ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 38/5005/6637/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Цесія"на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2016у справі №38/5005/6637/2012 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоюГолови ліквідаційної комісії Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району міста ДніпропетровськадоВиробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровськапровизнання банкрутом

за участю представників сторін: Амбразевич О.С. - від Приватного підприємства "Цесія",

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 скаргу прокуратури Дніпропетровської області від 31.08.2015 на дії ліквідатора №05/2-2871 з урахуванням доповнень до скарги - задоволено. Окрім іншого визнано неправомірними дії ліквідатора Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська (далі - Підприємство, Боржник) арбітражного керуючого Барановського О.М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна; визнано недійсними договори купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі №38/5005/6637/2012 апеляційну скаргу ПП "Цесія" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у даній справі повернуто скаржникові без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ПП "Цесія" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 19.09.2016 б/н та вх. №14219/2016 від 26.10.2016, в якій просило скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі №38/5005/6637/2012; справу направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального права, зокрема ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон), ст. 129 Конституції України.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.08.2015 Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою №05/2-2871 від 31.08.2015 з урахуванням доповнень від 06.04.2016 та додаткових пояснень до скарги від 16.08.2016 на дії ліквідатора у справі №38/5005/6637/2012.

В прохальній частині скарги (з урахуванням доповнень та додаткових пояснень) містились вимоги про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси та продажу нерухомого майна комунальної форми власності, яке на момент визнання Підприємства банкрутом перебувало на його балансі за відсутності правових підстав, а також визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу вказаного майна Підприємства та укладених за результатами цих торгів договорів купівлі-продажу.

Як встановлено судом другої інстанції , господарським судом ухвалою від 29.08.2016 прийнято рішення стосовно 87 немайнових вимог, тому за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 ПП "Цесія" мало сплатити 110% від розміру судового збору, обчисленого окремо за кожну з 87 вимог немайнового характеру, зважаючи на ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з процесуальним висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги без розгляду, однак, вважає помилковими висновки мотивувальної частини оскарженої ухвали щодо розміру судового збору, що підлягав до сплати заявником апеляційної скарги, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у суді першої інстанції було як визнання неправомірними дії ліквідатора з включення до ліквідаційної маси та продажу нерухомого майна з торгів, так і визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу нерухомого майна та укладених за результатами цих торгів договорів купівлі-продажу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за правовою природою процедура реалізації майна на біржових торгах є продажем майна, оскільки забезпечує перехід права власності на майно боржника до покупця - переможця біржових торгів. Результати проведення таких торгів оформлюються договором купівлі-продажу майна відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на зазначене, договір купівлі-продажу, укладений за підсумками продажу з біржових торгів певного об'єкта нерухомого майна, є за своєю суттю результатом таких торгів.

Таким чином, в даному випадку визнання недійсними результатів біржових торгів з продажу нерухомого майна та визнання недійсними укладених за результатами цих торгів договорів купівлі-продажу того ж майна за змістом є однією вимогою.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, при оскарженні ухвали господарського суду в апеляційному порядку, ставку судового збору необхідно обчислювати виходячи як із ставки судового збору за оскарження дій ліквідатора (апеляційна скарга на ухвалу суду), так і зі ставки за визнання правочинів (договорів) недійсними (у відсотковому співвідношенні від ставки судового збору, що підлягала до сплати при поданні заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними).

Як вбачається з матеріалів справи, скарга прокурора, що була подана 31.08.2015 №05/2-2871, окрім вимоги щодо визнання неправомірними дій ліквідатора, містила вимоги щодо визнання 6 (шести) правочинів (договорів) недійсними стосовно різних об'єктів нерухомого майна.

Доповнення до апеляційної скарги від 06.04.2016 містили вимоги щодо визнання ще 56 (п'ятдесяти шести) правочинів (договорів) недійсними стосовно інших об'єктів нерухомого майна

Водночас, господарським судом першої інстанції ухвалою від 29.08.2016 було, зокрема, прийнято рішення про визнання неправомірними дій ліквідатора Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська арбітражного керуючого Барановського О.М. щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна та про визнання недійсними 43 (сорока трьох) договорів купівлі-продажу майна (результатів біржових торгів), з яких 6 (шести), що були зазначені в скарзі прокуратури, та 37 (тридцяти семи) - в доповненнях.

Відповідно до ст.94 ГПК України, якою встановлено форму та зміст апеляційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) ставка судового збору з апеляційної скарги на судове рішення, винесене у справі про банкрутство за наслідками розгляду заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними, складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні такої заяви.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при оскарженні в апеляційному порядку ухвали господарського суду, винесеної за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора, судовий збір у даному випадку підлягав сплаті, виходячи з 0,5 розміру однієї мінімальної заробітної плати відповідно до п.п. 8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній до 01.09.2015).

Іншу частину судового збору за подання даної апеляційної скарги слід розраховувати виходячи із ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство, а саме, щодо визнання 6 (шести) правочинів (договорів) недійсними згідно скарги Прокуратури від 31.08.2015 - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до п.п. 15 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній до 01.09.2015), та щодо 37 (тридцяти семи), зазначених в доповненнях від 06.04.2016, - у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно з п.п. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній після 01.09.2015).

При цьому, згідно з частиною 1 статті 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

За приписами ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 становив 1218 грн.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 становив 1378 грн.

Оскільки ст. 4 Закону передбачено сплату судового збору з апеляційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви незалежно від того чи оскаржується все рішення суду чи його частина, то оплаті судовим збором підлягає вся сукупність вимог, викладених в скарзі прокурора.

Така правова позиція Вищого господарського суду України викладена в п. 2.15 Постанови Пленуму від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судовий збір підлягав до сплати при поданні зазначеної апеляційної скарги, виходячи із ставки судового збору за оскарження дій ліквідатора (апеляційна скарга на ухвалу суду - п.п.8 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній до 01.09.2015) та ставки за визнання правочинів (договорів) недійсними (п.п. 15 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній до 01.09.2015 та п.п. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 цього ж закону у редакції, чинній після 01.09.2015).

З огляду на викладене, в даному випадку судовий збір за апеляційне оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012 підлягає сплаті в розмірі 120 817грн.:

(0,5*1218) + ((6*1*1218)+(37*2*1378))*110%

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції і підтверджено доданою до апеляційної скарги квитанцією №183292 від 31.08.2016, ПП "Цесія" було сплачено судовий збір в сумі 3031,60 грн., тобто у меншому розмірі, ніж визначено чинним законодавством, що є підставою для повернння апеляційної скарги без розгляду відповідно до п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Зважаючи на правильний процесуальний висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для повернення без розгляду апеляційної скарги ПП "Цесія" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6637/2012, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1117,1119-11113 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Цесія" залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 у справі 38/5005/6637/2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді Л.В. Жукова

В.Я. Погребняк