Постанова ВГСУ від 18.02.2016 року у справі №910/26753/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 910/26753/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Рябченко М.М. - дов. від 29.12.15, касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід17.12.15у справі№910/26753/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП"доПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"простягнення коштів Товариство з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 125820 грн. боргу, а також 108,21 грн. пені, 889,36 грн. - 3% річних за період з 24.06.15 до 17.09.15. Позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості отриманої продукції за договором поставки №УБГ72/011-15 від 06.04.15.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.15 (суддя Грєхова О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" 125820 грн. боргу, 106,95 грн. пені, 879,02 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено. Господарський суд установив факт несплати відповідачем повної вартості отриманих за спірним договором трансформаторів. Відмовляючи у позові про стягнення з відповідача 1,26 грн. пені і 10,34 грн. - 3% річних, місцевий господарський суд виходив з помилковості включення позивачем до періоду прострочки дня отримання відповідачем товару - 24.06.15, а тому визнав підставним нарахування і стягнення пені та 3% річних за період з 25.06.15 до 17.09.15.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.15 (судді: Гончаров С.А., Власов Ю.Л., Скрипка І.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", яке просить рішення і постанову у справі скасувати та відмовити у позові в частині стягнення з відповідача 3% річних. Скаржник посилається на те, що за приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплачує 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Між тим, розмір процентів сторонами був визначений у пункті 7.1 спірного договору і становить 0,001 % від суми простроченого платежу, що, на думку скаржника, унеможливлює нарахування 3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

В ході розгляду спору господарськими судами було установлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.04.15 між Товариством з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" - постачальником та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" - покупцем був укладений договір поставки №УБГ72/011-15. За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, яка є його невід'ємною частиною, а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити товар. Найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість договору вказується у специфікації (пункт 1.2 договору). Сторонами у пункті 4.1 договору погоджено, що розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем 50% загальної вартості товару в розмірі 125820 грн., яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником; решта - 50% загальної вартості товару в розмірі 125820 грн. сплачується покупцем за фактом його поставки після пред'явлення постачальником рахунку на оплату і підписаного сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.15, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань (пункт 10.1). Відповідальність сторін визначена у розділі VІІ договору. Зокрема, за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (пункт 7.11 договору). Господарські суди установили, що 06.04.15 сторонами була підписана специфікація №1 до спірного договору, якою визначено, що загальна вартість продукції, котра поставляється становить 251640 грн. з ПДВ; строк поставки: 15 днів з дня 50% попередньої оплати; умови та строки оплати: 50% попередньої оплати і 50% оплати за фактом поставки продукції на склад замовника. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що позивач на виконання умов договору за видатковою накладною №29 від 23.06.15 і товарно-транспортною накладною №Р29 від 23.06.15 відвантажив відповідачеві узгоджену специфікацією продукцію (трансформатори) на загальну суму 251640 грн.; що така продукція була отримана відповідачем за довіреністю №775 від 19.06.15. Суди також установили, що відповідач, отримавши трансформатори, повністю за них не розрахувався; вартість отриманої та неоплаченої ним продукції склала 125820 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, проте така вимога була залишена останнім без задоволення. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "ПІВДЕНЕНЕРГО ГРУП" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 125820 грн. боргу, а також 108,21 грн. пені, 889,36 грн. - 3% річних. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з приписами статей 525 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами статі 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 цього ж Кодексу). У відповідності до приписів статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України). Як вже зазначалося, за порушення строків оплати за договором (пункт 7.11) сторони передбачили нарахування пені в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Разом з тим, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України). Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, господарські суди на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що позивач у відповідності до умов спірного договору відвантажив відповідачеві трансформатори на загальну суму 251640 грн.; що відповідач таку продукцію отримав, проте повністю за неї не розрахувався; його борг становить 125820 грн. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений господарськими судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати повної вартості за отримане за договором від 06.04.15, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача спірної суми боргу, а також 3% річних (оскільки інший розмір річних у договорі сторони не обумовили) та інфляційних втрат у перерахованому судом розмірі. Довід скаржника про те, що розмір процентів за порушення строків оплати встановлений пунктом 7.11 договору, а тому нарахування 3% річних за порушення грошового зобов'язання у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, колегією суддів визнається неспроможним. Йому надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був відхилений судом. Як вже зазначалося, і це установили суди, вказаним пунктом договору сторони передбачили відповідальність покупця у вигляді нарахування пені за прострочення оплати вартості товару та визначили її розмір. При цьому, застосування вказаної неустойки не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, стягнення 3% річних, оскільки останні є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інших доводів скаржником не наведено.