ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 910/18474/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф, Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ", м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ", м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДФ Нафтогазовидобувна компанія", м. Київпростягнення 729 573, 16 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Вага Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ" (далі за текстом - ТОВ "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (надалі - ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія") про стягнення 729 573, 16 грн. заборгованості за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором від 25.11.2011 року №1587/5-11.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на користь ТОВ "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ" 729 573, 16 грн. боргу та судовий збір.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 729 573, 16 грн. боргу товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг по організації і забезпеченню спуску (виїзду) працівників, матеріалів і обладнання замовника по допоміжному стовбуру пласта L6h-2 ОП "Шахта "Должанская Капитальная" для проведення замовником гірських робіт; при цьому, так як рахунок-фактура на передоплату позивачем не надсилався, а акти приймання-передачі послуг, що в силу п. 2.4 Договору є підставою для проведення 100 % оплати, були отримані відповідачем тільки 17.02.2015 року, то строк позовної давності позивачем не пропущено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2015 року було скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ТОВ "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ" не доведено належними та допустимими доказами виконання своїх зобов'язань з надання послуг за Договором, а відповідачем отримання спірних послуг заперечується, у зв'язку з чим обов'язок з їх оплати у відповідача відсутній; при цьому, оскільки судом встановлено, що права позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду, не були порушені відповідачем, клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності необхідно залишити без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" заборгованості в сумі 729 573, 16 грн. та витрати зі сплати судового збору.

ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.2011 року ДП "Свердловантрацит" (виконавець) та ТОВ "ДВ Нафтогазвидобувна компанія" (замовник) було укладено Договір № 1587/15-11 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по організації і забезпеченню спуску (виїзду) працівників, матеріалів і обладнання замовника по допоміжному стовбуру пласта L6h-2 ОП "Шахта "Должанская-Капитальная" ДП "Свердловантрацт" для проведення замовником гірських робіт, а замовник зобов'язався здійснювати оплату і приймати зазначені послуги у відповідності з умовами даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.3. Договору замовник оплачує вартість наданих виконавцем послуг з 15.11.2011 року по 31.12.2011 року в місяць суму у розмірі 102 158 грн. (з режимом роботи у дві зміни в день), а з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року в місяць суму у розмірі 206 326 грн. Остаточний розрахунок по підсумкам місяця здійснюється з урахуванням фактичних змінних витрат (зміна тарифів, кількість використаної електроенергії, заробітної плати).

Відповідно до п. 2.4. Договору замовник здійснює 50 % передоплати вартості наданих виконавцем послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця у строк не пізніше 7 банківських днів до початку місяця надання послуг на підставі виставленого рахунку виконавця; кінцевий розрахунок за фактично надані послуги здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання акта здачі-приймання наданих послуг на місяць. Оплата за перший місяць наданих послуг (листопад 2011 року) у розмірі 100 % передоплати - протягом 5 банківських днів з моменту укладення даного Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що виконавець здійснює оформлення наданих послуг щомісячно актом здачі-приймання наданих послуг на основі погодженого і підписаного сторонами графіку спуску (виїзду) працівників замовника.

Згідно з п. 4.2. Договору замовник протягом трьох днів з дня отримання акту здачі-приймання наданих послуг зобов'язаний підписати його і повернути його або направити вмотивовану відмову.

У випадку вмотивованої відмови замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком зауважень і строків їх виконання (п. 4.3. Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року (п. 9.1. Договору).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 02.12.2011 року ДП "Свердловантрацит" (сторона-1), ТОВ "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ " (сторона-2) та ТОВ "ДВ Нафтогазвидобувна компанія" (сторона-3) було укладено Угоду (далі за текстом - Угода), якою внесено зміни до Договору, у зв'язку з передачею в концесію цілісного майнового комплексу ДП "Свердловантрацит" по концесійному договору від 01.12.2011 року, відповідно до якого ТОВ "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ" являється правонаступником ДП "Свердловантрацит".

Відповідно до п. 1 Угоди до Договору сторони дійшли згоди замінити ДП "Свердловантрацит" на ТОВ "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ" зі сторони виконавця за Договором від 25.11.2011 року № 1587/15-11.

