ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 914/514/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постанову господарського суду Львівської області від 25.03.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014у справі№ 914/514/14за позовом до проПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" визнання недійсним одностороннього правочинуза участю представників:позивача: відповідача: Ященка Р.Ю. Станька М.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.03.2014 (суддя: Мороз Н.В.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Юрченко Я.О.), відмовлено в позові Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (надалі - ПАТ "Львівгаз") про визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ "Львівгаз" - заяви № 6 вих. № 06-8292 від 30.12.2013 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 3, 203, 215, 601, 664 Цивільного кодексу України, статей 32, 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Львівгаз" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2013 у справі № 914/2608/13, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2013, позов задоволено: стягнуто з ПАТ "Львівгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 358 994,54 грн. пені, 71 798,91 грн. 3 % річних на підставі укладеного між сторонами у справі договору на купівлю-продаж природного газу від 28.09.2012 №12/4-322-ВТВ.

04.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Львівгаз" укладено договір № 13-260-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

ПАТ "Львівгаз" на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надіслано претензію від 02.12.2013 № 06-7775 про передачу недопоставленого обсягу природного газу, сплату неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань та відсотків за користування коштами попередньої оплати.

10.01.2014 від ПАТ "Львівгаз" на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надійшла заява № 6 (вих. № 06-8292 від 30.12.2013) про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічним однорідних вимог.

У спірній заяві ПАТ "Львівгаз", зокрема, зазначило наступне: відповідно до наказу господарського суду Львівської області від 03.09.2013 № 914/2608/13, виданого на підставі вищезазначеного рішення суду, наявна заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 439 409,35 грн.; відповідно до претензії від 02.12.2013 № 06-7775 станом на 02.12.2013 позивач має заборгованість перед відповідачем у загальній сумі 31 998 615,11 грн.; у зв'язку з чим, на думку відповідача, у ПАТ "Львівгаз" відсутні невиконані грошові зобов'язання перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за наказом господарського суду Львівської області від 03.09.2013 № 914/2608/13 у розмірі 439 409,35 грн.

Звертаючись до господарського суду із даним позовом, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на безпідставність вимог відповідача, які об'єктивно не існують, а також на неоднорідність з вимогами позивача, а тому, на думку останнього, вони не можуть бути зарахованими. При цьому , позивач спростовує нарахування, здійснені за претензією відповідача.

Проте предметом спору в даній справі є визнання одностороннього правочину недійсним (немайновий характер).

Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною чи сторонами вимог закону в момент укладення правочину.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно зі статтею 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені статтею 602 ЦК України, за даних обставин відсутні. Щодо однорідності вимог: у даному випадку зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними, оскільки однакова природа зобов'язань.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання спірного правочину недійсним на підставі встановлених обставин справи, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним та правомірно застосували приписи чинного законодавства.

Доводи за касаційними скаргами не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 914/514/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 у справі № 914/514/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

Н.Мележик