власності, що перебувають у сфері його управління.

У статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначені повноваження Фонду у сфері управління об'єктами державної власності, зокрема відповідно до пп. ї п. 2 ч. 1 зазначеної статті Фонд здійснює право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього СРСР, яке має статус державного.

Із зазначених вище законодавчих положень не вбачається наявність повноважень Фонду щодо володіння та користування майном, яке має статус державного.

Водночас, вимога про витребування майна на користь особи передбачає набуття нею, зокрема, права володіння та користування таким майном.

Враховуючи зазначене, з огляду на положення ч.2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, заявлення прокурором вимоги про витребування спірного об'єкту на користь Фонду державного майна України є необґрунтованим.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.21 чинного у 1990 - 1999 роках Закону СРСР "Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності" профспілкам передаються у безоплатне користування будинки, приміщення споруди та інші об'єкти підприємства, необхідні для здійснення їх діяльності.

Статтею 43 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" визначено, що будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства, установи або організації та членів їх сімей, а також оздоровчі табори можуть передаватися на договірних засадах у користування профспілковим організаціям цього підприємства, установи або організації.

З огляду на вказане, профспілкові організації, за умови використання ними майна у передбачених законодавством та статутом цілях, слід визначати правомірними користувачами такого майна.

Звертаючись з позовною вимогою про витребування державного майна у профспілкової організації, як у правомірного користувача майна, позивачем має бути доведена відсутність правових підстав користування державним майном або неправомірність відповідного користування.

Отже, враховуючи відсутність у Фонду державного майна України повноважень щодо володіння та користування спірним об'єктом та з огляду на недоведеність позивачем неправомірності користування відповідачем спірним об'єктом, відмова апеляційного господарського суду у задоволенні позовної вимоги про витребування спірного об'єкту з чужого незаконного володіння на користь Фонду державного майна України, незалежно від мотивів викладених у постанові апеляційної інстанції, є правомірною.

Стосовно посилань відповідачів на пропуск строків позовної давності, слід зазначити таке. Лише законодавчі положення Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004, визначають правові підстави зміни особи права власності на майно, пов'язані з дією законодавчих положень у часі, якими є положення про набувальну давність (ст. 344 ЦК України). Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Крім того, відповідно до положень ст. 83 ЦК УРСР та п.4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, чинної на час розгляду спору, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника прокурора міста Києва та першого заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

У частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на будівлю літера А-7, загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові та про визнання незаконним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 59 від 18.03.2002 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва про право власності Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7, загальною площею 3 502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 у справі № 5028/12/107/2011 скасувати.

У цій частині залишити без зміни рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 у справі № 5028/12/107/2011.

У частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 22.03.2002, що видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7, загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 у справі № 5028/12/107/2011 скасувати.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задовольнити: визнати недійсним свідоцтво про право власності від 22.03.2002, що видане Раді Федерації профспілкових організацій Чернігівської області на будівлю літера А-7, загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові.

У частині відмови у задоволені позовної вимоги про витребування на користь Фонду державного майна України з чужого незаконного володіння будівлю літера А-7, загальною площею 3502,3 кв.м. за адресою: вул. Шевченка, 105-а у м. Чернігові постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 у справі № 5028/12/107/2011 залишити без зміни.

Розподіл судових витрат здійснити наступним чином.

Стягнути в доход Державного бюджету України з Федерації профспілкових організацій Чернігівської області 7269,51 грн державного мита за розгляд позовної заяви, 7269,51 судового збору грн за розгляд касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 та 7269,51 грн судового збору за розгляд касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014.

Стягнути в доход Державного бюджету України з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради 175,00 грн державного мита за розгляд позовної заяви, 1705,20 грн судового збору за розгляд касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 та 1705,20 грн судового за розгляд касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014.

Стягнути з Фонду державного майна України на користь Федерації профспілкових організацій Чернігівської області 7269,51 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк І. Вовк

В. Харченко