В п. 3 Угоди сторони погодили, що інші умови Договору від 25.11.2011 року № 1587/5-11, про які не йдеться в даній Угоді, залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

Зазначена Угода вступає в силу з моменту підписання сторонами і є невід'ємною частиною Договору (п. 5 Угоди).

З огляду на зазначене, ТОВ "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ " набуло прав та обов'язків виконавця за Договором від 25.11.2011 року № 1587/5-11, а, отже, і кредитора у даному зобов'язанні за Договором від 25.11.2011 року № 1587/5-11, а ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" погодило таку заміну сторони у зобов'язанні шляхом підписання даної угоди.

Як вказував позивач в своїй позовній заяві, на виконання умов Договору за період з січня до квітня 2012 року ним були надані замовнику послуги на підставі узгоджених графіків спуску (виїзду) працівників та по закінченню кожного місяця були оформлені та передані відповідачу акти здачі-приймання наданих послуг, проте останній в порушення умов Договору підписані акти здачі-приймання наданих послуг йому не повернув та не направив вмотивованої відмови від їх підписання, що стало підставою для направлення 24.04.2014 року на адресу відповідача претензії № 05-50 про сплату боргу за Договором від 25.11.2011 року № 1587/5-11 у розмірі 729 573, 16 грн.

У відповіді від 06.05.2014 року № ДВ/05-394 на претензію відповідач зазначив, що заборгованість за спірним Договором по бухгалтерському обліку ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" не обліковується, а документи, які зазначені в претензії як підстава для проведення оплати (акти здачі-приймання наданих послуг), відсутні.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, надав судам акти здачі-приймання наданих послуг № 2578 від 31.01.2012 року на суму 144 760, 98 грн., № 630 від 29.02.2012 року на суму 206 326 грн., № 936 від 31.03.2012 року на суму 199 670, 32 грн. та № 1053 від 30.04.2012 року на суму 178 815, 86 грн., які були направлені на адресу відповідача 14.02.2015 року та отримані останнім 17.02.2015 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Оскільки відповідач акти здачі-приймання наданих послуг не повернув, вмотивованих заперечень та відмови від їх підписання не надіслав, позивач звернувся до суду відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором надання послуг, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами.

Відтак, укладення ДП "Свердловантрацит" та ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" Договору надання послуг було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів фактичного надання ним послуг відповідачу за період з січня до квітня 2012 року.

Так, позивач зазначав, що на виконання умов Договору останній щомісячно надавав замовнику акти здачі-приймання наданих послуг, а відповідачем в порушення умов договору вказані акти повернуті не були.

Як доказ передачі спірних актів позивачем надано до матеріалів справи супровідні листи від 31.01.2012 року, від 29.02.2012 року та від 31.03.2012 року.

Проте, апеляційним господарським судом вірно відзначено, що вони не можуть бути належними та допустимими доказами надання відповідачу спірних актів, оскільки супровідні листи за січень та лютий 2012 року підписані зі сторони відповідача невідомою особою та не містять будь-яких відміток підприємства (вхідного штемпелю, печатки тощо), супровідний лист за березень 2012 року не підписано, супровідний лист на підтвердження передачі акту наданих послуг за квітень 2012 року позивачем взагалі не надано.

В своїй позовній заяві позивач також зазначав, що факт надання послуг підтверджується податковими накладними, складеними на господарські операції з надання спірних послуг, проте вказаних доказів судам попередніх інстанцій не подано.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не визнавав існування заборгованості за Договором ще у відповіді на претензію від 06.05.2014 року № ДВ/05-394.

За змістом розділу 4 Договору факт надання виконавцем послуг замовнику підтверджується підписанням сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Виходячи з системного аналізу законодавчих приписів та враховуючи, що сторони у даному Договорі визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, судом апеляційної інстанції вірно відзначено, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не надав належної оцінки факту не підписання спірних актів сторонами за відсутності у матеріалах справи будь-яких інших допустимих доказів їх надання замовнику.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання своїх зобов'язань з надання послуг за договором, а відповідачем отримання спірних послуг заперечується, у зв'язку з чим обов'язок з їх оплати у відповідача відсутній.

При цьому, оскільки судом встановлено, що права позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду, не були порушені відповідачем, клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом апеляційної інстанції правомірно було залишено без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ "ДТЕК СВЕРДЛОВАНТРАЦИТ", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року у справі № 910/18474/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга